Ухвала суду № 55796481, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/42957/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Винява»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року

у справі № 2а-6286/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винява» (далі - ТОВ «Винява»)

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2012 року ТОВ «Винява» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2012р. № 0000662350, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 28538 грн. за основним платежем та 5844 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. в позові відмовлено з посиланням на неправомірність відображення платником у складі податкового кредиту сум ПДВ у ціні придбаного скрапленого газу, який не було використано у господарській діяльності платника.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015р. назване рішення суду першої інстанції в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 11450 грн. за основним платежем та 2147 грн. за штрафними санкціями визнано нечинною, у цій частині провадження у справі закрито у зв'язку з досягненням сторонами податкового компромісу; в решті постанову суду першої інстанції зі справи залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ «Винява» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти рішення про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині, в якій не було досягнуто податкового компромісу. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами протиправно було розцінено як використання поза межами господарської діяльності нормативні втрати скрапленого газу, які об'єктивно супутні економічній діяльності з придбання та продажу цього товару.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Винява» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 19.06.2012р. № 286/2200/13818736, в якому відображено висновок податкової інспекції про незаконне включення платником до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості списаного як природні втрати скрапленого газу. При цьому ДПІ зазначає, що розрахунок таких втрат було зроблено ТОВ «Винява» з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорт, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно підтримали наведену правову позицію відповідача у справі.

Так, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту до 01.01.2011) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні за змістом положення містяться й у Податковому кодексі України, в силу якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198).

Таким чином, однією з визначальних умов виникнення у платника права податковий кредит на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ є придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою.

У пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. Як безпосередню участь слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналогічний за змістом припис міститься і у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно з яким господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У справі, що переглядається, господарська діяльність ТОВ «Винява» полягає у придбанні пального (пропан-бутан) та його подальшій реалізації кінцевим споживачам.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами позивача про наявність об'єктивних виробничих втрат, які супутні даному виду господарської діяльності, а відтак не можуть розцінюватися як позагосподарське використання придбаного товару.

У той же час платник повинен обґрунтувати розмір таких втрат та їх дійсну економічну неминучість; втрати придбаного пального, які не обґрунтовані розумними економічними причинами, не можуть вважатися такими, що понесені у рамках провадження господарської діяльності.

Зі змісту частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вбачається, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності, закріпленому у статті 11, частині першій статті 71 КАС, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень та подати докази на спростування висновків останнього.

Втім у даному разі позивачем не подано будь-якого обґрунтування щодо розміру обчислених втрат газу скрапленого, не зазначено, чим саме керувався платник при визначенні таких втрат, не наведено їх розрахунку.

Суди цілком правомірно оцінили критично змінні звіти АЗС, представлені ТОВ «Винява» на обґрунтування своєї правової позиції зі спору, оскільки згідно з Інструкцією при порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. № 281/171/578/155, до змінного звіту вносяться дані про оприбуткування нафтопродуктів, їх відпуску, кількісного обліку; технологічні втрати пального та порядок їх обчислення не відображаються у цих звітах.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ТОВ «Винява».

В частині досягнення податкового компромісу ухвалені у справі рішення не оскаржуються та перегляду в касаційному порядку не підлягають.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Винява» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року в незмінній частині та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун