Ухвала суду № 55796613, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2016 р. м. Київ К/800/31369/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в особі відділу примусового виконання рішень про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова звернулося до суду з позовом у якому просило визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 01 липня 2014 року ВП №43293853 в розмірі 1020,00 грн. протиправними та скасувати вказану постанову.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області знаходиться виконавчий лист №2а-180/2008 виданий 16 лютого 2009 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу неповні місяці роботи як повні, за умови сплати страхових внесків або збору на загальнообов'язкове державне чи пенсійне страхування.

Вимогою державного виконавця від 11 червня 2014 року зобов'язано позивача в строк до 21 червня 2014 року повідомити про виконання вищезазначеного рішення та надати державному виконавцю письмове підтвердження про виконання.

На дану вимогу позивач листом від 20 червня 2014 року № 6762/06-19 повідомив відповідача про виконання судового рішення та зазначив, що розпорядженням від 16 березня 2009 року №800543 проведено обчислення періодів роботи ОСОБА_2 з 14 червня 1964 року по 25 липня 2006 року в повних місяцях, неповні місяці роботи зараховані до загального трудового (страхового) стажу як повні, внаслідок чого його загальний стаж склав 40 років 01 місяць 03 дні, у тому числі науковий - 20 років 04 місяць 00 днів. Крім того, зазначив, що в результаті даного перерахунку розмір пенсії до виплати не змінився, оскільки на день виконання рішення суду ОСОБА_2 являється одержувачем пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та тривалість страхового стажу не впливає на розмір наукової пенсії.

Однак, 01 липня 2014 року головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн., у зв'язку з тим, що позивачем у встановлений строк без поважних причин рішення суду не виконано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що позивачем не надано документального підтвердження про виконання судового рішення в повному обсязі, а тому оскаржувана постанова державного виконавця винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, судами зроблено передчасний висновок виходячи з наступного.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Зокрема, частиною 1 даної статті передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Як видно з матеріалів справи, 11 червня 2014 року на адресу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова відповідачем направлено вимогу про виконання судового рішення та зазначено строк в який необхідно його виконати. 20 червня 2014 року позивачем направлено розпорядження від 16 березня 2009 року, яким здійснено обчислення періодів роботи ОСОБА_2, внаслідок чого його загальний стаж склав 40 років 01 місяць 03 дні, у тому числі науковий - 20 років 04 місяці 00 днів.

В той же час, у своїй постанові про накладення штрафу державний виконавець вказує на те, що всупереч законним вимогам державного виконавця у встановлений державним виконавцем строк виконавчий документ в повному обсязі боржником не виконано. Однак, відповідачем не зазначено у якій саме частині не виконане судове рішення та не перевірено наявність поважних причин його невиконання.

Суди даючи оцінку оскаржуваній постанові не перевірили вказаних обставин, що впливають на законність постанови державного виконавця про накладення штрафу, чим допустили неповноту встановлення фактичних обставин.

Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 226 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року скасувати.

Справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в особі відділу примусового виконання рішень про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак