Постанова № 55797387, 16.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року № 810/5410/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРЕЙД» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЕКСІМТРЕЙД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2015 № 100250001/2015/000067/1.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно здійснено визначення митної вартості товару за резервним методом без доведення неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору щодо імпортованих товарів. Крім того, позивачем було подано усі документи, які підтверджували складові митної вартості товарів.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем надано заперечення проти позову, в яких зазначається, що під час митного оформлення товарів, задекларованих позивачем, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей.

Крім цього, відповідачем наголошено, що в документах, поданих до митного оформлення для підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, чим обґрунтовується правомірність вимог щодо надання додаткових документів. Так, зазначено, що митним органом було вжито всі передбачені законодавством заходи щодо митного оформлення товарів та здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, тому оскаржуване рішення є обґрунтованим та прийнятим з урахуванням вимог чинного законодавства.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «ЕКСІМТРЕЙД» та «PROMINVEST UNION LLC» (США) 01.07.2005 укладено контракт купівлі-продажу № 804-002. Предметом даного контракту є постачання товару в асортименті, кількості та вартості, визначеної додатками до контраку.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного контракту, позивачем подано до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України митну декларацію (далі – МД): №10025001/2015/014495, згідно якої заявлено товар вартістю на загальну суму 1 297 669, 86 грн.

На підтвердження задекларованої митної вартості товарів ТОВ «ЕКСІМТРЕЙД» надало документи, перелік яких вказано у графі 44 вказаних МД, зокрема:

- декларацію митної вартості до МД № 100250001/2015/014495, в якій визначив митну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

- контракт № 804-002 від 01.07.2005 р. з додатковими угодами № 1 від 01.07.2008 p., № 2 від 08.07.2008 p., № 3 від 01.02.2009 p., № 4 від 30.12.2010р., № 5 від 30.06.2011 p., № 6 від 20.04.2012 p., № 7 від 28.08.2012р., № 8 від 11.06.2014р., № 9 від 15.11.2014р., № 11 від 22.12.2014р.;

- додаток № 1211 від 09.09.2015 р. до Контракту № 804-002 від 01.07.2005 р.;

- інвойс № 1509150/TPI/SETEA/NV від 09.09.2015 р.;

- коносамент № YMLUM425503002 від 24.09.2015р.;

- CMR № 8509 від 03.11.2015 p. (Додаток № 11);

- сертифікат походження № 0043355/JKP/2015 від 30.09.2015р.;

Документи для здійснення митного оформлення подавались уповноваженими на декларування особами.

Судом встановлено, що митна вартість товару позивачем визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлено ст. 58 Митного кодексу України.

Митницею проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митною декларацією та повідомлено позивача, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту необхідно подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виску з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення, - висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Інші додаткові документи за власним бажанням декларанта

Дані пропозиції направлені декларанту 06.11.2015 електронним повідомленням № 5e0f523c-44af-400b-a41c-252e919c4ca2.

За результати розгляду пропозицій митного органу декларант листом від 06.11.2015 №01-4768 повідомив митний орган, що частина запитуваних митним органом документів вже надавалася до митного оформлення, надати додаткові документи на дану партію товару немає можливості. Крім того, у даному листі також було зазначено, що надані декларантом документи для визнання митної вартості не містять розбіжностей чи підробок, які б вплинули на визначення числових значень митної вартості.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Київською міською митницею ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2015/000067/1 від 06.11.2015р. (далі - Рішення про коригування), згідно з яким вартість задекларованого товару відповідач визначив за резервним методом.

Митна вартість була збільшена з 56605,00 Дол. США до 60115,35 Дол. США.

На підставі Рішення про коригування відповідач прийняв картку відмови № 100250001/2015/00160 у митному оформлені товарів згідно митної декларації № 100250001/2015/014495.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості є (графа 33 рішення): документи, які подані для підтвердження митної вартості відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно умов поставки СІР Київ до вартості товару включаються витрати на страхування( продавець - забезпечує страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення). Проте, не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування згідно з частиною 2 статті 53 МКУ.

Враховуючи вищезазначене, згідно ч. 3 ст. 53 МКУ на письмову вимогу органу доходів і зборів декларанту шляхом надіслання електронного запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- інші додаткові документи за власним бажанням декларанта.

Декларантом не виконано вимоги щодо надання додаткових документів, що не дає можливості перевірити обґрунтованість заниження рівня митної вартості товару.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно оскаржуваного рішення митна вартість товару визначалась відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних митним органом вартостях.

З метою випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання на різницю між митними платежами, обчисленими із заявленої митної вартості, та митними платежами, обчисленими із скоригованої митним органом митної вартості, позивач 06.11.2015 подав нову митну декларацію № 100250001/2015/014532 з урахуванням Рішення про коригування. Митне оформлення Товару було здійснено в режимі "під гарантійне зобов'язання" відповідно до частини 7 статті 55 МК України.

Розмір фінансової гарантії, сплаченої позивачем внаслідок коригування митної вартості товару, становить 25 752,52 гри. (з них: 8 047,66 грн. – додатковий імпортний збір, 17 704,86 грн. – ПДВ).

Товар 06.11.2015 було випущено у вільний обіг на території України.

Вважаючи рішення про визначення митної вартості протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. (ст. 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма узгоджується зі ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з визначеними ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 МК України слідує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право органу доходів і зборів витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Крім того, п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі №К/9991/89900/11.

На переконання суду, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, електронне повідомлення митного органу про надання додаткових документів не містять вказівки на недоліки у поданих відповідачем документах, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Таким чином, відповідач, витребовуючи додаткові документи, не повідомив декларанта про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містить обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ "Ексімтрейд" - за ціною договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

З матеріалів справи слідує, що підставою для витребування додаткових документів стало те, що декларантом, на вимогу митного органу не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування згідно з частиною 2 статті 53 МКУ.

Проте, митний орган не довів суду, що позивач у деклараціях митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Щодо твердження відповідача в Рішенні про коригування митної вартості про обов’язковість надання до митного оформлення документів, що підтверджують страхування товару, так як умови його поставки - СІР Київ, суд зазначає наступне.

Так, відповідач звертає увагу на те, що до митного оформлення товару декларантом не було надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, хоча згідно з умовами поставки такі документи мали бути оформлені.

Умовами імпортного контракту від 01.07.2005 № 804-002, укладеного між компанією Prominvest Union, LLC (США) (продавець) і позивачем (покупець), передбачено, що продавець поставляє товар покупцю на умовах CIP Київ та/або DAF кордон України згідно з Інкотермс 2000. Умови поставки уточнюються у додатках. Пунктом 7 Контракту передбачено, що продавець вправі застрахувати товар згідно з умовами поставки.

Згідно з наданими до митного оформлення документами поставка товару здійснювалась на умовах CIP Київ.

Умови поставки CIP "Carriage and Insurance Paid to ... " (Фрахт/Перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення) означають, що продавець має доставити товар названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого місця призначення. Згідно з умовами CIP на продавця також покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески.

Таким чином, у разі поставки товару на умовах CIP витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Страхування товару на умовах поставки CIP не є обов'язком покупця.

З поданої декларантом митному органу декларації митної вартості вбачається, що витрати на страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.

Це означає, що твердження митного органу про те, що надані декларантом документи містили не всі відомості, що підтверджують числове значення митної вартості, зокрема, відомостей про витрати на страхування, не відповідають фактичним обставинам.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

На підставі вкладеного суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, прийняв рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації, тому це рішення підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження доводів щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а тому, відповідач не довів суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1 378,00 грн. (платіжне доручення від 11.11.2015 № 5379), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 06.11.2015 № 100250001/2015/000067/1.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 30307990) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.