Ухвала суду № 55794891, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/1113/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Еліт Продукт" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Еліт Продукт" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТС ГРУП" про визнання дій протиправними, скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Еліт Продукт" звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області про визнання протиправними дії відповідача щодо реєстрації 27 травня 2014 року декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ЧК 143141470590 та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27 травня 2014 року № ЧК 143141470590.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 19 березня 2014 року у справі № 925/41/14 позов прокурора Христинівського району до ТОВ «Рітейл Девелопментс Груп» задоволено повністю: визнано недійсним рішення Христинівської міської ради № 15-2/34-VI від 05 квітня 2012 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Рітейл Девелопментс груп»; рішення Христинівської міської ради № 16-4/6-VІ від 08 червня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; рішення Христинівської міської ради № 14-4/14-VІ від 08 червня 2012 року «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки»; рішення Христинівської міської ради № 17-3/57-VI від 09 серпня 2012 року «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення»; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 листопада 2012 року, площею 0,2659 га, кадастровий номер 7124610100:01:001:0437, по вул. Щорса, 39 в м. Христинівка, що укладений між Христинівською міською радою та ТОВ «Рітейл Девелопментс Груп»; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 269240, що виданий ТОВ «Рітейл Девелопментс груп» 20 грудня 2012 року.

Таким чином, ТОВ «Рітейл Девелопментс Груп» на праві власності належала земельна ділянка, площею 0,2659 га, за адресою Черкаська область, Христинівський район, м. Христинівка, вул. Щорса, 39. Вказане підтверджено відповідним державним актом серіі ЯМ № 269240.

21 травня 2014 року ТОВ «Рітейл Девелопментс Груп» подало до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: будівлі продуктового магазину з допоміжними побутовими, адміністративними та складськими приміщеннями за адресою: 20000, м. Христинівка, вул. Щорса, 39, Черкаська обл., категорія складності - ІІІ, вказавши у пункті 11-1 декларації, що право власності на земельну ділянку посвідчує державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 269240 від 20 грудня 2012 року, виданий відділом Держкомзему у Христинівському районі Черкаської області, кадастровий номер 7124610100:01:001:0437.

27 травня 2014 року відповідач зареєстрував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ЧК143141470590.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач заявив цей позов.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, приймаючи вказані рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законами України.

Колегія суддів не заперечує правильності резолютивної частини оскаржуваних судових рішень щодо відсутності підстав для задоволення позову, але не погоджується з їх мотивуванням з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також перевірити вибраний спосіб захисту права.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту до правовідносин, що склалися між сторонами, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Саме по собі оскарження рішень відповідача у цьому спорі не є ефективним захистом прав позивача, якщо правовідносини перейшли в іншу правову якість, а відтак не призведуть до усунення порушень від посягань на майно.

Враховуючи характер правовідносин, що виникли між сторонами спору, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що цей спір стосується не стільки правомірності дій відповідача щодо прийняття рішення, скільки права власності на земельну ділянку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що дійсною метою заявленого позову є доведеність права через оскарження рішення відповідача.

На думку колегії суддів, правова оцінка діям чи рішенням суб'єкта владних повноважень може бути дана при розгляді спору про право, який розглядає інший суд.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Між тим, з матеріалів справи вбачається наявність цивільно-правового спору між позивачами та третьою особою, який направлений на захист права.

Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що позивач під час звернення до суду обрав неправильний спосіб захисту порушеного права.

Помилкове застосування судами норм матеріального права не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, а тому суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів за наявності інших підстав для відмови в позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Еліт Продукт" залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: