Ухвала суду № 55794696, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/12833/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопад 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року

у справі № 814/2629/14

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0002051702.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопад 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопад 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 12 серпня 2014 року № 1825/14-04-17-02-00/НОМЕР_2 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 167.1 ст. 167, п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 433192,46 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0002051702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 541490,58 грн., у тому числі на 433192,46 грн. - за основним платежем, на 108298,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для вказаних висновків відповідача, стало заниження позивачем суми інших доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу, внаслідок отримання доходу від самозайнятої особи ОСОБА_5

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (надалі - Порядок № 984), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 4, 6 Порядку № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у п. 2 акта перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем суми інших доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу, внаслідок отримання доходу від самозайнятої особи ОСОБА_5 При цьому, у пп. 2.1.9 зазначено про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб з суми інших доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу на суму 433192,50 грн. Також, в акті перевірки відповідачем вказано про заниження самозайнятою особою ОСОБА_6 податку з доходів фізичних осіб на суму 433192,46 грн.

22 серпня 2014 року відповідач прийняв рішення № 6268/Т/14-04-17-02-16 (468) про виправлення технічних помилок, яким вніс виправлення до акта перевірки. Зокрема, до п. 2.7 акта перевірки внесено виправлення стосовного того, що розбіжність у сумі 256383,94 грн. виникла за рахунок невірного визначення бази оподаткування, яка виникла за рахунок невключення суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності (згідно договору про припинення зобов'язань за кредитним договором з АТ "Райффайзен банк Аваль" від 30 вересня 2008 року про припинення зобов'язань за кредитним договором). У п. 2.1.9 виправлено прізвище "ОСОБА_4." на "ОСОБА_4.". Крім того у висновках до акту перевірки внесено виправлення щодо складу правопорушення, а саме: п. 167.1 ст. 167, п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з суми інших доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року на 433192,46 грн.

Тобто, відповідачем внесено виправлення до акта перевірки шляхом фактичної зміни складу та суті виявленого правопорушення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем фактично не перевірялось дотримання позивачем вимог п. 167.1 ст. 167, п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України, за порушення яких винесено відповідне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопад 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі № 814/2629/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) І.Я. Олендер