Ухвала суду № 55795072, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/1356/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Демчик О.І.,

від відповідача - Шипілова С.-Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014

у справі № 813/8085/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Концерн Галнафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаєморозрахунках: за лютий 2013 року з ТОВ «Пантіон-Резерв», ТОВ «Екобудмережа» та дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Агрополісм-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) за вересень 2010 року, за результатами якої складено акт від 02.10.2013 № 109/39-10/31729918, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.185 п. 14.1. ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2., п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 2328517,50 грн.;

- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 1.23, п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 176895,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, 15.10.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 0000263910/5604, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток державних підприємств в сумі 221118,75 грн., у тому числі основний платіж 176895,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 44223,75 грн.; № 0000253910/5605, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3457397,25 грн., у тому числі основний платіж 2328517,50 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1128879,75 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору доручення від 02.08.2012 № 1/02-08/12, укладеного ТОВ «Стиль Бюро» (довіритель) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (повірений) про вчинення юридичних дій, довіреності від 02.08.2012, між ТОВ «Стиль Бюро», від імені якого діє позивач (замовник) та ТОВ «Екобудмережа» (виконавець) був укладений договір на проведення підрядних будівельно-монтажних робіт від 24.01.2013 № 01-01.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Екобудмережа» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковою накладною № 1 від 05.02.2013; довідками про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року; актами № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року; підсумковою відомістю ресурсів; платіжним дорученням № 0000683626 від 05.02.2013.

Крім того, 18.03.2013 між «Пантіон-Резерв» (продавець) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Ріпкинська, 3г, реальність якого підтверджується, зокрема: податковими накладними; актами приймання-передачі; договорами купівлі-продажу обладнання; платіжними дорученнями.

Судами вірно зазначено, що відсутність технічного паспорта та документів про введення об'єкту в експлуатацію на даному етапі відчуження нерухомого майна, зареєстрованого в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не може свідчити про безтоварний характер операції.

Крім того, на підтвердження дотримання позивачем вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 1.23, п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» під час здійснення господарських операцій із ТОВ «Агрополіс-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США), в матеріалах справи наявні копії: договору купівлі-продажу № 13-08/2 від 13.08.2010, укладеного ПП «Агродія» (продавець) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (покупець); актів прийому-передачі; податкової накладної № 147 від 18.08.2010; платіжних доручень; договору складського зберігання зерна № 18/10 від 30.07.2010, укладеного ТОВ «Овсєй» (зерновий склад) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (поклажодавець); складської квитанції на зерно № 2043 від 18.08.2010; договору комісії № К 07-27/1 від 27.07.2010, укладеного ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (комітент) та ТОВ «Агрополіс-плаза» (комісіонер) про реалізацію комісіонерам-нерезидентам України продукції комітента; реєстру кредитових платежів від 29.09.2010 про оплату валютної виручки за ячмінь; вантажно-митної декларації від 31.08.2010; контракту №FB08/10-3UKR010-230-AS.1 від 16.08.2010, укладеного між ТОВ «Агрополіс-плаза» (продавець) та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) (покупець) про продаж ячменю урожаю 2010 року українського походження.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В.Борисенко (підпис)В.В. Кошіль