Ухвала суду № 55796642, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/800/40715/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року

у справі № 2а-4477/11/2670

за позовом ОСОБА_2

до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

про визнання нечинною постанови

В С Т А Н О В И В :

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) про визнання нечинною постанови від 20.04.2001 № 10 «Про затвердження Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату» (далі - Постанова № 10)

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована переважно тим, що, на думку позивача, оспорювана Постанова № 10 суперечить положенням частини першої статті 36 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105).

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 є інвалідом 1 групи безстроково. Трудове каліцтво отримав під час роботи у Будівельному управлінні-54 (БУ-54) ВАТ Трест «Київміськбуд-6», у зв'язку із чим на 100% втратив професійну працездатність.

Згідно з актом від 09.06.2004 № 10/184 особову справу позивача, як потерпілого на виробництві, БУ-54 ВАТ Трест «Київміськбуд-6» передало до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві.

Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві від 10.06.2004 № 10/476 продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 356,07 грн., при цьому зазначено, що платежі слід проводити з 01.06.2004 безстроково перерахунком на особовий рахунок НОМЕР_1, МФО 320304, код 02760525, р/р НОМЕР_2, Московське відділення ОБУ, філія №5398/442.

БУ-54 ВАТ Трест «Київміськбуд-6», зважаючи на передачу особової справи, прийняло наказ від 10.06.2004 про припинення з 01.06.2004 нарахування та виплату відшкодування позивачу як потерпілому на виробництві.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Фонду від 24.02.2004 № 7 «Про внесення змін до Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою правління Фонду від 20.04.2001 р. № 10» (далі - Постанова № 7), внесено зміни до пунктів 4 та 5 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої Постановою № 10, виключивши підпункти 4.1 та 5.1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2010, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 та Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 № К/9991/12053/11, відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 КАС України закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, про скасування Постанови №7.

Закриваючи провадження у зазначеній справі, суд керувався тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2005 у справі № 2-3913/8, яке залишене без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 15.02.2006, серед іншого було відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування постанови правління Фонду від 24.02.2004 № 7.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необгрунтованості тверджень ОСОБА_2 щодо відсутності підстав у Фонду для прийняття його особової справи та призначення страхових виплат, оскільки особову справу позивача було передано ВАТ Трест «Київміськбуд-6» до Управління виконавчої дирекції фонду у м. Києві згідно акту від 09.06.2004 № 10/184 без заяви потерпілого відповідно до вимог Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату (в редакції, чинній на момент такої передачі).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій, а також виходить з такого.

Статтею 36 Закону №1105 передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Спірною Постановою № 10 було затверджено Інструкцію про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату (далі - Інструкція).

Пунктом 1 Інструкції передбачено, що передача відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду) документів, які підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхові виплати, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється відповідно до цієї Інструкції.

Відділення виконавчої дирекції Фонду приймають документи на тих працівників (членів їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 та право яких встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків (п. 2 Інструкції).

Документи, які подаються, повинні бути оформлені на кожного потерпілого на виробництві окремо, відповідати вимогам законодавства України про відшкодування працівникові шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я під час виконання ним трудових обов'язків, з пронумерованими аркушами та внутрішнім описом. Якщо у разі смерті потерпілого відшкодування шкоди було призначено кільком особам, документи, що підтверджують право зазначених осіб на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, формуються в одну справу (п. 3 Інструкції).

Положеннями пункту 4 Інструкції передбачено обов'язкову наявність в ній таких документів: заява потерпілого власнику підприємства про первинне призначення відшкодування шкоди (п.п. 4.2.); копія довідки про ідентифікаційний номер в Державній податковій адміністрації (п.п. 4.3.); акт про нещасний випадок за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок, а не професійне захворювання) або нотаріально завірена копія (п.п. 4.4); акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (якщо такий складався) або нотаріально завірена копія (п.п. 4.5); акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено) або нотаріально завірена копія (п.п. 4.6); рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві (якщо було засідання суду з цього питання) або нотаріально завірена копія (п.п. 4.7); висновки МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності по кожному засіданню МСЕК або нотаріально завірена копія (п.п. 4.8); довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу на дату передачі особової справи потерпілого (п.п. 4.9); копія трудової книжки потерпілого, що завірена страхувальником або нотаріусом (п.п. 4.10).

Між тим, у попередній редакції (від 20.04.2001) Інструкції обов'язковим документом особової справи потерпілого було визначено також і заяву потерпілого на ім'я начальника відділення виконавчої дирекції Фонду згідно з додатком 1 (п.п. 4.1 п. 4 Інструкції).

Однак, згідно з Постановою № 7 підпункт 4.1 пункту 4 Інструкції було виключено. При цьому, Постанова № 7 є чинною, а тому чинним відповідно є пункт 4 Інструкції, з урахуванням виключеного підпункту 4.1.

Відповідно до пункту 6 Інструкції прийняття особових справ потерпілих здійснюється відділеннями виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення за узгодженням з комісією з прийому особових справ потерпілих і членів їх сімей та призначення соціальних послуг та виплат та за графіками, які складаються цими відділеннями, узгоджуються з вищезазначеною комісією і затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Графіки доводяться до заінтересованих юридичних та фізичних осіб за 15 діб до встановленої дати початку прийому особових справ.

Пунктом 7 Інструкції визначено, що якщо в особовій справі потерпілого або особи, яка одержує відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, відсутні деякі документи, передбачені пунктами 4 та 5 цієї Інструкції, то така справа відділенням виконавчої дирекції Фонду від страхувальника не приймається до повного її укомплектування. В окремих випадках при відсутності документів, зазначених у пунктах 4.2, 4.10, 5.2, 5.12, рішення про прийом справ потерпілих приймає начальник управління виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за узгодженням з комісією з прийому особових справ потерпілих і членів їх сімей та призначення соціальних послуг та виплат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом цього спору є визнання нечинною Постанови № 10, а не визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві.

Положеннями статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту адміністративного позову та касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 вважає неправомірним саме розгляд його справи та призначення відповідних виплат Фондом соціального страхування від нещасних випадків без наявності передбаченої частиною першою статті 36 Закону №1105 заяви.

Суд зазначає, що положення частини першої статті 36 Закону №1105 визначають порядок розгляду Фондом соціального страхування від нещасних випадків справи про страхові виплати, а не порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, який визначено Інструкцією.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 про те, що Постанова № 10 порушує його права та суперечить положенням статті 36 Закону № 1105 не заслуговують на увагу та є необґрунтованими.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права, установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель