Ухвала суду № 55794635, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2016 р. м. Київ К/800/9227/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Лосєва А.М. Маринчак Н.Є.за участю: секретаря - Іванова Д.О.

представника позивача - Руденко Є.О.

представника відповідача - Шила М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 р.

у справі № 826/8787/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - позивач, ПАТ «Укртрансгаз») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2014 року № 0000594102 та № 0000604102.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Укртрансгаз», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Центральний офіс, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Центральним офісом проведено перевірку позивача з питань своєчасності сплати до бюджету: 1/9 авансового внеску з податку на прибуток філією «Агрогаз» позивача за лютий 2013 року; 1/12 авансового внеску з податку на прибуток: УМГ «Прикарпаттрансгаз» позивача за жовтень 2013 року, лютий 2014 року, УМГ «Львівтрансгаз» позивача за жовтень 2013 року, лютий 2014 року, УМГ «Донбастрансгаз» позивача за лютий 2014 року, УМГ «Київтрансгаз» позивача за лютий 2014 року, УМГ «Харківтрансгаз» позивача за лютий 2014 року, УМГ «Черкаситрансгаз» позивача за лютий 2014 року, філією «Агрогаз» позивача за березень 2013 року - лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 30 травня 2014 року № 578/28-10-41-20/30019801.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем граничного строку сплати сум грошових зобов'язань, а саме авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: від 11 червня 2014 року № 0000594102, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10 % - 3852654,76 грн.; від 11 червня 2014 року № 0000604102, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % - 0,22 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не своєчасно сплачено авансові внески з податку на прибуток за місцезнаходженням структурних підрозділів

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у своєму складі має 18 філій, за які у 2013-2014 роках консолідовано сплачує податок на прибуток. Відповідачем від районних державних податкових інспекцій, на обліку яких перебувають структурні підрозділи позивача, отримано інформацію та картки особових рахунків за 2013-2014 роки з платежів «авансові внески з податку на прибуток», а саме щодо встановленого факту порушення строків перерахування узгоджених податкових зобов'язань до бюджету авансового внеску 1/12 з податку на прибуток згідно «Розрахунок податкових зобов'язань, щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства» за 2012 рік, що сплачується за місцезнаходженням відокремлених підрозділів протягом березня 2013 - лютого 2014 років та авансового внеску 1/9 з податку на прибуток згідно «Розрахунок податкових зобов'язань, щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства» за III квартали 2012 року, що сплачується за місцезнаходженням філії «Агрогаз» позивача протягом лютого 2013 року.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Підрозділом 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укртрансгаз» зверталося до податкового органу з листами щодо повернення переплати з податку на прибуток приватних підприємств на розрахунковий рахунок. Листами від 06.09.2013 р. № 6206/10/20-337 та від 01.10.2013 № 8035/10/20-337 Центральний офіс з обслуговування великих платників повідомив позивача про напруженість планових завдань зі збору платежів до загального фонду Державного бюджету та запропонував зарахувати суми переплати з податку на прибуток в рахунок майбутніх платежів по результатам декларування за 2013 рік.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій необхідно надати належну правову оцінку листам податкового органу від 06.09.2013 р. № 6206/10/20-337 та від 01.10.2013 № 8035/10/20-337 та з'ясувати підстави для неперерахування переплати з податку на прибуток відповідно до податкових зобов'язань декларації по податку на прибуток за 2013 рік.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

Н.Є. Маринчак