Ухвала суду № 55797667, 15.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 826/21913/15

У Х В А Л А

15 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-1, Мін'юст України), Державної казначейської служби України (далі - Відповідач-2, ДКС України) про:

- визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В., в проваджені якого знаходиться виконавче провадження з примусового виконання рішення №36762/06, видане 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини;

- стягнення на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 42 681,60 грн.;

- зобов`язання Міністерства юстиції України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати свій обов'язок щодо стягнення заробітної плати за виконавчим документом та вжити додаткові заходи індивідуального характеру за рішенням №3672/06, виданим 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо примусового виконання рішення №3672/06, виданого 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини, в частині виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 року у справі №2-4017/2011; зобов`язано вжити додаткові заходи індивідуального характеру щодо виконання рішення №3672/06, виданого 31.07.2014 року Європейським судом з прав людини, в частині виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 року у справі №2-4017/2011. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору або обґрунтованого клопотання про звільнення від його сплати, зменшення, відстрочення чи розстрочення.

На виконання вимог ухвали Позивачем 08.02.2016 року було направлено на адресу суду клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з тим, що незабезпечення виконання судового рішення в частині поновлення на посаді позбавляє ОСОБА_1 можливості працевлаштуватися, отримати розрахунок та трудову книжку, що впливає на її матеріальний стан.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас, у цій же справі суд вказав, що зважаючи на визначне місце, яке займає право на суд у демократичному суспільстві, органи судової влади повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.

Крім того, судом враховується твердження заявника про те, у зв'язку з тривалим невиконанням судового рішення в частині поновлення на роботі останнього, він позбавлений можливості влаштуватися на іншу роботу, не може отримати трудову книжку, а також виплати, пов'язані з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною та допомоги при народженні дитини.

З огляду на викладене, а також зважаючи на майновий стан особи, пов'язаний з відсутністю можливості влаштуватися на роботу та отримати кошти по догляду за дитиною, суд приходить до висновку про необхідність задоволення поданого клопотання та звільнення Позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк