Ухвала суду № 55794857, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2016 р. м. Київ К/800/10595/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Олендера І.Я.

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача не з'явився

відповідача Лавренюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській областіна постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 рокуу справі№818/2791/14за позовом Державного підприємства «Наумівський спиртзавод»доСумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській областіпровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Наумівський спиртзавод» (далі по тексту - позивач, ДП «Наумівський спіртзавод») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 24 червня 2014 року №0000942200.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду зазначеного рішення суду, Харківським апеляційним адміністративним судом 17 лютого 2015 року винесено постанову, якою постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року скасовано та позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року залишити в силі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 14 травня 2014 року по 03 червня 2014 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання здійснення контролю за дотриманням платником податків законодавства у частині правомірності використання податкових пільг з акцизного податку при реалізації фракції головної етилового спирту ДП «Наумівський спиртзавод».

За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2014 року №31/22/00375208, яким зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів 229.1.1, 229.1.2 пункту 229.1 статті 229 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством не сплачено податок на загальну суму 12701039,37 грн., у т.ч. за липень 2013 року - 1627924,06 грн., серпень 2013 року - 7757285,31 грн., жовтень 2013 року - 3315830,0 грн.; підпункту 213.3.5 пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неправомірне застосування податкової пільги по акцизному податку по коду 14020033 «Звільняються від оподаткування операції з реалізації підакцизних товарів (продукції), крім нафтопродуктів, вироблених на митній території України, що використовується як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції)».

На підставі наведених висновків акту 24 червня 2014 року Сумською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0000942200, яким позивачеві донараховано акцизний податок в сумі 12701039,37 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 3175259,84 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Наумовський спиртзавод» використав безпідставно податкову пільгу зі сплати акцизного збору, встановлену в підпункті 213.3.5 пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України, оскільки контрагент позивача ТОВ «Імперіал» здійснює виробництво продукції із отриманої від позивача фракції головної етилового спирту, яка не відноситься до переліку підакцизної продукції, а тому відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення, підстави для його скасування відсутні.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності відпуску позивачем ФГЕС покупцю з оподаткуванням даної господарської операції за ставкою 0% з огляду на наявність у позивача чинних нарядів на відпуск спирту, довідки про обсяг і мету використання ФГЕС, довідок про взяття на облік податкових векселів, що підтверджують зобов'язання зі сплати сум акцизного податку.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами, 10 липня 2013 року між ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (комісіонер) та ДП «Наумівський спиртзавод» (комітент) був укладений договір комісії №49-к.

За умовами зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укласти за плату від свого імені, але за рахунок комітента один або декілька договорів поставки на внутрішній ринок у 2013 році фракції головної етилового спирту в кількості не менше 10 дал. за ціною не нижче 10 грн. за 1 дал товару.

В рамках виконання умов зазначеного договору між ДП «Укрспирт» (постачальник), ДП «Наумівський спиртазвод» (вантажовідправник) та ТОВ «Імперіал» (покупець) укладено договір поставки фракції головної етилового спирту на внутрішній ринок від 10 липня 2013 року №49, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, вантажовідправник - відвантажити, а покупець - прийняти та оплатити фракцію головну етилового спирту (далі - товар) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, для виробництва «Засобу рідкого для розпалювання вогню».

Згідно з Додатковою угодою № 1 до договору від 09 вересня 2013 року, загальна кількість товару, що постачається у 2013 році, становить 26100 дал, у т.ч. у 3 кварталі 2013 року - 19400 дал, у 4 кварталі 2013 року - 6700 дал, загальна вартість товару складає 574200, 00 грн. із розрахунку вартості одного декалітра товару 22 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ).

На виконання вказаного договору позивачем ДП «Наумівський спиртзавод» було відвантажено ТОВ «Імперіал» фракцію головну етилового спирту (далі по тексту - ФГЕС) на підставі нарядів на відпуск спирту, виданих Міністерством доходів і зборів України за рознарядками № 29-ФГЕС та № 34-ФГЕС: №58фгес від 17 липня 2013 року - в кількості 19400 дал №78фгес від 19 вересня2013 року - 6700 дал.

Відповідно до пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) платниками акцизного податку є:

- особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

- особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України;

- фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства;

- особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;

- особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу;

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог;

- особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов;

- особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов;

- платниками особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є фізична або юридична особа - резидент або нерезидент (в тому числі їх відокремлені підрозділи), які проводять операції з деривативами або з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, крім випадків, передбачених пунктом 213.2 статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктами оподаткування є операції з:

- реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

- реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу;

- ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;

- реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

- реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу;

- обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 цього Кодексу;

- операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів.

Пунктами 213.2 та 213.3 статті 213 ПК України визначені переліки операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню та які звільняються від оподаткування.

Пунктом 215.1 статті 215 ПК України закріплено, що до підакцизних товарів належать:

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

нафтопродукти, скраплений газ;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Відповідно до підпункту 14.1.237 пункту 14.1 статті 14 ПК України спирт етиловий - всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД.

На обґрунтування віднесення ФГЕС до товарної позиції 2207 податковий орган посилається на лист Сумської митниці від 27 травня 2014 року №3.1/1.2-09/2695, в якому зазначено про необхідність класифікації ФГЕС як спирту етилового, у товарній позиції 2207 УКТ ЗЕД залежно від того, не денатурований чи денатурований спирт.

Тим часом, Довідці ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 03 вересня 2014 року №2283/10/10-16-22-04-31583272 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперіал» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ДП «Наумівський спиртовий завод» за період з 01 січня 2013 року зазначено, що ФГЕС не підпадає під визначення, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 УКТ ЗЕД, оскільки є водно-спиртовою сумішшю, що отримується в процесі епюрації бажаного дистиляту або спирту сирцю та збагаченням супутніми органічними домішками (альдегідт, естери, спирт метиловий, та інші органічні сполуки), які вилучені та сконцентровані в процесі перегонки бражки та ректифікації спирту.

Крім того, у зазначеній довідці міститься посилання на рішення Торгово-промислової палати України, викладене у листі від 12 травня 1997 року №6602.2-8/611, згідно з яким ФГЕС віднесена до групи 23 «Залишки та відходи харчової промисловості» за кодом 230330000 «барда та інші відходи і залишки від пивоваріння та винокуріння».

Відповідні обставини судами перевірені не були, а отже не було досліджено питання проведення реалізації саме підакцизного товару.

Також поза увагою судів залишилося питання наявності у позивача статусу платника акцизного податку.

Як зазначено вище, платником податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Відповідно до наявних у матеріалах справи договорів, позивач здійснював реалізацію ФГЕС комісіонера - Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».

Тим часом у свідоцтвах про якість, копії яких наявні у матеріалах справи, зазначено назву заводу - виготовлювача ДП «Наумівський спиртзавод».

З огляду на викладене, для встановлення правомірності донарахування грошового зобов'язання позивачу, обов'язковому з'ясуванню підлягає питання наявності у нього статусу виробника.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі №818/2791/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

І.Я. Олендер