Постанова № 55797696, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 703/6310/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління МВС України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Управління МВС України в Черкаській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Смілянський міський відділ (з обслуговування м. Сміла і Смілянського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, - про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач - 1), Управління МВС України у Черкаській області (далі - відповідач - 2) про визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України в Черкаській області від 06.11.2015 №312о/с в частині звільнення позивачки з органів внутрішніх справ; поновлення на рівнозначній посаді в органах внутрішніх справ МВС України, про що зробити відповідний запис у трудовій книжці.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Черкаській області від 06.11.2015 №312о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ. Поновлено її з 07.11.2015 на посаді інспектора сектору інформаційно-аналітичного забезпечення Смілянського міського відділу (з обслуговування м. Сміла і Смілянського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_2 та Управління МВС України у Черкаській області подали апеляційні скарги, в якій позивач просить змінити постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; відповідач - 2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача-2 підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка з 24.02.2009 проходила службу в органах внутрішніх справ і станом на час звернення з позовом відповідно до наказу відповідача 2 від 27.03.2014 №58о/с перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

Наказом від 06.11.2015 №312о/с відповідач - 2 старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-043137) звільнив 06.11.2015 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з посади інспектора сектору інформаційно-аналітичного забезпечення Смілянського МВ (з обслуговування м.Сміла та Смілянського району) УМВС України в Черкаській області. Тією ж датою МВС України прийняв наказ №1388 про визнання такими, що втратили чинність, штатів органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України.

Підставою звільнення позивача зазначено Закон України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію».

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем - 2 рішенням позивач звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято на підставі норм Закону, які ще не набули чинності. Також дійшов висновку, що оскільки діяльність відповідача - 2 не припинена, наявні підстави для поновлення позивачки на посаді в органі, з якого її було звільнено.

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

При цьому Верховний Суд України в своїх рішеннях неодноразово висловлював позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

В своїй постанові від 17 лютого 2015 року №21-8а/15 Верховний Суд України зазначив, що будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ).

Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим апеляційний суд враховує, що на час розгляду цієї адміністративної справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» втратив чинність та набрав законної сили Закон України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію».

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в Голосі України, 06.08.2015 № 141-142, набрав чинності 07.11.2015 року. Проте, враховуючи п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015 року.

Так, пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач попереджена про звільнення через скорочення штатів в силу Закону.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

Приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Отже, враховуючи, що зазначені вище пункти цього Закону набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015 року, твердження суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі норм Закону, які ще не набули чинності, колегія суддів вважає помилковими.

Разом з тим, з аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIІI.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виявила або виявляла бажання на прийняття її на службу до поліції з 06.08.2015 року до 06.11.2015 року.

Тобто, позивач не скористалась наданим їй Законом правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліцію, а отже не підтвердила свою згоду проходити подальшу службу в поліції.

У цьому контексті слід також зазначити, що пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 року. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Згідно із пп. "г" п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015 року фактично ліквідовано територіальні органи МВС України в тому числі і Смілянський міський відділ (з обслуговування міста Сміла та Смілянського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1388 «Про організаційно-штатні питання» скасовано всі штати та скорочено усі посади в УМВС України у Черкаській області, а отже подальше проходження позивачем служби в цих органах (використання на службі) є неможливим.

Вказане спростовує висновки суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення позивачки на посаді в органі, з якого її було звільнено.

За таких обставин, враховуючи, що станом на 06.11.2015 року позивач не була прийнята на службу в органи поліції, колегія суддів приходить до висновку, що УМВС України у Черкаській області в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України прийняло оскаржуваний наказ від 06.11.2015 № 312 о/с.

При цьому, вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області поновити її на рівнозначній посаді, судова колегія вважає безпідставними, оскільки поновлення на посаді працівника, з якої остання не була звільнена, жодним нормативно-правом актом України не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління МВС України в Черкаській області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Управління МВС України в Черкаській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Смілянський міський відділ (з обслуговування м. Сміла і Смілянського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.