Ухвала суду № 55796782, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2016 р. м. Київ К/800/32950/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Вишняку О.М.

з участю прокурора Чубенка В.В.

третьої особи - ОСОБА_3

представників третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МОРЯК-1» та ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Заступника прокурора міста Одеси

до відповідача Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору :

1. ОСОБА_8

2. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МОРЯК-1»

про визнання дій протиправними, скасування містобудівних умов та обмежень, -

В С Т А Н О В И В :

19.12.2014р. до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі Управління архітектури) звернувся заступник прокурора м. Одеси. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14.02.2014р. відповідач, розглянувши заяву ОСОБА_8, надав останньому містобудівні умови та обмеження на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою : м. Одеса, вул. Літературна,2, ділянка 14. Вважаючи, що при наданні містобудівних умов Управління архітектури діяло з порушенням вимог чинного законодавства, прокурор просив задовольнити позов та скасувати містобудівні умови.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 5.03.2015р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МОРЯК-1» (далі ОСББ) та ОСОБА_3 звернулись з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржники зазначили, що суди дійшли помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

Із заявами про приєднання до касаційної скарги звернулись ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15

У своїх запереченнях ОСОБА_8 вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного 21.05.2013р. з гр. ОСОБА_16 договору купівлі-продажу, ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,0729га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

З метою здійснення будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_8 у лютому 2014р. звернувся до Управління архітектури із заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

14.02.2014р. відповідач видав ОСОБА_8 містобудівні умови та обмеження №32, в яких серед іншого, Управління архітектури зазначило, що забудовнику необхідно до початку проектування отримати технічний висновок про стан будівельних конструкцій на суміжних земельних ділянок; передбачити заходи з берегоукріплення; проектні рішення з розміщення об'єкту узгодити з власниками суміжних земельних ділянок, тощо.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, Законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами.

Під містобудівними умовами та обмеження забудови земельної ділянки розуміється документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обумовлено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури, які при їх наданні повинні пересвідчитися у відповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. У разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, приймається рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень.

Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011р. N109) обумовлено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються :

засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;

ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);

викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);

черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру);

фотофіксація земельної ділянки (з оточенням);

містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

При цьому, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень також визначено невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, під час розгляду справи в суді відповідач, як суб'єкт владних повноважень, законність рішення та дій якого оскаржується, повинен надати допустимі та належні докази того, що при видачі містобудівних умов та обмежень Управління архітектури отримала всі документи, які дозволяють зробити обґрунтований висновок щодо відповідності намірів забудовника функціональному призначенню земельної ділянки, та спростувати твердження позивача про те, що земельну ділянку, на якій заплановано будівництво житлового будинку, розташовано в межах існуючого міського парку «Юність», тобто ділянка не відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Також відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що рішення органу місцевого самоврядування, за яким спірну ділянку було передано у власність приватній особі зі зміною цільового призначення землі, скасовано іншим рішенням міськради і законність вказаного рішення підтверджено постановою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012р. у справі № К/9991/34973/11, тобто про те, що зміна цільового призначення земельної ділянки на землі житлової та громадської забудови не відбулась.

Проте, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач обмежившись усними запереченнями щодо заявленого прокурором позову, не надав жодного доказу, які дають підстави вважати, що суб'єктом владних повноважень належним чином виконано приписи частини 2 статті 71 КАС України. Крім того, як вбачається з журналу судового засіданні від 24.06.2015р., під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції представник Управління архітектури підтримав доводи апеляційної скарги, тобто погодився з доводами скаржників щодо незаконності дій відповідача при наданні містобудівних умов та обмежень.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221,223,227,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МОРЯК-1» та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 5.03.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015р. скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз