Постанова № 557892, 30.03.2007, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2007 р. Справа № 10/244

За позовом сільськогосподарського кооперативу “Новоселицький”, м. Новоселиця Чернівецької області

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Новоселиця Чернівецької області

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання –Нікуліца І.С.

За участю представників:

Від позивача –Пустовіт Ю.О., дов. № 07/08 від 12.11.2006 р.

Від відповідача –Робуляк І.Я., головний державний податковий інспектор, дов. № 190/9/10-007 від 16.01.2007 р.

За згодою сторін справу розглянуто поза межами двохмісячного строку (а.с. 50).

СУТЬ СПОРУ:

Провадження у справі відкрито ухвалою від 19.12.2006 р. за позовом СВК “Новоселицький” до Новоселицької МПДІ про скасування податкових повідомлень-рішень № 620/23 від 11.04.2006 р. на суму 28498,93 грн. та № 1104-620/2/23 від 01.06.2006 р. на суму 28498,93 грн. як таких, що прийняті безпідставно, без проведення перевірок, оскільки ті акти перевірок, які зазначені в цих податкових повідомленнях-рішеннях, є вигаданими, що в свою чергу є порушенням Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 р.

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечив з тих підстав, що 05.04.2006 р. було проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства, в ході якої встановлено, зокрема, несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість, що зафіксовано в акті № 196/23-03575403 і за що до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 28398,93 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 620/23 від 11.04.2006 р. ДПА України 13.06.2006 р. було частково задоволено скаргу СВК “Новоселицький”, податкове повідомлення-рішення № 620/23 від 11.04.2006 р. скасовано в частині штрафних санкцій на суму 1522,06 грн., в іншій частині залишено без змін, у зв’язку з чим відповідно до Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 03.03.1998 р. № 93, податковою інспекцією позивачу було надіслано нове податкове повідомлення-рішення № 1521/23/56327822300/3 від 23.08.2006 р. на суму 26876,87 грн., при цьому раніше надіслані податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними.

У ході розгляду справи позивач змінював позовні вимоги, у останній заяві про зміну позовних вимог від 12.02.2007 р. просить скасувати податкові повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ № 620/23 від 11.04.2006 р. на суму 28498,93 грн., № 1104-620/2/23 від 01.06.2006 р. на суму 28498,93 грн. та № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р. на суму 26876,87 грн., а також зобов’язати Новоселицьку МДПІ внести зміни в облікову картку СГК “Новоселицький” з ПДВ, додатково обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ним було отримано податкове повідомлення-рішення № 1521/235632782300/0 від 23.08.2006 р., прийняте на підставі акта перевірки № 5632782300 від 23.08.2006 р., але такої перевірки не проводилося і такий акт позивачу не направлявся, податкове ж повідомлення-рішення № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р. позивачу не направлялося і до судового засідання позивач не знав про його існування, за словами відповідача останнє податкове повідомлення-рішення є похідним від двох перших, які прийняті на підставі неіснуючого акту перевірки, тому всі три повідомлення-рішення підлягають скасуванню (а.с. 43, 48).

У відповідності до ст.ст. 51, 137 КАС України справу розглянуто в межах змінених заявою позивача від 12.02.2007 р. позовних вимог.

З урахуванням зміни позовних вимог відповідач надав доповнення до відзиву та додаткові пояснення, в яких зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 1521/23/56327822300/3 від 23.08.2006 р. направлено СВК “Новоселицький” рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що засвідчується квитанцією відділу поштового зв’язку № 1216/115272 від 26.08.2006 р., не погоджується з твердженням позивача, що податкові повідомлення-рішення приймаються виключно за результатами перевірок платника податків, оскільки підставою для застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань є не акт перевірки, а порушення норм законодавства, яке встановлює відповідні строки для сплати податкових зобов’язань, позивачем порушувалися строки сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ, про що свідчать облікові картки платника податків та відповідні податкові декларації, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені та оформлені у відповідності до вимог пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити змінені позовні вимоги, посилаючись на викладене у позові та заявах про зміну позовних вимог, пояснив, що перевірки, оформлені зазначеними в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях актами не проводилися, а податкове повідомлення-рішення № 1521/23/56327822300/3 від 23.08.2006 р. кооперативу взагалі не надсилалося.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до нього, пояснив, що податковим повідомленням-рішенням № 620/23 від 11.04.2006 р. до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строків сплати ПДВ, зафіксованих у акті № перевірки 196/23-03575403 від 05.04.2006 р., у самому податковому повідомленні-рішенні дата і номер акту перевірки вказані помилково, але це не впливає на законність вказаного податкового повідомлення-рішення в цілому.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

05.04.2006 р. Новоселицькою МДПІ проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. Результати перевірки оформлені актом № 196/23-03575403 від 05.04.2006 р. (а.с. 14-24). У вказаному акті, зокрема, зафіксовано порушення строків сплати відповідачем податку на додану вартість протягом періоду, що перевірявся (а. 19-20, таблиця 2).

11.04.2006 р. Новоселицькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 620/23, яким до позивача на підставі акту перевірки № 5632372300 від 11.04.2006 р. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 28398,93 грн. (а.с. 7).

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив у адміністративному порядку. За результатами первинної скарги позивача рішенням Новоселицької МДПІ № 2227/10/23-007 від 05.05.2006 р. податкове повідомлення-рішення № 620/23 від 11.04.2005 р. залишено без змін (а.с. 27-28).

Рішенням ДПА у м. Чернівці від 29.05.2006 р. № 2425/10/25-009 залишено без задоволення повторну скаргу позивача, податкове повідомлення-рішення № 620/23 від 11.04.2006 р. залишено без змін, за результатами розгляду повторної скарги відповідачем 01.06.2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 1104-620/2/23, яким до позивача у відповідності до акту № 196/23 від 05.04.2006 р. застосовано штрафну санкцію у розмірі 28398,93 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ (а.с. 8, 29-30).

Рішенням ДПА України № 15037/7/25-0415 від 09.08.2006 р. частково задоволено скаргу позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ від 11.04.2006 р. № 620/23 у частині застосованих 1522,06 грн. штрафної санкції у розмірі 50 відсотків за несвоєчасну сплату частини узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного у декларації з податку на додану вартість від 18.08.2005 р. № 10133, та у зазначеній частині рішення Новоселицької МДПІ від 05.05.2006 р. № 2227/10/23-007 і ДПА в Чернівецькій області від 29.05.2006 р. № 2425/10/25-009, прийняті за розглядом скарг, а в іншій частині зазначені податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняті за розглядом скарг, - залишено без змін (а.с. 31-33).

Як вбачається з корінця податкового повідомлення-рішення форми “Ш” № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р. та згідно з поясненнями представника відповідача за результатами розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією України Новоселицькою МДПІ застосовано до позивача штраф у сумі 26876,87 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ (а.с. 35).

Проте, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач не отримував вказане податкове повідомлення-рішення, натомість отримав податкове повідомлення-рішення від 23.08.2006 р. № 1521/235632782300/0 про застосування до нього штрафу в сумі 26876,87 грн. за несвоєчасну сплату ПДВ, у якому підставою для застосування штрафу зазначено акт перевірки № 5632782300 від 23.08.2006 р. (а.с. 49).

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (далі –Закон № 2181) передбачено застосування штрафу в разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є контролюючий орган.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Порядок застосування штрафних санкцій визначено Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 (далі –Інструкція).

Згідно з п.10 Інструкції факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.

Судовим розглядом справи встановлено, що в податковому повідомленні-рішенні № 620/23 від 11.04.2006 р. підставою для застосування штрафу вказано акт перевірки з реквізитами (дата і номер), яких не існує. Натомість існує акт перевірки позивача № 196/23-03575403 від 05.04.2006 р., у якому відображено порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

У відповідності до п. 11 Інструкції податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями) (далі –Порядок), протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Додатком 3 Порядку затверджено форму “Ш” податкового повідомлення-рішення, яке складається структурним підрозділом органу державної податкової служби, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов’язання за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання (форма "Ш") (пункт 3.2, додаток 3 Порядку).

З вказаного додатку 3 видно, що у податковому повідомленні-рішенні повинні зазначатися реквізити акту перевірки, який став підставою для застосування штрафних санкцій.

Судом встановлено, що при складанні податкового повідомлення-рішення № 620/23 від 11.04.2006 р. вказана вимога Порядку податковою інспекцією порушена і на це порушення не звернули увагу ні відповідач, ні ДПА у Чернівецькій області, ні ДПА України під час розгляду скарг позивача.

Однак враховуючи, що рішенням ДПА України № 15037/7/25-0415 від 09.08.2006 р. частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 620/23 від 11.04.2006 р. та у відповідній частині рішення Новоселицької МДПІ від 05.05.2006 р. і ДПА у Чернівецькій області від 29.05.2006 р. (за результатами якого позивачу направлено податкове повідомлення-рішення № 1104-620/2/23 від 01.06.2006 р.), згідно з п. 6.1 Порядку податкові повідомлення-рішення № 620/23 від 11.04.2006 р. та № 1104-620/2/23 від 01.06.2006 р. вважаються відкликаними, відтак не підлягають виконанню і не порушують права та інтереси позивача, тому в цій частині позовні вимоги щодо їх скасування задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р., то судом встановлено, що таке повідомлення-рішення позивачу не направлялося, оскільки в судовому засіданні представник позивача пред’явив для огляду податкове повідомлення-рішення № 1521/235632782300/0 від 23.08.2006 р. і стверджував, що податкове повідомлення-рішення № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р. позивачу не направлялося і ним не отримане, а відповідач цього твердження не спростував.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Процедура застосування штрафу за порушення податкового законодавства охоплює також дії податкового органу з надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення в установленому порядку.

П.п. 6.2.4 п. 6. 2 ст. 6 Закону № 2181, п.п. 4.5 –4.8 Порядку встановлено порядок направлення платникам податків податкових вимог і податкових повідомлень, згідно з якими податкове повідомлення надсилається платнику в тому ж порядку, що й податкова вимога і вважається врученим юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

У ході судового розгляду справи відповідачем не надано належних у розумінні ст. 70 КАС України доказів надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р. Суд не визнає таким доказом поштову квитанцію № 1216/115272 від 26.08.2006 р., оскільки вона не є тим документом, який передбачено вище зазначеними нормативно-правовими актами, та з цієї квитанції неможливо з’ясувати, хто і яку кореспонденцію надсилав на ім’я позивача (а.с. 45).

Таким чином, суд встановив порушення відповідачем порядку надсилання позивачу податкового повідомлення-рішення № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р., внаслідок якого порушено право позивача на отримання правового акту індивідуальної дії, який тягне для нього правові наслідки, та унеможливлено застосування позивачем процедури апеляційного узгодження цього податкового повідомлення-рішення, про існування якого останній дізнався лише в судовому процесі.

За таких обставин суд вважає, що наявність зафіксованих у акті перевірки № 196/23-03575403 від 05.04.2006 р. та відображених у наданих відповідачем облікових картках платника податку порушень позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ не впливає на висновок про невідповідність податкового повідомлення-рішення № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р. вимогам закону, адже про існування зазначеного податкового повідомлення-рішення можна судити лише по наявності його корінця, основна частина цього повідомлення відсутня і її зміст позивачу і суду не відомий, а відповідач не надав доказів його надіслання позивачу (а.с. 35) .

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом справи встановлено порушення відповідачем законодавчих актів, які визначають порядок направлення платникам податків податкових повідомлень-рішень, у результаті чого було порушено право позивача на участь у процесі прийняття рішення, оскільки податкове повідомлення-рішення № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р. не було доведено до нього належним чином .

За таких обставин вимога про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача внести зміни в облікову картку СГК “Новоселицький” з ПДВ суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі статтею 2 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року по справі N 1-2/2002 визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими незабороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене.

Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, засобами якої забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій, у тому числі ведення особових рахунків платників податків (п. 1.8 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів згідно наказу ДПА від 03.09.2001 року N 342). Відповідно до п. 3.1, 3.8 розділу 3 зазначеної Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватись такими платниками. У картках особових рахунків відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків, у тому числі терміни подання розрахунків та терміни сплати; інформація про податкові зобов’язання, нараховані за результатами документальних перевірок; стан розрахунків платників з бюджетом (сума нарахованого та сплаченого платежу, штрафних санкцій, сума податкового боргу та надміру сплачені).

Згідно з підпунктом 10.1 пункту 10 зазначеної Інструкції, в особових рахунках платника податків, щомісяця підводяться підсумки та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджету (суми податкового боргу та надмірно сплачені). На підставі облікових даних карток особових рахунків платника податків в автоматичному режимі формуються податкові вимоги (п. 13.1 розділу 13 Інструкції), тобто письмові вимоги податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу включаючи пеню і штрафні санкції. За даними карток особових рахунків формується довідка про наявність у платника податків перед бюджетом суми податкового боргу у разі необхідності надання такої довідки за заявою платника (п. 13.2 розділу 13 Інструкції).

Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ № 620/23 від 11.04.2006 р. та № 1104-620/2/23 від 01.06.2006 р. є відкликаними в установленому законом порядку, а податкове повідомлення-рішення № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р. визнано судом таким, що підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням порядку його прийняття і надіслання платнику податків –позивачу, підстави для обліку в особовій картці позивача штрафних санкцій у сумі 26876,87 грн. по податку на додану вартість відсутні, тому в цій частині позовні вимоги надлежить задовольнити.

Судові витрати в сумі 6,80 грн. належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача. Надлишково сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його заявою ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 94, 160-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної податкової інспекції № 1521/235632782300/3 від 23.08.2006 р. про застосування до сільськогосподарського кооперативу “Новоселицький” штрафної санкції в сумі 26876,87 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

3. Зобов’язати Новоселицьку міжрайонну державну податкову інспекцію внести зміни в облікову картку СГК “Новоселицький” з податку на додану вартість, зменшивши суму податкового зобов’язання з ПДВ на суму штрафу в розмірі 26876,87 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського кооперативу “Новоселицький” (м. Новоселиця Чернівецької області, вул. Кремльова, 24, р/р 2600602719137 у Новоселицькому ТВБВ ВАТ “Укрексімбанк”, код 035775403) судовий збір у сумі 6,80 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 30 березня 2007 р. оголошено вступну і резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанова складена і підписана 30.03.2007 р.

Суддя Т.І. Ковальчук