Ухвала суду № 55795020, 08.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року м. Київ К/9991/57836/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2012

у справі №2а/0570/18265/2011

за позовом Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000682340 від 03.06.2011 та №0000692340 від 03.06.2011. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» з питань взаємовідносин з ПП «СТК «Молоко» код ЄДРПОУ 36548926 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт №905/23-2/36616833 від 19.05.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення: пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 3782944 грн., у т.ч.: за жовтень 2010 року в сумі 667363 грн., за листопад 2010 року в сумі 859710 грн., за грудень 2010 року в сумі 2255871грн.; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 161825 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на 78978 грн.

03.06.2011 ДПІ у Кіровському районі м.Донецька Донецької області ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000682340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78978,00 грн.;

- №0000692340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 5674416 грн., у т.ч. за основним платежем - 3782944 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1891472,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, а прийняті податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 червня 2010 року між ПП «СТК «Молоко» (Постачальник) та ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» (Покупець) було укладено договір №17805-15, згідно якого постачальник зобов'язувався поставити молочну продукцію та інші продовольчі товари покупцю.

Реальність господарських операцій між позивачем та ПП «СТК «Молоко» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме, податковими та видатковими накладними, ветеринарними свідоцтвами, сертифікатами відповідності, транспортування товару від Постачальника (ПП «СТК «Молоко») до Покупця здійснювалося із використанням послуг перевізника ТОВ «Укрпродукт Логістік», що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, договорами оренди позивачем у ВАТ «Холод» офісного приміщення та холодильних камер тощо.

Заперечення контролюючого органу полягають у тому, що договір поставки між позивачем та ПП СТК «Молоко» є нікчемним, оскільки згідно актів перевірок ДПІ у м. Житомирі провести перевірку ПП «СТК «Молоко» не можливо, з тих підстав, що за юридичною адресою не знаходиться, а також висновком щодо відсутності у достатній кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, основних фондів, транспортних засобів, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності тощо, відсутністю реального товарного характеру угод, перерахуванням коштів без мети реального настання правових наслідків, суперечністю правочинів моральним засадам суспільства та порушенням публічного порядку та відповідно до статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України.

Однак, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, вироків у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, постановлених стосовно посадових осіб позивача або ПП «СТК «Молоко», матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено.

У той час як реальність виконання господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, підтверджено належними первинними документами, в обсязі який дає підстави зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаним договором із господарською діяльністю ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» та фактичне їх використання у власній господарській діяльності.

Такі висновки підтверджуються і висновком судової економічної експертизи № 2/11/56 від 25 червня 2012 року, згідно з якого судовий експерт дійшов висновку, що бухгалтерським обліком Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» підтверджується придбання молочної продукції у ПП «СТК Молоко» у четвертому кварталі 2010 року на загальну суму (з урахуванням повернутого товару) 18308968,39 грн., крім того ПДВ 3661793,72 грн., всього з ПДВ - 21970762,11 грн. та реалізації цієї продукції іншим контрагентам.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун