Ухвала суду № 55797430, 11.02.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

11 лютого 2016 рокум. ПолтаваСправа № 816/4846/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Носенка М.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанов: про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 45448268 від 31.07.2015; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 45025628 від 18.12.2014; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер ВП 45025628 від 18.12.2014; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 15167927 від 21.09.2011; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 30353186 від 14.12.2011; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 32259235 від 28.08.2012.

Судом встановлено, що на виконанні в Октябрському відділі державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції перебували матеріали виконавчих проваджень № 45448268, № 45025628, № 32259235, № 15167927 та № 30353186 по виконанню наказів та виконавчих листів виданих Октябрським районним судом м. Полтава зокрема: наказу Октябрського районного суду м. Полтава №2-н-551/01 виданого 22.01.2008 про стягнення на користь ВАТ "Райффайзен банк Аваль" боргу в сумі 180431,28 грн. та виконавчого листа №2/554/810/2014 видного Октябрським районним судом м. Полтава 02.10.2014 про стягнення на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" боргу в сумі 5161,50 грн. На підставі яких саме документів були відкриті виконавчі провадження № 15167927, № 30353186 на даний час встановити не можливо у зв'язку з тим, що вказані виконавчі провадження були знищені в зв'язку з перебігом терміну зберігання.

Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ з метою примусового виконання вищевказаних наказів та виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 коштів були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Не погодившись з винесеними державним виконавцем постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З матеріалів справи, судом встановлено, що між ПАТ Банк "Фінанаси та Кредит" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) 13.12.2006 укладено договір Іпотеки, за умов якого Іпотекодавець передає в заставу (іпотеку) Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові приміщення, що знаходяться в будинку "Д-1" розташованих за адресою м. Полтава, вул. Шевченка, 48.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини другої вказаної статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Водночас, й в ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Перелік учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначений статтею 7 Закону України "Про виконавче провадження".

За приписами цієї статті учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Особами ж, які залучаються до проведення виконавчих дій, є поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки й піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як розяснено в п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010р. №3, розгляд спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження, але оскаржується рішення, дія чи бездіяльність, що стосується лише конкретного виконавчого провадження, належить до компетенції суду, яким ухвалено рішення, що перебуває на виконанні, якщо не встановлено іншого, виключного порядку їх оскарження, та з урахуванням розяснень, даних у пункті 2 цієї Постанови.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача у виконавчому провадженні; крім того, законом може бути встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Зі змісту матеріалів справи судом встановлено, що ПАТ Банк "Фінанаси та Кредит" у деяких виконавчих провадженнях не являючись ані учасником виконавчих проваджень, ані особою, що залучена до проведення виконавчих дій у цих провадженнях, а у інших виконавчих провадженнях виступає як стягувач, фактично зазначає про свою незгоду зі спірними постановами відносно майна, щодо якого воно виступає іпотекодержателем, посилаючись як на підставу звернення до суду на приписи статей 7 та 82 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, як виконавчі дії, так і оскаржувані постанови вчинялись та виносились державним виконавцем в межах виконання виконавчих проваджень по примусовому виконанню наказів та виконавчих листів виданих Октябрським районним судом м. Полтава.

Водночас, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право заставодержателя звернутись до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Крім того, ч. 5 ст. 60 вказаного Закону встановлено, що у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Отже, враховуючи положення ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" позивач не позбавлений можливості звернутись до суду який видав виконавчий документ з позовом про скасування постанов про арешт майна божника у виконавчих провадженнях в яких він є стягувачем.

Таким чином, даний спір не повязаний з оскарженням учасником виконавчого провадження або особою, яка залучена до проведення виконавчих дій, рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, до того ж, в процесі здійснюваного ним виконавчих проваджень по виконанню рішень та наказів районного суду, а отже спір, що виник між сторонами, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі № К/800/13600/15.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по справі № 816/4846/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 15 лютого 2016 року.

СуддяС.С. Бойко