Ухвала суду № 55795913, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/1424/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуКотовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014у справі № 2а/1570/9839/2011за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно»доКотовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській областіза участюпрокуратури Одеської областіпроскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно» звернулось до суду з позовом Котовської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю прокуратури Одеської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000322302 від 02.11.2011, №0000292302 від 17.08.2011.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 скасовано та прийнято по справі нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п.1 ч.1 ст.222 КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт №1002/23-02/30909978 від 13.07.2011;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.3 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7, пп.81.15.1, пп.81.15.2, пп. 81.15.6 п.81.15 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 5 014 367 грн.; пп.81.15.1, пп.81.15.2, пп.81.15.6 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податок на додану вартість по скороченим податковим деклараціям на суму 6 190 988 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 62 166 грн.;

- за результатами розгляду поданого позивачем заперечення на акт перевірки, відповідачем складено довідку № 1127/23-02/30909978 від 12.07.2011, якою зменшено на 4 769 729 грн. суму основного платежу з податку на додану вартість, визначену актом перевірки № 1002/23-02/30909978 від 13.07.2011;

- внаслідок цього, на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292302 від 17.08.2011, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 305 797,50 грн. (з яких: 244 638 грн. - основний платіж та 61 159,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПА в Одеській області №37192/10/25-0007 від 28.10.2011 оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано в частині нарахованого ПДВ на суму 69 583 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 17 396 грн.;

- з урахуванням вказаних результатів адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322302 від 02.11.2011, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 218 818,50 грн. (з яких: 175 055 грн. - основний платіж та 43 763,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкових зобов'язань (скороченої податкової декларацій з ПДВ) за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 суму податку на додану вартість за надані послуги по прийманню, сушінню, зберіганню, відвантаженню та донарахуванню доплат за відвантаження у вихідний день зерна, оскільки такі сільськогосподарські товари не є власно виробленими позивачем, а також неправомірно віднесено до складу податкового кредиту (р.10.1 скороченої податкової декларацій з ПДВ) за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 податок на додану вартість з придбаних товарів та послуг, які були використані не у сфері сільськогосподарської діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем послуги по прийманню, сушінню, зберіганню, відвантаженню та донарахуванню доплат за відвантаження зернових не пов'язані із його сільськогосподарським виробництвом та переробкою власної сільгосппродукції, а тому повинні декларуватись у загальному порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дотримання позивачем вимоги спеціального режиму оподаткування при декларуванні наданих контрагентам послуг по прийманню, сушінню, зберіганню, відвантаженню та донарахуванню доплат за відвантаження зернових підтверджується висновком економічного дослідження від 27.12.2012, зробленим ТОВ «Інститут судових експертиз».

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом пп.60.1.3 п.60.1, п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій у справі встановлено, що рішенням ДПА в Одеській області №37192/10/25-0007 від 28.10.2011 спірне податкове повідомлення-рішення №0000292302 від 17.08.2011 скасовано в частині нарахованого ПДВ на суму 69 583 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 17 396 грн.

Проте, при розгляді справи по суті судами попередніх інстанцій не враховано вищенаведених положень податкового законодавства, не досліджено та не встановлено, чи набуло податкове повідомлення-рішення №0000292302 від 17.08.2011 статусу відкликаного, чи обліковується воно за позивачем у обліковій картці платника податків та чи породжує воно для позивача відповідні обов'язки.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000322302 від 02.11.2011, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п.81.1 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8 1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування..

На підставі п.81.6 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За змістом п.81.10 ст.81 названого Закону у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Згідно пп.81.15.7 п.81.15 ст.81 названого Закону, виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 23 від 21.01.2009 «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»» КВЕД 01.41.0 Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, зокрема, складається з:

- надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; обрізання плодових дерев та винограду; пересаджування рису, розсаджування буряку;

- надання послуг із збирання врожаю та підготування продукції до первинної реалізації: очищення, різання, сортування, сушіння, дезінфекція, покривання воском, полірування, пакування, лущення, замочування, охолодження чи пакування навалом включно з фасуванням у безкисневому середовищі; захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування;

- надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом

- експлуатація зрошувальних і осушувальних систем.

Враховуючи вищенаведені положення податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що, надаючи послуги по прийманню, сушінню, зберіганню, відвантаженню та донарахуванню доплат за відвантаження у вихідний день зерна іншим суб'єктам господарювання, позивач здійснював підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства згідно КВЕД 01.41.0, який включено до його свідоцтва платника податку, та правомірно застосував спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, визначеного ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», до спірних операцій, наданих контрагентам за період, який підлягав перевірці, та правомірно включив податкові зобов'язання по таким операціям до скорочених податкових декларацій.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу спірної суми грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0000322302 від 02.11.2011, зокрема, слугував висновок відповідача щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту (р.10.1 скороченої декларацій з ПДВ) за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 податок на додану вартість з придбаних товарів та послуг, які були використані не у сфері сільськогосподарської діяльності, а саме: ПДВ з вартості послуг оренди приміщень, обладнання та електродвигунів, отриманих від ТОВ «Котовське ЗПП»; ПДВ з вартості путівок на 18 днів, які отримані від Війського-медичного клінічного центр) Центрального регіону; ПДВ з вартості послуг із технічного обслуговування ліфтів згідно договору № ДГ-37/0 від 01.08.2009, укладеного з ТОВ «Престиж-ліфт»; ПДВ з вартості послуг перевезення, отриманих від ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»; ПДВ з вартості кабелю ААШВ-10 3x185, отриманого від ТОВ «Енергоцентр»; ПДВ з вартості послуг по ремонту електрообладнання, отриманих від ТОВ «Індустріал-Сервіс Юг»; ПДВ з вартості послуги по ремонту запчастини, отриманої від ТОВ «Маком»; ПДВ з вартості придбаного зернометателя ЗМ-90М, отриманого від ТОВ «Еліттех-Україна»; ПДВ з вартості запчастин, отриманих від ТОВ «Елеваторпромсервіс», від ПВКП «Трансімпорт», ТОВ «Сільмет», ПДВ з вартості ТМЦ, отриманих від ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», від ТОВ «Завод Елеваторного обладнання», від ПП «Укрпроммонтаж», від ТОВ ІПК «Темикс», від МП «Україна»; ПДВ з вартості послуг із проведення періодичного часткового технічного дослідження ліфтів, отриманих «Чорноморський експертно-техничний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці».

Однак, розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог процесуального законодавства, не дослідили та не надали правової оцінки вищенаведеним висновкам відповідача, що, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції (які не дають можливість досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті справи.

Відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Недотримання судами першої й апеляційної інстанцій вимог цієї статті призвело до неповного з'ясування обставин, які входять до предмету доказування як істотні, оскільки мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно дослідити відповідні обставини та перевірити вищенаведені висновки відповідача, надати їм правову оцінку на підставі належних та допустимих доказів, в результаті чого дійти обґрунтованого висновку щодо наявності чи відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства в цій частині спірних правовідносин.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог, встановлених ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування по даному спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний