Ухвала суду № 55794607, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/3269/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Рибченка А.О.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року

у справі № 804/3703/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна"

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000582201 від 25 лютого 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільськогосподарського господарства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт № 68/22.01-34/30824947 від 04 лютого 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, ст. 198, п. 209.2 п. 209.6, п. 209.7, п. 209.11 ст. 209 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено позивачем податок на додану вартість по загальній декларації на суму 4957173,00 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача стало те, що з березня 2012 року позивач не відповідав критеріям сільськогосподарського виробника, не мав права сплачувати фіксований сільськогосподарський податок та повинен був сплачувати податок на додану вартість на загальних підставах.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2014 року № 0000582201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6196466,25 грн., у тому числі - 4957173,00 грн. за основним платежем, 1239293,25 грн. - за штрафними санкціями.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п. 209.13 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п.308.4 ст.308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах, та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наданих до перевірки форм статистичної звітності за формами № 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду» встановлено, що в 2011 році при засіяній площі в 2059 га позивачем було зібрано 85811 ц соняшника, врожайність соняшника за даними підприємства склала 41,7 ц/га. При засіяній площі в 245 га підприємством було зібрано 10816 ц озимого ячменю, врожайність ячменю озимого за даними підприємства склала 44,1 ц/га. При засіяній площі в 898 га було зібрано 48573 ц озимої пшениці, врожайність за даними підприємства склала 41,7 ц/га. У 2012 році при засіяній площі в 170 га було зібрано 4494 ц кукурудзи.

Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, що в 2011 році з урахуванням середньої урожайності по Широківському району Дніпропетровської області при засіяній площі в 2059 га позивач міг зібрати 50239,6 ц соняшника; при засіяній площі в 245 га - 6639,5 ц озимого ячменю; при засіяній площі в 898 га - 2999,32 ц озимої пшениці, та у 2012 році при засіяній площі в 170 га - 1700 ц кукурудзи.

Враховуючи викладене, відповідач стверджує, що позивачем шляхом завищення урожайності вищевказаних сільськогосподарських культур була завищена в 2011 році та у 2012 році їх реалізація. При цьому, висновок про завищення позивачем урожайності зроблено виключна на підставі порівняння даних довідки форми № 29-сг позивача із середніми показниками врожайності на території району, в якому позивачем здійснювалось виробництво сільськогосподарської продукції.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачем, ревізором під час перевірки не було враховано, що позивач використовував гібриди, елітні сорти зернових культур, які мають високу врожайність, а також не враховано використання позивачем мінеральних добрив.

Згідно розрахунків питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг), що надавались позивачем разом з деклараціями з податку на додану вартість (скорочена) питома вага сільськогосподарських товарів складала в межах 97,5 - 99,8% .

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивач завищив врожайність сільськогосподарських культур на 40 - 45 %, при цьому, відповідач не обґрунтовує того, як відповідне завищення змінило відсоткове значення питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів у вартості всіх товарів, реалізованих позивачем.

Водночас, на підтвердження виготовлення товару саме власного виробництва позивачем надано: форми № 29-сг, № 50-сг за 2006-2012роки; форми № 21-сг, № 4-сг за 2010, 2011, 2012 роки; акти апробації пшениці, ячменю; угоду про закупівлю посівного насіння в 2011-2012 роках, сертифікати на насіння кукурудзи; акти про застосування мінеральних, органічних, бактеріальних добрив; довідки про оренду землі - форми № 6-зем за 2011-2012 роки; книги складського обліку (форми-№ взсг-10) за 2011-2012 роки; реєстри приймання зерна з полів форми № 78 за 2011-2012 роки; товарно-транспортні накладні на перевезення добрив; звіти про розрахунки питомої ваги.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі № 804/3703/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) А.О. Рибченко