Ухвала суду № 55793752, 27.01.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4307/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарях Кіселик Д.С. і ОСОБА_1,

за участю представників позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Виробничо-сервісної фірми «Гідрогеосервіс» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

28.07.2015р. ВСФ «Гідрогеосервіс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Суворовському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 06.02.2015р. №81 «Про проведення позапланової виїзної перевірки»;

- визнати протиправними дії ДПІ у Суворовському районі ГУ Міндоходів в Одеській області щодо проведення позапланової виїзної перевірки ВСФ «Гідрогеосервіс» на підставі наказу від 06.02.2015р. №81 «Про проведення позапланової виїзної перевірки»;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси від 26.03.2015р. №0000412201 та №0000422201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при незаконному проведенні спірної перевірки відповідач дійшов необґрунтованих висновків про порушення підприємством вимог чинного законодавства, а тому, винесене на підставі вказаних висновків спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року адміністративний позов ВСФ «Гідрогеосервіс» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000412201 та №0000422201 від 26.03.2015р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 15.10.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2015р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу податкового органу не визнали та підтримали свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання суду 2-ї інстанції двічі (т.б. 17.12.2015р. і 27.01.2016р.) не прибув без поважних причин, про день час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений, а також, в свою чергу, не надав відповідь на запит суду.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи представників позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

03.03.2015 року інспекторами-ревізорами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВСФ «Гідрогеосервіс» (код ЄДРПОУ 20925295) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р.

За результатами вказаної перевірки складено ОСОБА_4 №986/15-54-22-01/20925295 від 03.03.2015р., в якому було зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.138.1.1 п.138.1. п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в звязку із чим встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1630322 грн., в т.ч.: 1 квартал 2012р. - в сумі 13893 грн., 2 квартал 2012р. - в сумі 98693 грн., 3 квартал 2012р. - в сумі 297547 грн., 4 квартал 2012р. - в сумі 628032 грн., за 2013р. - у сумі 592157 грн.;

- п.п.198.1,198.2,198.3,198.6 ст.198 ПК України, в звязку із чим встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 1776920 грн.;

- пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України;

- п.176.2 «б» ст.176 ПК України; п. 3 Наказу ДПА України від 24.12.2010р. №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ)»

На підставі даного акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ 26.03.2015р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000412201 та №0000422201, відповідно до яких ВСФ «Гідрогеосервіс» було збільшено суму грошового зобовязання, відповідно, на суми: 2037903 грн. (в т.ч. за основним платежем 1630322 грн.; за штрафними санкціями 407581 грн.) та 2221150 грн. (в т.ч. за основним платежем 1776920 грн.; за штрафними санкціями 444230 грн.).

Не погоджуюсь з зазначеними вище діями та рішеннями податкового органу, позивач спочатку оскаржив їх в адміністративному порядку, а потім до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з часткової протиправності дій та оскаржуваних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Стосовно зроблених у спірному акті перевірки висновків відповідача щодо порушення ТОВ ВСФ «Гідрогеосервіс» вимог ст.ст.138,139,198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що у перевіряємому періоді основними контрагентами-постачальниками (товарів, послуг) позивача були ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «ТД «Антарес», ПП «Сузіря Альпіонн», ТОВ «ТД «Орлан», ПП «Макіта», ТОВ «Айпі Світ», TOB «Інтерпрофі сервіс», ПП «Віва Трейдінг», ТОВ «Сантан Бріз», ТОВ «ОСОБА_5 ОСОБА_6».

Так, підставою для висновків щодо порушення вимог ст.198 ПК України послугувало неможливість підтвердження фактичного здійснення господарської операції з придбання товарів робіт (послуг) позивачем у ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» (код ЄДРПОУ 38351999), ТОВ «Торговий дім «Антарес»» (код ЄДРПОУ 38018999), ПП «Сузіря Альпіонн» (код ЄДРПОУ 35882076), ТОВ «Торговий дім «Орлан» (код ЄДРПОУ 38352333), ПП «Макіта» (код ЄДРПОУ 37351999), ТОВ «Айпі Світ» (код ЄДРПОУ 39125820), TOB «Інтерпрофі сервіс» (код ЄДРПОУ 38885184), ПП «Віва Трейдінг» (код ЄДРПОУ 39070777), ТОВ «Сантан Бріз» (код ЄДРПОУ 38961024), ТОВ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» (код ЄДРПОУ 39035072).

Також, в акті перевірки перевіряючими викладено зміст господарських операцій ВСФ «Гідрогеосервіс» з його контрагентами-постачальниками - ТОВ «Еко-Буд - Монтаж», ТОВ «ТД «Антарес»», ПП «Сузіря Альпіонн», ТОВ «ТД «Орлан», ПП «Макіта», ТОВ «Айпі Світ», ТОВ «Інтерпрофі сервіс», ПП «Віва Трейдінг», ТОВ «Сантан Бріз», ТОВ «ОСОБА_5 ОСОБА_6».

Так, щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД «Антарес», 25.05.2012р. між останнім та товариством позивача було укладено договір купівлі-продажу №33, відповідно до умов якого, Продавець зобовязується доставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити, запчастини, матеріали, буровий інструмент та устаткування, металопрокат-залізобетон.

Як видно з матеріалів справи, на підставі виставлених продавцем рахунків, позивачем було здійснено по безготівковому рахунку оплату вказаних вище товарів та отримано податкові накладні. Вказаний товар було отримано та використано при виконанні робіт по бурінню, ремонту та ліквідації артезіанських свердловин, на обєктах, замовниками яких були - ТОВ «Прайм Девелопмент», Володимирівська сільська рада, ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод», ФГ «Явір», ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод», ТОВ Чорноморенергоспецмонтаж», ТОВ «Інрайс Девелопмент», Виконавчий комітет Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області, Свято-Іверський чоловічий монастир Одеської Єпархії Української православної церкви, ТОВ «Нафта Сервіс». Всі товари були повністю використані при проведенні цих робіт, про що свідчать належним чином оформлені і підписані сторонами акти приймання-передачі в/робіт.

Що ж стосується взаємовідносин з ПП «Сузіря Альпіон», то судом встановлено, що 19.04.2012р. між останнім та підприємством позивача було укладено договір №19/04, відповідно до умов якого, Довіритель (т.б. ВСФ «Гідрогеосервіс») доручає, а Повірений (ПП «Сузіря Альпіон») бере на себе обовязки по організації та проведенні робіт по бурінню, ремонту і ліквідаційному тампонажу свердловин різного призначення та інших послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання даного договору позивачем як до перевірки так і до суду були надані підписані сторонами угоди кошториси, рахунки на оплату, акти виконаних робіт та належним чином оформлені податкові накладні.

Також по справі встановлено, що 29.11.2012р. між позивачем та ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» було укладено договір №97, відповідно до якого, Довіритель (ВСФ «Гідрогеосервіс») доручає, а Повірений (ТОВ «Еко-Буд-Монтаж») приймає на себе обовязки щодо організації та проведення робіт по бурінню, ремонту і ліквідаційному тампонажу свердловин різного призначення, та інших послуг.

На виконання вказаного договору позивачем як до перевірки так і до суду були надані підписані сторонами кошториси, рахунки-фактури, акти виконаних робіт та податкові накладні.

Далі, щодо взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім Орлан», 28.11.2012р. між останнім та позивачем було укладено договір купівлі-продажу №55, відповідно до умов якого продавець зобовязується доставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити запчастини, матеріали, буровий інструмент та устаткування, металопрокат, залізобетон.

Але, в подальшому, як встановлено по справі, 27.02.1014 року між контрагентом Позивача та ТОВ «РАЙЗ ОД» укладено Договір відступлення прав вимоги щодо належного виконання зобовязань.

На підставі виставлених рахунків було здійснено оплату за товар (що підтверджується банківськими виписками) та отримано видаткові і податкові накладні. Вказаний товар було отримано та використано при виконанні робіт по бурінню, ремонту артезіанських свердловин на обєктах, замовниками яких були - ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод», ТОВ «Олександрія-Строй», ФГ «Явір», КП «Дачненський сількомунгосп», ТОВ «Чорноморенергоспецмонтаж», ДП Одеська залізниця, ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод», ПАТ «АДМ «Іллічівськ», Фізична особа ОСОБА_7, ПАТ «Одеський припортовий завод», Виробниче управління ЖКГ виконавчого комітету Березовської міської ради, ТОВ «Проходчик», СТ «Мрія», ТОВ «Інрайс Девелопмент», ДП «Адміністрація морських портів України» Іллічівська філія, Орган самоорганізації «Затишок», ТОВ «Агропрайм Холдинг», ТОВ «Гринтек Енержи», ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування».

Слід вказати, що усі отримані товари були використані позивачем при проведенні робіт, про що свідчать наявні у справі акти приймання-передачі виконаних робіт між указаними замовниками та підрядником - ВСФ «Гідрогеосервіс».

Як встановлено по справі, 10.10.2011р. між підприємством позивача та ТОВ «Макіта» було укладено договір №10/10, відповідно до умов якого Довіритель (ВСФ «Гідрогеосервіс») доручає, а повірений (ПП «Макіта») приймає на себе у обовязки по організації та проведення робіт по бурінню, ремонту і ліквідаційному тампонажу свердловин різного призначення, та інших послуг.

На підтвердження реального виконання даного договору позивачем як перевіряючим, так і до суду були надані підписані сторонами кошториси, рахунки-фактури, акти виконаних робіт та податкові накладні.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Айпі Світ» судом встановлено, що 30.06.2014р. між останнім та підприємством позивача було укладено договір купівлі-продажу №19, відповідно до умов якого, продавець зобовязується доставити та передати у власність Покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити запчастини, вузли, агрегати, матеріали, буровий інструмент та устаткування, металопрокат, залізобетон, ПММ, насосне обладнання.

На підтвердження реальності виконання цього договору, позивачем надано до суду банківські платіжні доручення (т.б. здійснено оплату товару), видаткові та податкові накладні. При чому, вказаний товар було отримано та використано для модернізації власного бурового устаткування, при виконанні робіт по бурінню, ремонту артезіанських свердловин на обєктах, замовниками яких були - Приватна особа ОСОБА_8, Садове товариство «Мрія-3», про що свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт між указаними замовниками та підрядником - ВСФ «Гідрогеосервіс».

Далі, щодо взаємовідносин з ТОВ «Інтерпрофі сервіс». 05.05.2014р. між даним підприємством та позивачем було укладено договір купівлі-продажу №17, відповідно до якого, продавець зобовязується доставити та передати у власність Покупця, а покупець зобовязується прийняти і оплатити запчастини, вузли, агрегати, матеріали, буровий інструмент та устаткування, металопрокат, залізобетон, ГСМ, насосне обладнання.

Так, на виконання вказаного договору позивачем через банк було здійснено оплату за товар та отримано податкові накладні. Зазначений товар було отримано та використано при виконанні робіт по бурінню, ремонту та ліквідації артезіанських свердловин на обєктах, замовниками яких були - ГО «Садове товариство «Одеський коровай», Приватна особа ОСОБА_4, ТОВ «Українська Чорноморська Індустрія», ФОП ОСОБА_9 До того ж, усі придбані товари були використані при проведенні робіт, про що свідчать підписані акти приймання-передачі виконаних робіт між указаними замовниками та підрядником ВСФ «Гідрогеосервіс».

По справі також встановлено, що 25.03.2014р. між підприємством позивача та ПП «Віва трейдінг» було укладено Договір купівлі-продажу №09 (та додаток до нього), відповідно до якого, продавець доставляє та передає Покупцю дизпаливо, бензин і масло.

На виконання вказаного договору позивачем через банк було здійснено оплату за товар та отримано податкові накладні. Вказані паливно-мастильні матеріали було отримано та використано при виконанні робіт по бурінню, ремонту та ліквідації артезіанських свердловин, на обєктах замовниками яких були - ТОВ «Українська Чорноморська індустрія», ТОВ «Адепт Проект», ГО СТ «Одеський коровай», Приватна особа ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_9 Всі товари були використані при проведенні робіт, про що свідчать підписані акти приймання-передачі виконаних робіт між замовниками та підрядником - ВСФ«Гідрогеосервіс».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Сантан Бриз», 23.01.2014р. між останнім та позивачем було укладено договір купівлі-продажу №17 (та додаток до договору), відповідно до якого, продавець зобовязується доставити та передати у власність Покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити запчастини, матеріали, устаткування, металопрокат.

На виконання вказаного договору позивачем через банк було здійснено оплату за товар та отримано видаткові і податкові накладні. Вказаний товар було отримано та використано при виконанні робіт по бурінню, ремонту та ліквідації артезіанських свердловин, на обєктах замовниками яких були - ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування», ТОВ «Проходчик», ТОВ «Українська Чорноморська Індустрія», ТОВ «Адепт-Проект», про що свідчать підписані акти приймання-передачі виконаних робіт між указаними замовниками та підрядником - ВСФ «Гідрогеосервіс».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «БУД ОСОБА_6 ОСОБА_6», 16.04.2014р. між останнім та позивачем було укладено договір №19, відповідно до умов якого, Довіритель (ВСФ «Гідрогеосервіс») доручає, а повірений (ТОВ «ОСОБА_5 ОСОБА_6») приймає на себе у обовязки щодо організації та проведення робіт по бурінню, ремонту і ліквідаційному тампонажу свердловин різного призначення та інших послуг.

На виконання даного договору позивачем до суду було надано кошториси, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові, податкові накладні.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Одночасно необхідно зазначити, що усі надані позивачем як до суду 1-ї інстанції, так і до суду 2-ї інстанції, первинні документи складені у відповідності до вимог ст.201 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та наказу Міненергобуду України від 04.12.2009р. №554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», тобто відповідають всім вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Крім того, слід ще раз наголосити й на тому, що весь придбаний товар було придбано для використання у господарській діяльності ВСФ «Гідрогеосревіс», т.б. при проведенні робіт по бурінню, ремонту і ліквідаційному тампонажу свердловин різного призначення, та інших послуг.

При цьому, проведення робіт по бурінню, ремонту і ліквідаційному тампонажу свердловин різного призначення, та інших похідних послуг - є одними з основних видів діяльності ТОВ ВСФ «Гідрогеосревіс».

Як слідує зі змісту вимог п.14.1.ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.п.«а» п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

А пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1-му цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Так, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками виконання вище перелічених договорів контрагентами були виписані на користь ВСФ «Гідрогеосервіс» податкові накладні, які відображені в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ відповідно, були включені до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

З аналізу правових норм ст.198 ПК України, можна дійти до висновку, що достатніми підставами для включення ВСФ «Гідрогеосервіс» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання або виготовлення ним товарів чи послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін, а також відсутністю обовязку використання отриманих товарів-послуг у господарській діяльності протягом звітного податкового періоду, у якому вони були придбані.

Таким чином, наявність у Позивача документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, є правовою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки наведені в таких документах відомості відповідають дійсності та підтверджують документально існування господарських відносин по постачанню товарів між Позивачем та контрагентами.

У відповідності до вимог ст.183 ПКУ, право платника податку на податковий кредит та видання податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи, як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Окрім того, судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що усі контрагенти ВСФ «Гідрогеосервіс» під час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані в ЄДР ЮО та ФОП і в т.ч. і як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних, контрагенти мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких ВСФ «Гідрогеосервіс» формувало податковий кредит та копії яких були надані під час проведення перевірки, відповідають вимогам встановленим п.201.1. ст.201 ПК України щодо оформлення та підстав їх видачі, належним чином пройшли реєстрацію в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, за вказаних обставин, ВСФ «Гідрогеосервіс» було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Також, у спірному акті перевірки міститься інформація про результати перевірок контрагентів ВСФ «Гідрогеосервіс» в розрізі їх інших контрагентів. За висновками цих перевірок були зроблені припущення про відсутність реальності спірних операцій. По ланцюгу робиться висновок про відсутність реальності операцій інших контрагентів, тому нікчемність правочинів за участю ВСФ «Гідрогеосервіс».

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що ВСФ «Гідрогеосервіс» в господарських операціях, що стали предметом інших перевірок, по ланцюгу, не перебувало з іншими субєктами - постачальниками контрагентів Позивача: ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Торговий дім «Антарес»», ПП «Сузіря Альпіон», ТОВ «Торговий дім «Орлан», ПП «Макіта», ТОВ «Айпі Світ», ТОВ Інтерпрофі сервіс», ПП «Віва Трейдінг», ТОВ «Сантан Бріз», ТОВ «БУД ОСОБА_6 ОСОБА_6», в господарських взаємовідносинах та безпосередньо не отримувало від них товар (послуги), згідно договорів.

Як слідує з ч.1 ст.3 ГК України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

А ст.67 ГК України визначено, що господарські відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття ж 228 ЦК України встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

У відповідності до приписів ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст.215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини та виходячи з аналізу вказаних вище норм ЦК України та ГК України, судова колегія погоджується з твердженням представника позивача про те, що усі спірні правочини, укладені Позивачем під час здійснення своєї фінансово-господарської діяльності не можна вважати «нікчемними», оскільки законом не встановлена їх нікчемність.

Крім цього, відсутнє жодне рішення суду про визнання таких угод недійсними, як і відсутній вирок суду по факту проведення позивачем та його контрагентами фіктивної господарської діяльності.

Також, при цьому, суд зазначає, що у податкового органу не має достатніх повноважень для встановлення недійсності чи нікчемності правочинів, т.б. діюче податкове законодавство не надає йому такого права.

Слід зазначити, що аналогічної правової позиції дотримується як Верховний суд України, зокрема, у своїх постановах від 01.06.2010р., 31.01.2011р., так і Вищий адміністративний суд України, зокрема, в своїх ухвалах від 12.02.2014р. (справа №К/9991/66418/12), 26.03.2014р. (справа №К/800/36974/13), 14.04.2014р. (справа №К/800/23746/13).

Відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.1,2 ч.1 ст.237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи викладене та відсутність судового рішення суду про недійсність (нікчемність) договорів, укладених ВСФ «Гідрогеосервіс» з даними контрагентами, вбачається, що висновки податкових інспекторів про порушення податкового законодавства судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність і передчасність висновків відповідача про порушення податкового законодавства, які ґрунтуються лише на припущеннях, та відповідно, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000412201 і №0000422201 від 26.03.2015 року, які дійсно підлягають скасуванню.

Що ж стосується інших позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 06.02.2015 року №81 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», а також дій відповідача по проведенню цієї перевірки, то судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, основною підставою для проведення даної перевірки ТОВ ВСФ «Гідрогеосервіс» стала постанова слідчого управління МВС України на Одеській залізниці від 05.12.2014р. «Про призначення позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ ВСФ Гідрогеосервіс» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р.», яка була винесена в рамках кримінального провадження №4204160000000313, відкритого за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364 ч.2 ст.366 ч.5 ст.191 КК України відносно ТОВ «Еко-буд-монтаж», ТОВ «Торговий дім «Антарес», ПП «Сузіря Альпіон».

Саме на виконання вказаної вище постанови слідчого, керівником ДПІ у Суворовському районі ГУ Міндоходів Одеській області і було видано наказ від 06.02.2015р. №81 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ ВСФ «Гідрогеосервіс»».

Проте, судом встановлено, що в подальшому, т.б. вже після проведення спірної перевірки, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.05.2015 року по справі №522/6956/15-к вказана постанова слідчого СУ МВС України на Одеській залізниці від 05.12.2014р. була визнана незаконною та скасована.

Відповідно до приписів п.4 ч.2 ст.40 КПК України, слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

При цьому, слід вказати, що згідно з приписами ст.114 КПК України, постанови слідчого є обов'язковими для виконання для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно із п.п.20.1.4 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ).

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.78.1.1, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Так, судова колегія, як і суд 1-інстанції, погоджується з тим, що постанова слідчого управління МВС України на Одеській залізниці від 05.12.2014р. дійсно була визнана ухвалою суду незаконною та скасована, але ж на момент винесення спірного наказу від 06.02.2015 року №81 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» ВСФ «Гідрогеосервіс», остання була чинна та підлягала виконанню відповідачем.

До того ж, ще слід вказати й про те, що як встановлено по справі, позивач фактично допустив перевіряючих до проведення цієї спірної перевірки, за результатами якої було прийнято 2 податкових повідомлення-рішення (які зараз оскаржуються по даній справі), а також не оскаржив постанову суду 1-ї інстанції у цій частині.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, приходить до висновку про законність оскаржуваного наказу відповідача та відповідно, правомірність проведення спірної перевірки.

І на останнє, судова колегія ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга, не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

При чому, слід зазначити, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії та практикою Європейського Суду з прав людини.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Крім того, судова колегія, враховуючи ухвалу від 04.11.2015р. про відстрочку сплати судового збору та керуючись вимогами ст.94 КАС України і ст.4 Закону України «Про судовий збір», вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 5359,2 грн. (4872 х 110%).

Керуючись ст.ст.94,98,195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на користь Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 5359,2 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_10