Ухвала суду № 55794862, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/12676/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Рибченка А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 рокута ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 рокуу справі№804/16927/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» доНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр») звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 грудня 2013 року №0000481550 та податкової вимоги № 365-11 від 16 грудня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових заперечення на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності плати за користування надрами за видобування корисних копалин, про що 29 листопада 2013 року складено акт перевірки № 1242/04-07-15-05-26.00292304.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що подання уточнюючого розрахунку, у зв'язку з виявленням помилки, не змінює строк сплати задекларованого податкового зобов'язання. Крім того, під час проведення перевірки не враховано, що на момент подання уточнюючого розрахунку не скінчився термін сплати податкового зобов'язання. При цьому уточнюючим податковим розрахунком з плати за користування надрами для видобування корисних копалин сума податкового зобов'язання не змінювалась, а лише виправлено помилку в рядку 3.3. розрахунку податкового зобов'язання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) корисні копалини розподіляються на: корисні копалини загальнодержавного значення та корисні копалини місцевого значення.

Згідно з підпунктом 263.11.1 пункту 263.11 статті 263 ПК України платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до органу державної податкової служби:

за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Як вірно встановлено судами, 05 вересня 1998 року ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» начальником Управління з надання надр у користування та ліцензування господарської діяльності видано спеціальний дозвіл №1355 на видобування мігматитів, придатних для виробництва щебеню, каменю бутового, суміші асфальтобетонних та асфальтобетонів, важких бетонів та відсівів.

Піщано-гравійна сировина є корисною копалиною місцевого значення, отже позивач є платником плати за користування надрами місцевого значення.

30 квітня 2013 року ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» подано до Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1 квартал 2013 року з додатками.

Відповідно до пункту 49.20 статті 49 ПК України граничний термін для подання відповідного розрахунку - 13 травня 2013 року.

Згідно поданого позивачем розрахунку було задекларовано податкове зобов'язання у сумі 128013 грн. 91 коп. за користування надрами загальнодержавного значення, про що у рядку 6.2 податкового розрахунку та в рядку 3.3.1 додатку № 2 зроблено відповідні позначки.

15 травня 2013 року ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» було надано уточнюючий податковий розрахунок з плати за користування надрами, в якому задекларовано поаткове зобов'язання у сумі 128013,91 грн. за користування надрами місцевого значення за І квартал 2013 року, про що у рядку 6.3 податкового розрахунку та в рядку 3.3.2 додатку № 2 зроблено відповідні позначки.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні положення закріплені у підпункту 263.12.1 пункту 263.12 статті 263 ПК України.

На виконання наведеної правової норми позивачем фактична сплата задекларованого податкового зобов'язання здійснена згідно платіжних доручень №1053 від 17 травня 2013 року у сумі 75000 грн. та №1086 від 20 травня 2013 року у сумі 29233 грн. 97 коп.

На обґрунтування проведення позивачем оплати грошового зобов'язання з плати за користування надрами поза межами визначеного для цього строку, відповідача посилається на приписи пункту 50.1 статті 50 ПК України.

Відповідно до названого пункту платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Системний аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що визначений у ній порядок сплати податкового зобов'язання застосовується тільки у разі його заниження.

Тим часом факт заниження податкового зобов'язання має місце тільки у разі непроведення оплати податкового зобов'язання у визначені Податковим кодексом України строки у розмірі, в якому таке зобов'язання мало бути сплачене.

У спірних правовідносинах грошове зобов'язання з плати за користування надрами місцевого значення сплачено в межах строку, визначеного Податковим кодексом України, а отже факт його заниження відсутній.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про безпідставне нарахування позивачу штрафу на підставі статті 126 ПК України.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність у податкового органу підстав для складення податкової вимоги на суму грошового зобов'язання за користування надрами загальнодержавного значення.

Як встановлено судами та не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, позивач є платником плати за користування надрами місцевого значення. Цього не змінює і факт подання позивачем розрахунку з плати за користування надрами, в якому визначено зобов'язання з відповідного платежу за користування надрами загальнодержавного значення.

Крім того, в уточненому розрахунку з плати за користування надрами рядок 6.2 не місить значення, що, на переконання суду, свідчить про уточнення показника такого рядка, зазначеного в звітному розрахунку з плати за користування надрами.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі №804/15937/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

А.О. Рибченко