Ухвала суду № 55796501, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/40380/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року

у справі № 812/2319/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ)

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2014 року ПАТ «Луганськтепловоз» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 № 0000392201.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014р., позов задоволено з тих мотивів, що викладені в акті перевірки факти вчинення платником порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ у перевіреному періоді, не знайшли свого документального підтвердження.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в позові.

Мотивуючи доводи касаційної скарги, заявник зазначає про формування платником податкового кредиту з порушенням правила «першої події», про незаконне відображення у податковому обліку ПАТ «Луганськтепловоз» операцій, що не відповідають критерію документальної підтвердженості, а також про порушення платником порядку визначення податкового кредиту за зведеними податковими накладними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. частково відновлено втрачене провадження в адміністративній справі 812/2319/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що СДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування у податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 11.12.2013р. № 159/19-0/05763797 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013р. № 000392201, за яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за серпень, вересень 2013 року у загальному розмірі 1219399,00грн.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії стали висновки податкового органу про:

протиправне формування платником податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання продукції у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Стілл-Імпекс» (далі - ТОВ «Стілл-Імпекс»), реальність яких не підтверджується достатніми та належним чином оформленими первинними документами (платником не подано сертифікаційних документів та товарно-транспортних накладних, складених під час виконання цих операцій);

включення платником до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, складеною у попередньому звітному періоді;

формування ПАТ «Луганськтепловоз» податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання продукції у національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО», товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» на підставі податкових накладних, виписаних з порушенням правила «першої події».

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди цілком об'єктивно не визнали правопорушенням у сфері оподаткування віднесення платником до податкового кредиту у вересні 2013 року ПДВ у сумі 610 грн. на підставі податкової накладної від 28.08.2013 № 17.

Так, згідно з абзацами першим, другим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В силу абзацу третього пункту 198.6 цієї ж статті ПК у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Оскільки у даному разі право на формування податкового кредиту було реалізовано ТОВ «Луганськтепловоз» у межах цього строку, то відсутні підстави для виключення відповідної суми ПВД з податкового обліку позивача з мотивів, наведених в акті перевірки.

По епізоду, пов'язаному з формуванням платником даних податкового обліку за операціями з ТОВ «Стілл-Імпекс», суди встановили, що за договором поставки від 20.12.2012р. № 803-398/12 названий постачальник зобов'язався поставити в адресу ПАТ «Луганськтепловоз» продукцію (труби); на обґрунтування правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з цим контрагентом позивачем подано первинні документи - видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення про оплату позивачем придбаного товару в безготівковому порядку; також платником представлено сертифікати Дніпровського трубного заводу, видані на даний товар; на підтвердження транспортування товару у процесі його доставки позивачеві останнім подано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими оформлено поставку транспортно-експедиційних послуг залученим експедитором (приватним підприємством «КФ «АС-Транс»).

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставки.

На підставі цього суди зазначили про дотримання платником правил формування податкового кредиту, наведених у пунктах 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, які пов'язують податкові наслідки у вигляді права платника на податковий кредит із сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Суди обґрунтовано відхилили посилання СДПІ на відсутність сертифікаційних документів на товар, виданих безпосередньо позивачеві. Адже, по-перше, чинним законодавством не передбачено проведення сертифікації товару під час кожної його наступної поставки; заявником на обов'язкову сертифікації є, зазвичай, виробник товару; за змістом частини третьої статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань. По-друге ж, сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Не може вважатися належною ознакою безтоварності господарської операції і відсутність у платника товарно-транспортної накладної (шляхових листів). Адже товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування ПАТ «Луганськтепловоз» даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Досліджуючи доводи СДПІ про формування платником податкового кредиту за податковими накладними, складеними постачальниками (національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕО», товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода») з порушенням правилами першої події (тобто в інші дати, ніж у які було одержано оплату від позивача), суди встановили, що названі контрагенти поставляли позивачеві електричну енергію, воду, газ; правовідносини між позивачем та цими постачальниками мали безперервний, ритмічний характер. У зв'язку з цим наприкінці місяця зазначеними постачальниками складалися зведені податкові накладні на загальномісячні обсяги поставки.

Згідно з пунктом 201.2 статті 201 ПК форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За правилами пункту 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У той же час пунктом 15 названого Порядку передбачено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Власне відповідність операцій між позивачем та спірними контрагентами критеріям «ритмічності» та «безперервності» податковим органом не заперечується; а відтак виписування розглядуваними постачальниками зведеної податкової накладної в останній день місяця на загальну суму поставленого товару не суперечить наведеним законодавчим вимогам.

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що в силу вимог пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2).

Власне ж формування податкового кредиту не за фактом настання першої події, однак у тому самому звітному періоді, в якому вона відбулася, не призводить до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з незаконністю спірного податкового-рішення та, відповідно, з обґрунтованістю даних позовних вимог.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун