Ухвала суду № 55794737, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/7278/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Верещагу Т.В.

відповідача: Шила М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року

у справі № 808/5160/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Крім того, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» на його правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь», колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 01.07.2014 року № 221/28-04-46-20/00191230.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 16, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.17 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення сум податкового кредиту та від'ємного значення за березень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість - 1 238 479,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0000364620, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 1 238 479,00 грн.

Також, СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.07.2014 року № 232/28-04-46-20/00191230.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3. 200.4 статті 200. пункту 201.10 статті 201 щодо завищення сум бюджетного відшкодування за квітень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість в сумі 1 238 479,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2014 року № 0000404620., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 1 238 479,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 619 239,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог статті 201.10 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій між ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» та ТОВ «Білогірське кар'єроуправління», ПП «Ефармон», ТОВ «Кримсплав», ДП «Санаторій «Ай-Петрі» укладено договір купівлі-продажу з метою здійснення господарської діяльності.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, залізничними накладними, актами приймання, сертифікатами якості, платіжними дорученнями, тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Слід зазначити, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту в березні 2014 року суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Білогірське кар'єроуправління», ПП «Ефармон», ТОВ «Кримсплав», оскільки ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» подав заяви із скаргами на вищевказаних контрагентів, які не зареєстрували податкові накладні, що в свою чергу, підтверджується актом перевірки від 01.07.2014 року № 221/28-04-46-20/00191230.

Також, судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги доводи податкового органу про те, що контрагенти позивача, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, що є тимчасово окупованою територією України, не є належно зареєстрованими юридичними особами, адже не стали на податковий облік на території України, тобто зазначені контрагенти припинили виконання обов'язків платників податків відповідно до статті 16 ПК України, з огляду на наступне.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-УІІ визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб

Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції і законів України.

Статтею 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.

Відповідно до статті 133 та розділу X Конституції України Автономна Республіка Крим юридично є невід'ємною частиною України.

Вимоги вищевказаного Закону не обмежують ведення господарської діяльності в Автономній Республіці Крим. Ніяких інших законів, які б регулювали питання здійснення господарської діяльності українських підприємств в Автономній Республіці Крим, також немає. Таким чином, на сьогоднішній день обмеження в частині здійснення господарської діяльності в Автономній Республіці Крим не встановлені.

Станом на дату розгляду справи Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» чинності не набрав.

Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» господарська діяльність українських підприємств і їх підрозділів в Автономній Республіці Крим не знаходиться під забороною, якщо вона буде здійснюватися за законодавством України. Це означає, що здійснені операції не можуть бути визнані такими, що суперечать інтересам держави.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій у березні 2014 року контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Постачальники є належно зареєстрованими юридичними особами і даний факт контролюючим органом не спростовується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак