Ухвала суду № 55794827, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2016 р. м. Київ К/800/11853/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 рокуу справі№826/16631/14за поданнямДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіслогістік»простягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до суду з поданням, в якому просила стягнути кошти з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіслогістік» для погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 670009,51 грн., податку на прибуток в сумі 665273,59 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, провадження у справі за поданням закрито.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28 жовтня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась до суду із поданням, в якому просила стягнути з рахунків ТОВ «Сервіслогістік» кошти на погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

На обґрунтування подання, податковим органом зазначено, що 07 лютого 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сервіслогістік», про що складено акт №197/26-53-22-04-21-37500361. На підставі акта №197/26-53-22-04-21-37500361 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2014 року №0000732653 з податку на додану вартість, яким визначено грошове зобов'язання у розмірі 669 910,90 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000742653 з податку на прибуток, яким визначено грошове зобов'язання у розмірі 709 822,79 грн.

З метою погашення податкового боргу на адресу ТОВ «Сервіслогістік» направлено податкову вимогу від 28 серпня 2014 року №4219-25.

У зв'язку з непроведенням платником податків погашення податкового боргу, посилаючись на приписи пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась з відповідним поданням до суду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з наявності між сторонами спору про право. Такий висновок суду обумовлений наданням платником копії рішення Міністерства доходів і зборів України, викладеного в листі від 05 червня 2014 року №10106 16/99-99-10-01-15 про продовження строку розгляду повторної скарги, в якій ТОВ «Сервіслогістік» оскаржувало правомірність податкових повідомлень - рішень від 20 лютого 2014 року №0000732653 і №0000742653, та відсутність доказів з боку податкового органу на спростування зазначених відповідачем обставин.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, Київський апеляційний адміністративний суд погодився з її правомірністю. При цьому, судом апеляційної інстанції не наведено правової оцінки доданому до апеляційної скарги рішенню Міністерства доходів і зборів України від 08 липня 2014 року №12451/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги. Також поза увагою залишилась дата його отримання платником податків.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами, звертаючись до суду з поданням про стягнення з ТОВ «Сервіслогістік» податкового боргу, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на факт наявності у відповідача податкового боргу у сумі 1335283,10 грн., який виник внаслідок несплати товариством грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначених податковими повідомленнями - рішеннями від 20 лютого 2014 №0000732653 та №0000742653.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Частиною 3 названої статті закріплено, що подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити:

1) найменування адміністративного суду;

2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;

3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, передбачені частиною першою цієї статті;

4) підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;

5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Згідно з частиною 4 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини третьої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає розгляду подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті зазначеної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування наявності спору про право суд першої інстанції зазначає про достатність висловлення платником незгоди з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наявність спору про право може бути встановлена на підставі заперечень відповідача, зокрема, з факту існування податкового боргу, що підлягає стягненню у судовому порядку.

Тим часом, положеннями Податкового кодексу України чітко встановлено порядок та строки звернення платника податків зі скаргами та позовами у разі незгоди із правомірністю податкового повідомлення - рішення.

Так, відповідно до пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Як вбачається із матеріалів справи, 23 липня 2014 року ТОВ «Сервіслогістік» отримало рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги.

На час звернення податкового органу з відповідним поданням доказів на підтвердження звернення платника податків із позовом до суду про оскарження відповідних податкових повідомлень - рішень товариством не надано.

Однак відповідним обставинами суд апеляційної інстанції належної правової оцінки не надав.

Крім того, поза увагою судів залишилось питання відповідності подання вимогам частини 3 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, дотримання встановленого строку звернення з відповідним поданням протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Однак, судами першої та апеляційної інстанції не було перевірено дотримання податковим органом строків, передбачених частиною 3 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з наявної у матеріалах справи копії конверта не уявляється за можливе встановити день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвали суду першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального справа, що є підставою для їх скасування.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015року у справі №826/16631/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

І.Я. Олендер