Ухвала суду № 55794950, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/9991/66993/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року

у справі № 2а/0570/6516/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмонтаж»

до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмонтаж» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2010 року № 0000782300/0 (від 16 грудня 2010 року № 0000782300/3).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року було скасовано. Позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Єнакіївської ОДПІ у Донецькій області від 19 липня 2010 року № 0000782300/0 (від 16 грудня 2010 року № 0000782300/3) про нарахування податкового зобов'язання у розмірі 269976,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 134988,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрспецмонтаж» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

В касаційній скарзі Єнакіївська ОДПІ у Донецькій області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Укрспецмонтаж», посилаючись на те, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Єнакіївською ОДПІ у Донецькій області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Укрспецмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складений акт від 12 липня 2010 року № 1099/23/31737838.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 269976,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2009 року - 8172,00 грн., за лютий 2009 року - 40661,00 грн., за березень 2009 року - 6267,00 грн., за квітень 2009 року - 15281,00 грн., за травень 2009 року - 22370,00 грн., за червень 2009 року - 49115,00 грн., липень 2009 року - 14721,00 грн., серпень 2009 року - 34099,00 грн., вересень 2009 року - 51711,00 грн., жовтень 2009 року - 27579,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ «Промислова група Авітек», ТОВ «Миркус», ТОВ «Промтек-Холдінг», ТОВ «АМК-Трейдинг» товарів (робіт, послуг), оскільки спеціалістом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Донецькій області від 06 липня 2010 року № 271 було надано висновок про невідповідність підписів директорів вказаних суб'єктів господарювання на картках форми № 1 та податкових накладних, виписаних позивачу зазначеними товариствами. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що первинні бухгалтерські, виписані ТОВ «Промислова група Авітек», ТОВ «Миркус», ТОВ «Промтек-Холдінг», ТОВ «АМК-Трейдинг», не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, не дають позивачу права на формування податкового кредиту, а також про те, що правочини ,укладені позивачем із зазначеними суб'єктами господарювання, є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України. При цьому, реальність господарських операцій податковим органом не заперечувалась.

19 липня 2010 року Єнакіївська ОДПІ у Донецькій області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000782300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Укрспецмонтаж» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 404964,00 грн., у тому числі: 269976,00 грн. - за основним платежем, 134988,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2010 року № 0000782300/3 на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Промислова група Авітек», ТОВ «Миркус», ТОВ «Промтек-Холдінг», ТОВ «АМК-Трейдинг», підписані невстановленими особами, то це свідчить про те, що при укладенні правочинів із вказаними суб'єктами господарювання були створені умови ,за яких зазначені платники податків не мали наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промислова група Авітек», ТОВ «Миркус», ТОВ «Промтек-Холдінг», ТОВ «АМК-Трейдинг» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та не заперечувалась податковим органом у акті перевірки, в зв'язку з чим позивач правомірно включив податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту відповідного податкового періоду, з урахуванням того, що висновок спеціаліста не може бути прийнятий судом як висновок експерта у розумінні статей 81, 82 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатись не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Промислова група Авітек», ТОВ «Миркус», ТОВ «Промтек-Холдінг», ТОВ «АМК-Трейдинг» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: сертифікатами відповідності, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатами на систему управління якістю, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 139-158, 222-250, т.2 арк. справи 3-11, 243-250, т.3 арк. справи 1-108), а також іншими документами, які були вилучені (в оригіналах) у позивача згідно протокоду виїмки від 24 вересня 2010 року (т.1 арк. справи 43-47) та надані позивачем (в оригіналах) на запит Прокуратури м. Донецька від 16 березня 2010 року № 85-447 (т.1 арк. справи 39-42).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини податковим органом не заперечувалсь.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що в подальшому придбані у ТОВ «Промислова група Авітек», ТОВ «Миркус», ТОВ «Промтек-Холдінг», ТОВ «АМК-Трейдинг» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, при проведенні ремонту на відповідних об'єктах, що підтверджується актами на списання (т.2 арк. справи 17-93).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджуєтсья з висновком суду апеляційної інстанції, що якщо суб'єктом господарювання здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано податковий кредит, то такий суб'єкт господарювання безперечно має право на податковий кредит.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Донецькій області від 06 липня 2010 року № 271 не є належним та допустимим доказом нікчемності правочинів, укладених позивачем з вказаними вище суб'єктами господарювання, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, будь-яких доказів порушення кримінальної справи щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів (ТОВ «Промислова група Авітек», ТОВ «Миркус», ТОВ «Промтек-Холдінг», ТОВ «АМК-Трейдинг») за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, податковим органом в процесі розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій надано не було. Будь-яких пояснень від осіб, які значаться директорами вказаних товариств, щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності зазначених юридичних осіб матеріали справи також не містять.

Як вбачається з висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Донецькій області від 06 липня 2010 року № 271, вказане дослідження було проведене на підставі письмового направлення на дослідження від 05 липня 2010 року, а в якості порівняльного матеріалу використані лише зразки підписів Баркова В.В. (директора ТОВ «Промтек-Холдінг»), Чікіна Є.О. (директора ТОВ «Промислова група Авітек»), Клюєва В.П. (директора ТОВ «АМК-Трейдинг») та Чічікала С.А. (директора ТОВ «Миркус»), які містяться у копіях картки за формою № 1 (т.3 арк. справи 139-162).

Згідно преамбули Закону України «Про судову експертизу» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про судову експертизу» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України «Про судову експертизу» та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 було затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Положеннями пунктів 1-7 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення досліджень слідчий (суддя)повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи слідчий (суддя) повинен пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові) та посвідчити це своїм підписом. У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма N 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, та ін.). Вільні зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості та ін.), за його змістом та цільовим призначенням. Якщо текст (підпис), що досліджується, виконано друкованими літерами або спеціальним шрифтом, слід по змозі надати вільні зразки аналогічного характеру. Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи та ін.), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити. У разі, коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи, виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості та ін.), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений у відповідності до бланка. Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається характером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу. Після нанесення 10 - 15 експериментальних підписів аркуші паперу треба міняти.

Згідно з частиною 1 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Донецькій області від 06 липня 2010 року № 271 не може бути прийнятий судом як висновок експерта у розумінні статей 81, 82 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доказів на спростування вказаних обставин податковим органом до касаційної скарги також додано не було.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Єнакіївської ОДПІ у Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна