Постанова № 55796419, 11.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 рокусправа № 808/2012/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чередниченко В.Є.

суддів: Панченко О.М. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі №808/2012/15 за позовом управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області 07 квітня 2015 року звернулося до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (далі СТОВ «Агрофірма «Нива»), згідно з яким, просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 25613,84 грн. нараховані до відшкодування за січень та лютий 2015 року на користь позивача для покриття заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області знаходиться СТОВ «Агрофірма «Нива», яке зобовязане відшкодовувати органам ПФУ фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII). Згідно з розрахунками по відшкодуванню цих витрат, УПФУ в Пологівському районі Запорізької області нараховано відповідачу до сплати 25613,84 гривень за період з січення по лютий 2015 року, проте відповідачем у добровільному порядку зазначену суму сплачено не було.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року позов задоволено частково.

Суд стягнув з СТОВ «Агрофірма «Нива» на користь управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком призначених на пільгових умовах, згідно п. «б» ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення, за період січень - лютий 2015 року, в розмірі 3 515,20 грн. у задоволені позову в іншій частині відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що витрати позивача на виплату пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.01.2005 року повинні здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому, враховуючи те, що пенсіонеру ОСОБА_2, який працював на підприємстві на посаді електрогазозварника, призначена та виплачуються пенсія за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач зобовязаний відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що норма Закону якою суд першої інстанції обґрунтовує відмову у задоволенні позову регулює не порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а встановлює джерело виплати пенсій іншим пільговим категорія пенсіонерів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідач до 01 січня 2015 року був платником фіксованого сільськогосподарського податку та в свою чергу року на підставі Закону України від 31 травня 2005 року № 2613-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку» був звільнений від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, а відповідач став платником єдиного податку четвертої групи, який є аналогічним фіксованому сільськогосподарському податку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач до 01.01.2015 року перебував на обліку в управлінні, як платник фіксованого сільськогосподарського податку, тому був звільнений від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

У звязку з набранням чинності 01.01.2015 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» яким з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, позивачем було здійснено розрахунок та направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та відповідачу необхідно було покрити витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 25613,84 грн, яка утворилася за період з січня по лютий 2015 року.

У зв`язку з несплатою суми боргу у визначений законодавством строк у відповідача залишилась несплаченою заборгованість перед Управлінням щодо витрат на виплату і доставку пенсій колишнім працівникам підприємства, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці на загальну суму 25613,84 грн.

Позивачем надсилались відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з січня по лютий 2015 року, які були ним отримані вчасно.

Розрахунки фактичних витрат відповідачем не оскаржувались та є чинними.

Стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування коштів, призначених на покриття та виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є предметом спору переданого на вирішення суду.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, відповідно до п.1 ст.2 закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», внесено зміни до ПК України, зокрема з 01 січня 2015 року з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи таких платників віднесено відповідача.

Положення п.297.1 ст.297 ПК України (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 року) не звільняють платників єдиного податку 4 групи від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з об'єкта оподаткування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Щодо висновку суду першої інстанції, що витрати на виплату і доставку пенсії, особам, яким пенсія призначена відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за яким витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року справа №817/463/15.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов'язку відшкодовувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пунктів «в», «д» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, з посиланням на п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV є помилковим.

Таким чином, діюче на момент звернення позивача до суду законодавство передбачало обов'язок відповідача відшкодувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій, що виплачуються колишнім працівникам відповідача.

Разом з цим, суд вирішуючи спір зобовязаний дотримуватися принципу юридичної визначеності, як одного з основних елементів верховенства права.

З огляду на положення ч. 2 ст. 8 КАС України суд апеляційної інстанції керується принципами, застосовуваними ЄСПЛ у своїй практиці, відповідно до якої останній перевіряє правомірність втручання держави у права осіб, з'ясовуючи чи таке втручання відбувається на підставі закону, чи відповідає воно легітимній меті та чи дотримано пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав.

Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», якими внесено зміни до ПК України, та на відповідача, як платника податків єдиного податку 4 групи покладено обовязок щодо покриття витрат на виплату і доставку пенсії набрав чинності 01 січня 2015 року.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи те, що Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а також те, що з врахуванням прикінцевих положень цього закону на відповідача як платника податків єдиного податку 4 групи, покладено обовязок щодо покриття витрат на виплату і доставку пенсії починаючи з 01 січня 2015 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що покладення на відповідача обовязку щодо покриття витрат на виплату і доставку пенсії починаючи з 01 січня 2015 року порушує принцип стабільності оподаткування визначений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України та принцип юридичної визначеності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно п.п. «б»-«в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25613,84 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області не підлягає задоволенню, апеляційна скарга СТОВ «Агрофірма «Нива» підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» - задовольнити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі №808/2012/15 скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 12 лютого 2016 року.

Головуючий:В.Є. Чередниченко

Суддя:О.М. Панченко

Суддя:А.О. Коршун