Ухвала суду № 55794597, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/7868/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Павленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року

у справі № 823/3904/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Рітейл Оіл»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Оіл» далі по тексту - позивач, ТОВ «Рітейл Оіл») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Рітейл Оіл» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що TOB «Рітейл Оіл» включено до складу податкового кредиту в декларації за травень 2014 року податку на додану вартість в сумі 907 497,83 грн. на підставі податкової накладної від 31.05.2014 року № 261 та в сумі 415 104,37 грн. на підставі податкової накладної від 31.05.2014 року № 321, наданих позивачу TOB «Барилит Плюс».

Крім того, позивачем включено до складу податкового кредиту в декларації за травень 2014 року податок на додану вартість в сумі 5 235,60 грн. на підставі податкової накладної від 26.05.2014 року № 623 та в сумі 3 269,48 грн. на підставі податкової накладної від 16.05.2014 року виписаних позивачу TOB «Київ Ліквід Петролеум».

Також, позивач 02.07.2014 року разом з вказаною податковою декларацією подав заяву про відмову постачальника надати податкову накладну зі скаргою щодо контрагентів TOB «Барилит Плюс» та TOB «Київ Ліквід Петролеум» і додав завірені копії податкових накладних вищевказаних контрагентів продавців, на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку.

14.07.2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість TOB «Рітейл Оіл» за травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 14.07.2014 року № 1674/23-01-15-02/37106114.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого платником занижено суму податкових зобов'язань, заявлених в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 1 331107,28 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 року № 0005971502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 331 107,28 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 665 553,64 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення-рішення податковим органом залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що TOB «Рітейл Оіл» 02.07.2014 року подано до контролюючого органу податкову декларацію за травень 2014 року та заяву (додаток № 8) про відмову постачальників надати податкову накладну разом зі скаргою на контрагентів TOB «Барилит Плюс» та TOB «Київ Ліквід Петролеум», а також завірені копії податкових накладних вищевказаних контрагентів продавців, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, що також зазначено в акті перевірки від 14.07.2014 року № 1674/23-01-15-02/37106114 (а.с. 9).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а на постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак