Ухвала суду № 55796622, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/17041/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області до прокуратури Миколаївської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі - Управління ДВС) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року Управління ДВС звернулося до суду з адміністративним позовом, про визнання дій щодо винесення постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосування законів (при виконанні постанови Господарського суду Миколаївської області від 19 листопада 2013 року у справі №915/693/13) протиправними, визнання незаконною та скасування вказаної постанови.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Підставою звернення до суду стала постанова заступника прокурора Миколаївської області від 26 березня 2014 року про проведення в порядку прокурорського нагляду за додержанням і застосування законів Управління ДВС при виконанні постанови господарського суду Миколаївської області від 19 листопада 2013 року у справі №915/693/13.

Позивач, посилаючись на частину 7 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження», якою забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом, вважає постанову прокуратури незаконною.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурор має право здійснювати нагляд за додержанням і застосуванням законів на завершальній стадії судового провадження, у тому числі в органах державної виконавчої служби, тому дії прокуратури не суперечать законодавству та не виходять за межі повноважень прокуратури.

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів, згідно зі статтею 19 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру», є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів.

Отже, законність виконавчого провадження як сукупність дій органів і посадових осіб ДВС, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»), не віднесена до предмету такого нагляду.

Судами було встановлено, що постановою господарського суду Миколаївської області від 19 листопада 2013 року у справі № 915/693/13 ТОВ «Югелеватор» визнано банкрутом та відповідно до статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» скасовано арешт, накладений на його майно.

Зазначену постанову направлено господарським судом Миколаївської області на адресу кредиторів, банкрута, ліквідатора, арбітражного керуючого, реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, Головного управління юстиції у Миколаївській області та відділу примусового виконання рішень управління ДВС.

Підставою для винесення прокуратурою, оскаржуваної у даній справі, постанови про проведення перевірки дій ДВС стало незняття арешту з майна ТОВ «Югелеватор».

Як вбачається з доповідної записки від 27 березня 2014 року, складеної за результатом перевірки управління ДВС, в ході перевірки прокуратурою Миколаївської області виконавчі провадження не перевірялись.

При цьому, судами встановлено, що органами ДВС не здійснювалося примусове виконання постанови господарського суду Миколаївської області від 19 листопада 2013 року у справі №915/693/13 у рамках Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не відкривалося, виконавчі дії не вчинялися.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що прокурор має право здійснювати нагляд за додержанням і застосуванням законів на завершальній стадії судового провадження, у тому числі в органах державної виконавчої служби, що не суперечить законодавству та не виходить за межі повноважень прокуратури.

Крім того, постанова про проведення перевірки є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом її виконання, а тому не підлягає скасуванню (пункт 5 Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року).

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб