Ухвала суду № 55784529, 05.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 р.Справа № 2-а/1570/4708/11

Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Укрелеваторпром»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси про скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

23 червня 2011 року приватне акціонерне товариство «Укрелеваторпром»звернулося до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про скасування рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси від 14 червня 2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року позов був задоволений. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси від 14 червня 2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Суворовському районі міста Одеси подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано закрите акціонерне товариство «Укрелеваторпром»(ідентифікаційний код 31640002) (т. 1 а.с. 82). 24 березня 2011 року виконавчим комітетом Одеської міської ради в звязку зі зміною найменування юридичної особи, зареєстровано приватне акціонерне товариство «УКРЕЛЕВАТОРПРОМ»(ідентифікаційний код 31640002) (т. 1 а.с. 111).

ПрАТ «Укрелеваторпром», перебуває на податковому обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В період з 14.04.2011 року по 31.05.2011 року, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та ст. ст. 77 ПК України, відповідно до план-графіка проведення планових виїзних перевірок, на підставі направлення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 772/23-1 від 14.04.2011 року, № 1029/23-1 від 17.05.2011 року, відповідачем проведена планова виїзна перевірка ПрАТ «УКРЕЛЕВАТОРПРОМ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. За наслідками проведення планової виїзної перевірки 01.06.2011 року складено акт № 2457/23-1/31640002 (т. 1 а.с. 14-66), де зазначено, що встановлено порушення ПрАТ «Укрелеваторпром»:

- п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік у розмірі 1968688 грн.;

- п.п. 5.5.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством завищено від'ємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у сумі 1799670 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»донараховано податок на додану вартість у сумі 9246 грн., в тому числі: за серпень 2010 року на суму 3250,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 5996 грн.;

- п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3200,33 грн.

14 червня 2011 року на підставі акту перевірки № 2457/23-1/31640002 ДПІ у Суворовському районі прийнято податкові повідомлення-рішення про збільшення ПрАТ «Укрелеваторпром»суми грошового зобовязання:

- № НОМЕР_1 за порушення п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»в розмірі 2460860,00 грн., з них за основним платежем 1968688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) 492172,00 грн. (т. 1 а.с. 10);

- № НОМЕР_2 за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в розмірі 11557,50 грн., з них за основним платежем 9246,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) 2311,50 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Предметом розгляду по даній справі є зазначенні в акті перевірки відповідачем порушення ПрАТ «Укрелеваторпром»приписів: п.п. 5.5.2 п. 5.2 ст. 5, п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та обґрунтованість прийняття ДПІ у Суворовському районі на підставі акту перевірки податкових повідомлень-рішень від 14.06.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

п.п 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. В п.п. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено, що у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1 04.12»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у сумі 62780499 грн., встановлено, що ПрАТ «Укрелеваторпром», завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток у сумі 1799670 грн., внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат відсотків за користування іноземним кредитом (т. 1 а.с. 25).

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2006 року ПрАТ «Укрелеваторпром»укладено кредитну угоду з DEG DEUTCHE INVESTITIONS UND ENTWICKLUNG SGESELLSCAFT MBH (т. 1 а.с. 141-199), відповідно до якої позивач отримує кредит на умовах повернення у сумі 8000000 доларів США для фінансування придбання Активів ТТК (Транссан Термінал Компані (код ЄДРПОУ 30492695)) і подальшої оптимізації інвестицій (ст. 2 угоди). В ст. 5 кредитної угоди передбачено, що ПрАТ «УКРЕЛЕВАТОРПРОМ»сплачує відсоток за ставкою 7,2 % річних на виплачену суму кредиту. Відсоток підлягає сплаті раз на шість місяців періодичними виплатами на кожну дату виплати.

На виконання умов кредитної угоди ПрАТ «Укрелеваторпром»сплатило проценти два рази на рік. Перший платіж відбувся 15.06.2010 у сумі 1712 883,77 грн., другий 15.12.2010 року у сумі 1588778, 44 грн.

ДПІ у Суворовському районі при проведенні перевірки встановлено, що за даними Декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року перевіряємим підприємством задекларовано обєкт оподаткування податком на прибуток 4638640 грн. (т. 1 а.с. 27). Дана обставина також підтверджена письмовим доказом - декларацією з податку на прибуток позивача за півріччя 2010 року (т. 1 а.с. 220).

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Товариство правомірно віднесло платіж, якій відбувся 15.06.10 у сумі 1712 883,77 грн. на валові витрати, оскільки у звітному періоді було задекларовано прибуток у сумі 4638640 грн.

В акті перевірки перевіряючими з посиланням на Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Закон України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 року»про внесення змін до ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» зазначено, що перевіркою встановлено, що в порушення п.п 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», ПрАТ «Укрелеваторпром»не нарахувало та не сплатило до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік у сумі 1968688 грн.

14 серпня 2001 року Жовтневою районною державною адміністрацією м. Одеси зареєстроване товариство з обмеженою відповідальністю «Укрелеваторпром»в подальшому шляхом перетворення створено закрите акціонерне товариство «Укрелеваторпром», про що було внесено зміни до статуту (т. 1 а.с. 67-81) та виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.03.2003 року видано свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 а.с. 82).

Відповідно до п. 5 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Закон набрав чинності з 29.04.2009 року, а отже в термін до 29.04.2011 року позивач зобовязаний був привести у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства»статут та внутрішні положення.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства»24 березня 2011 року державним реєстратором зареєстровано зміни в Статут ЗАТ «Укрелеваторпром»(т. 1 а.с. 86-110) та виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про державну реєстрацію приватного акціонерного товариства «Укрелеваторпром»(т. 1 а.с. 111).

В термін до 24 березня 2011 року позивач керувався у своїй діяльності Законом України «Про господарські товариства»відповідно до п.4 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до п. 11 розділу VII Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»внесено зміни до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до яких виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Однак на підставі Рішення Конституційного Суду № 22-рп/2010 від 30.11.2010 року положення пункту 11 розділу VII втратили чинність, як такі, що є неконституційними.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції визнав необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки від 01.06.2011 року на приписи норм Законів які є неконституційними.

Згідно з п.п. «д»ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції загальних зборів акціонерів Товариства відносяться питання про затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами.

В п. 9.5 ст. 9 Статуту ЗАТ «Укрелеваторпром», чинний до 24 березня 2011 року, (т. 1 а.с. 73) визначено, що за результатами кожного фінансового року Товариство, за рішенням Загальних зборів акціонерів, може сплачувати дивіденди по акціях за рахунок прибутку поточного фінансового року. А відповідно до п. 9.7 цього ж Статуту привілейовані акції дають право їх власникам на фіксований розмір дивідендів, що складає 5,1 відсотка річних від номінальної вартості привілейованих акцій.

Враховуючи те, що статут приватного акціонерного товариства «Укрелеваторпром»зареєстровано лише 24.03.2011 року, в звязку з чим позивач у 2010 році не підпадав під дію Закону України «Про акціонерні товариства», а керувався у своїй діяльності Законом України «Про господарські товариства», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що твердження ДПІ у Суворовському районі м. Одеси щодо встановлення заниження ПрАТ «Укрелеваторпром»авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік є безпідставним.

Позивач правомірно зазначає, що на виконання приписів Статуту, загальними зборами акціонерів Товариства 25 жовтня 2010 року прийнято рішення про сплату дивідендів за привілейованими акціями. Товариство 11 листопада 2010 року нарахувало та сплатило до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів у сумі 77612 грн., а 30 листопада 2010 року сплатило 279402,99 грн. дивідендів за привілейованими акціями, та не допускало порушень п.п 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вище викладене, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність збільшення ПрАТ «Укрелеваторпром»суми грошового зобовязання в розмірі 2460860,00 грн.

Також суд першої інстанції правильно зазначив про помилковість зазначення перевіряючими ДПІ у в акті перевірки про встановлення завищення задекларованих субєктом господарювання показників в декларації з податку на додану вартість на суму 9246,16 грн., в тому числі: за серпень 2010 року на суму 3250,00 грн., (взаємовідносини з ТОВ «Профстрой 2005»); за грудень 2010 року на суму 5996 грн., (взаємовідносини з ДП «Черноморндіпроект»), (т. 1 а.с. 43-44), зазначивши, що від ДПІ у Приморському районі м. Одеси надійшли листи та акти про неможливість проведення документальної перевірки у контрагентів ПрАТ «Укрелеваторпром», а саме ДП «Черноморндіпроект»і ТОВ «Профстрой 2005»по взаємовідносинами з якими позивач відніс суми ПДВ до складу податкового кредиту в 2010 році виходячи з наступного.

Посилаючись на акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідач зазначив, що:

- в розділі 4 акту № 608/23-1 від 08.04.2011 року зазначено, що у ДП «Черноморндіпроект»відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгам постачання, згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, угоди з контрагентами за період грудень 2010 року є нікчемними;

- в висновках акту № 391/23-515 від 29.03.2011 року, вказано, що у ТОВ «Профстрой 2005»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначена угода має ознаки нікчемності.

Згідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Приписами ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, про те, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Посилаючись на п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем донараховано ПрАТ «Укрелеваторпром» податку на додану вартість у сумі 9246 грн., внаслідок відпрацювання отриманої інформації щодо встановлених нікчемних правочинів, в тому числі: за серпень 2010 року на суму 3250,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 5996 гри.

З таким висновком відповідача апеляційний суд погодитися не може з огляду на таке.

Приписами п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Дослідивши надані до суду представником позивача документи, вбачається, що:

- 21 грудня 2010 року ЗАТ «Укрелеваторпром»уклало договір № 919-18 з Державним підприємством «Черноморндіпроект»на виконання чергового циклу нагляду за станом основних обєктів елеватора І черги будівництва (т. 1 а.с. 201-204). Обєм та вартість робіт визначені Програмою робіт (т. 1 а.с. 208-210) та кошторисом (т. 1 а.с. 206-207). 22 грудня 2010 року на підставі рахунку-фактури № СФ-0014930 на сплату авансу в сумі 35976,96 грн., по договору з ДП «Черноморндіпроект»(т. 1 а.с. 211) позивач отримав податкову накладну № 540 (т. 1 а.с. 212), також 22.12.2010 року позивач перерахував кошти до ДП «Черноморндіпроект»в сумі 35976,96 грн., згідно договору № 919-18, що підтверджується випискою банку по рахунку позивача (т. 1 а.с. 217). 31 березня 2011 року сторони договору підписали акт прийняття-здачі виконаних робіт першого етапу будівництва;

- 20 липня 2010 року ЗАТ «Укрелеваторпром» уклало договір № 72 з ТОВ «Профстрой 2005»на виконання робіт в термін до 10.09.2010 року по реконструкції автобусної зупинки, вартістю 39000,00 грн. (т. 2 а.с. 1-3). Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року (т. 2 а.с. 5-6) та згідно акту прийняття виконаних будівельних робіт на встановлення остановочного комплексу за адресою м. Одеса, вул. Черноморського козацтва № 51/1 (т. 2 а.с. 7-9), розрахунком загальновиробничих витрат (т. 2 а.с. 10-11), відомістю виконаних робіт (т. 2 а.с. 12-15) та податковою накладною № 21 від 19.08.2010 року (т. 2 а.с. 21), випискою банку по рахунку позивача (т. 2 а.с. 22), підтверджено виконання робіт по реконструкції автобусної зупинки.

З вище зазначеного вбачається, що договори укладені позивачем з ДП «Черноморндіпроект»і ТОВ «Профстрой 2005»у відповідності до приписів діючого законодавства та на час розгляду справи виконанні повністю. Під час розгляду справи відповідачем не наведено жодної з підстав нікчемності договорів, укладених ПрАТ «Укрелеваторпром»з ДП «Черноморндіпроект»та з ТОВ «Профстрой 2005», таким чином суд не вбачає правових підстав для застосування відповідачем до позивача наслідку нікчемності договорів.

В акті перевірки (т. 1 а.с. 43-44) відповідачем зазначено, що ПрАТ «Укрелеваторпром», порушуючи вимоги п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту включено:

- у грудні 2010 року податок на додану вартість по взаємовідносинам з ДП «Черноморндіпроект»в сумі 5996,16 грн., та в реєстрі отриманих податкових накладних дана операція відображена під № 89. Судом встановлено, що на виконання умов договору, укладеного позивачем з ДП «Черноморндіпроект»№ 919-18, позивач 22.12.2010 року отримав податкову накладну № 540 (т. 1 а.с. 212), та 22.12.2010 року ПрАТ «Укрелеваторпром»перерахувало кошти до ДП «Черноморндіпроект»в сумі 35976,96 грн.,( ПДВ 5996,16 грн).

- у серпні 2010 року податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Профстрой 2005»в сумі 3250,00 грн., та в реєстрі отриманих податкових накладних дана операція відображена під № 86. Судом встановлено що ТОВ «Профстрой 2005»є платником податку на додану вартість, що підтверджено свідоцтвом (т. 2 а.с. 53) і має ліцензію на здійснення господарської діяльності, повязаної зі створенням обєктів архітектури (т. 2 а.с. 55-57) та на виконання умов договору укладеного позивачем з ТОВ «Профстрой 2005»№ 72 позивач 19.08.2010 року отримав податкову накладну № 21 від 19.08.2010 року (т. 2 а.с. 21), а 18.08.2010 року перерахував кошти до ТОВ «Профстрой 2005»в сумі 19500,00 грн. (ПДВ 3250 грн.). На підтвердження виконання умов договору № 72 до суду також надано: план реконструкції остановочного комплексу (т. 2 а.с. 30), пояснювальна записка до інвестиційної документації (т. 2 а.с. 31-32), договірна ціна та розрахунок нарахувань до договірної ціни (т. 2 а.с. 33-39), локальний кошторис (т. 2 а.с. 40), дефектний акт на реконструкцію автобусної зупинки ( т. 2 а.с. 43)

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені п. 7.5 ст. 7 Закону. Отже підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. За таких обставин суд правильно вирішив, що податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_2 підлягає скасуванню, оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту у грудні 2010 року ПДВ в сумі 5996,16 грн., та в серпні 2010 року ПДВ в сумі 3250 грн., так як податкові накладні оформлені належним чином та право на податковий кредит виникло у позивача відповідно в грудні та в серпні 2010 року.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.

З огляду на викладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя С.Д. Домусчі

СуддяЛ.П. Шеметенко