Постанова № 55796961, 04.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 р. Справа № 805/4562/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання незаконним звільнення з посади спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату за п. 3 ст. 40 КЗпП України, скасування наказу про звільнення від 30.12.2013 року, скасування наказу від 30.12.2013 року №99 про звільнення з посади, поновлення на посаді спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату Донецької області, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання незаконним звільнення з посади спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату за п. 3 ст. 40 КЗпП України, скасування наказу про звільнення від 30.12.2013 року, скасування наказу від 30.12.2013 року №99 про звільнення з посади, поновлення на посаді спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату Донецької області, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення, стягнення компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, яка надається одинокій матері, за 2010-2012 роки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання незаконним звільнення, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку в частині позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, яка надається одинокій матері, за 2010, 2011, 2012 роки залишено без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 03.11.2009 року по 30.12.2013 року вона працювала на посаді спеціаліста 1 категорії Краматорського міського комісаріату Донецької області. Наказом Краматорського міського військового комісаріату Донецької області №99 від 30.12.2013 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України позивача звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених трудовим договором і правилами трудового розпорядку.

Позивач вважає своє звільнення необґрунтованим та безпідставним.

Наказом відповідача від 22.11.2013 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та суворої догани. Мотивуючи винесену позивачу догану військовий комісар послався на те, що позивач 24.10.2013 року о 15-00 годині не прибула до нього особисто на інструктаж, чим порушила наказ про організацію чергової служби в 2013 році. Проте, позивач зазначає, що 24.10.2013 року вона виконувала інший наказ військового комісару про здачу справ та посади та з поважних причин не змогла покинути ввірене їй приміщення з обмеженим доступом і прибути на інструктаж до військового комісару, оскільки передавала справи в приміщенні, де зберігаються документи обмеженого доступу з грифом «для службового користування», за які на той час була відповідальною. Крім того, позивач вказує на те, що великий обсяг роботи з передачі справ та посади фактично не надає можливості виконувати обидва накази одночасно.

Крім того, позивачем зазначено про неможливість її прибуття до кабінету військового комісару 25.10.2013 року в період часу з 8:30 год. до 9:00 год. через категоричну заборону залишення кімнати чергового. Відповідно до установчого наказу про організацію служби військ в Краматорському міському військовому комісаріаті в 2013 році на чергового в прийомні дні покладено обовязки зі здійснення пропускного режиму в приміщення військового комісаріату. Чергування позивача 25.10.2013 року, припадало на прийомний день. Не маючи працівника для підміни позивач не мала можливості припинити реєстрацію відвідувачів та покинути чергування.

Таким чином, вважає, що відповідач при застосуванні такого заходу, як звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, фактично обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання позивачем без поважних причин посадових обовязків та не врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП України, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Також, позивач вказує не те, що відповідачем порушено вимоги ст. 184 КЗпП України щодо звільнення одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років.

Таким чином, просила позов задовольнити повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав. В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову, які обґрунтовані наступним. Відповідач вказує, що звільненню позивача передували неодноразові накази військового комісара Краматорського МВК про накладення дисциплінарних стягнень. Підставою для видання одного з наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності був акт перевірки Службою Безпеки України Краматорського МВК, за результатами якої складено акт перевірки від 25.11.2013 року №696 ДСК. Також, відповідач зауважив, що стягнення до трудової книжки не заносяться. З урахуванням викладеного, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Представники позивача не заперечували проти здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, про що надали відповідну заяву.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився.

Таким чином, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до трудової книжки позивача на підставі наказу №111 від 08.09.2009 року ОСОБА_2 прийнято на посаду спеціаліста 1 категорії Краматорського МВК. Того ж дня позивачем складено присягу державного службовця, про що зроблено запис в трудовій книжці.

Наказом військового комісара Донецького обласного військового комісаріату від 30.12.2013 року №422 «Про результати службового розслідування факту неналежного виконання службових обовязків посадовими особами Краматорського міського військового комісаріату» встановлено, що 14.11.2013 року працівниками Управління Служби Безпеки України в Донецькій області була здійснена позапланова перевірка стану обігу документів, які містять службову інформацію у Краматорському міському військовому комісаріаті.

За результатами вказаної перевірки вищезазначеним наказом за неналежне виконання посадових обовязків, порушення вимог керівних документів у сфері ведення службового діловодства, що могло стати передумовою до втрати документів з грифом «Для службового користування» спеціалісту 1 категорії працівнику Збройних сил України ОСОБА_2 з урахуванням статті 147 КЗпП та вимог статті 14 Закону України «Про державну службу» оголошено догану.

Також, 30.12.2013 року наказом відповідача №233 на підставі акту про відмову дати письмове пояснення від 18.12.2013 року №4/3490, рапорту військового комісара Краматорського МВК від 20.12.2013 року та акту проведення розслідування від 30.12.2013 року №1833 працівника ЗСУ ОСОБА_2, спеціаліста 1 категорії Краматорського МВК звільнено 30.12.2013 року за систематичне невиконання нею без поважних причин обовязків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України.

На виконання наказу відповідача від 30.12.2013 року №233 військовим комісаром Краматорського міського військового комісаріату 30.12.2013 року винесено наказ №99 про звільнення з 30.12.2013 року ОСОБА_2, спеціаліста 1 категорії Краматорського МВК відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання нею без поважних причин обовязків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Щодо строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом суд зазначає наступне.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач в своїй позовній заяві вказує на те, що із зазначеним позовом ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду наприкінці січня 2014 року. 03.02.2014 року ухвалою суду відкрито адміністративне провадження у справі №805/1500/14.

Проте, у звязку з незаконним захопленням будівлі Донецького окружного адміністративного суду, яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративна справа №805/1500/14 вважається втраченою, про що листом Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року повідомлено позивача.

У звязку із зазначеними обставинами позивач 17.09.2015 року повторно звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що строк звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивачем пропущено з поважних причин.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правові основи в сфері трудових відноси працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, врегульовані Кодексом Законі про працю України.

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема , за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення до державних службовців регулюється ст.149 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст.147 КЗпПУ за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Згідно з ст.149 КЗпПУ до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Строки застосування дисциплінарного стягнення визначені статтею 148 цього Кодексу - безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 14 Закону України «Про державну службу», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Із аналізу вказаних норм діючого законодавства слідує, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При цьому, дисциплінарне стягнення накладається лише за встановлене порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вказані положення містить і Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992р. зі змінами і доповненнями, у пункті 23 якої зазначено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Частиною третьою ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що оскаржуваний наказ відповідача від 30.12.2013 року №233 в частині звільнення ОСОБА_2 не містить посилання на те, яке ж порушення було допущено позивачем після накладення на неї останнього дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 30.12.2015 року (наказом №422), і за що конкретно її звільнено, адже згідно зі змістом наказу №233 від 30.12.2013 року підставами для звільнення зазначено лише акт проведення розслідування від 30.12.2013 року №1833.

Представником відповідача під час розгляду справи надано пояснення, що майже всі документи, повязані з перебування позивача на посаді спеціаліста 1 категорії Краматорського МВК та звільненням ОСОБА_2 із займаної посади втрачені внаслідок захоплення будівлі Донецького обласного військового комісаріату у м. Донецьку незаконним збройним формуванням.

Проте, з пояснень представника відповідача в судових засіданнях, наданих під час розгляду даної справи, судом встановлено, що наказ від 30.12.2013 року №422 «Про результати службового розслідування факту неналежного виконання службових обовязків посадовими особами Краматорського міського військового комісаріату», яким позивачу оголошено догану, винесений відповідачем на підставі акту проведеної співробітниками Служби Безпеки України в Донецькій області перевірки, результати якої відображені в акті від 30.12.2013 року №1833.

Оскільки підставою для винесення наказу від 30.12.2013 року №233 про звільнення ОСОБА_2 відповідачем визначено акт проведення розслідування від 30.12.2013 року №1833, суд приходить до висновку, що даний наказ прийнятий з порушенням вищевказаних норм трудового законодавства, оскільки не містить зазначення проступку, вчиненого після застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, тобто на підставі даного акту позивача знов притягнуто до дисциплінарної відповідальності, але у вигляді звільнення останньої із займаної посади.

Крім того, у відповідності до приписів КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме скасування наказу військового комісара Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату Донецької області від 30.12.2013 року №233. внаслідок чого позовні вимоги щодо визнання звільнення незаконним не підлягають задоволенню.

Водночас суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування наказу військового комісара Краматорського міського військового комісаріату Донецької області про звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату Донецької області від 30.12.2013 року №99 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки підставою для винесення зазначеного наказу є визнаний судом таким, що винесений з порушенням норм діючого законодавства, наказ відповідача від 30.12.2013 року №233.

Отже, оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не узгоджується з положеннями частини третьої статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, що, в свою чергу, є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо поновлення її на займаній посаді.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам діючого законодавства порушено процедуру звільнення позивача з займаної посади, що спричинило наявність вимушеного прогулу останньої в період з 31.12.2013 року по день поновлення на посаді, тобто по 04.02.2016 року, у звязку з чим на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи попереднє звернення позивача до суду із зазначеними позовними вимогами та обставини щодо втрати адміністративної справи №805/1500/14, що сталися не з вини позивача, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто по день винесення судового рішення.

Щодо розміру грошових коштів, що підлягають стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Крім того, ч. 4 вказаного Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Оскільки позивач була звільнена з посади в грудні 2013 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати має бути проведений, виходячи з розміру заробітної плати за жовтень, листопад 2013 року.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_2 від 11.01.2016 року №3, виданої Донецьким обласним військовим комісаріатом, заробітна плата позивача за жовтень 2013 року становить 2089,75 грн. за листопад 2013 року 0 грн.

Враховуючи, що загальне число робочих днів у жовтні та листопаді 2013 року відповідно до ОСОБА_3 України від 21.08.2012 р. N 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» складає 44 дні (23 робочі дні у жовтні та 21 робочий день у листопаді 2013 року), середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяців, що передували місяцю звільнення позивача, складає 22 дні (44 : 2).

Так, середньоденна заробітна плата складає: 2089,75 грн. (жовтень 2013 року ) + 0 грн. (листопад 2013 року) : 44 робочі дні за два місяці = 47 грн. 49 коп.

Таким чином, розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 становить 47,49 грн. * 22 дні (середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді (44/2)) = 1044,78 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 31.12.2013 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 04.02.2016 року з врахуванням ОСОБА_3 України від 21.08.2012 р. N 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», від 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», від 9 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/1 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» складає 526 робочих днів.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 31.12.2013 року по 04.02.2016 року (включно) з Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 підлягає виплаті 24979,74 грн. (47,49 грн. * 526 робочих днів).

Проте, судом встановлено, що в період з січня 2014 року по жовтень 2014 року позивач перебувала на обліку в Краматорському міському центрі зайнятості як безробітна та отримувала відповідну допомогу.

Так, з наданих позивачем до суду довідок Краматорського міського центру зайнятості в період січень серпень 2014 року ОСОБА_2 отримано 2238,01 грн., в період серпень жовтень 2014 року 965,16 грн.

Крім того, з 13.10.2014 року позивач перебуває у трудових відносинах з Дитячо-юнацькою спортивною школою Краматорської міської ради, де працює на посаді бухгалтера та за сумісництвом на посаді секретаря.

Відповідно до довідок про доходи ОСОБА_1, наданих Дитячо-юнацькою спортивною школою Краматорської міської ради, позивачу в період з 13.10.2014 року по 31.12.2014 року нараховано заробітну плату у сумі 3479,65 грн., з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року 31215,72 грн. та в період з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року 2471,00 грн.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги отримання позивачем в період з 01.01.2014 року по день винесення судового рішення по даній справі матеріальної допомоги по безробіттю у Краматорському міському центрі зайнятості у загальній сумі 3202,17 грн. та заробітної плати у Дитячо-спортивній школі Краматорської міської ради у загальному розмірі 37166,37 грн., позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь заробітної плати за весь час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Нормами частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання незаконним звільнення, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Скасувати наказ військового комісара Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату Донецької області від 30.12.2013 року №233.

Скасувати наказ військового комісара Краматорського міського військового комісаріату Донецької області про звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату Донецької області від 30.12.2013 року №99.

Поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1 категорії Краматорського міського військового комісаріату Донецької області з 31 грудня 2013 року.

В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Крилова М.М.