Ухвала суду № 55773015, 11.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2724/15 Головуючий у 1-й інстанції Виноградова О.І. Суддя-доповідач Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001052302 від 23 березня 2015 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0001062302 від 23 березня 2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02 грудня 2002 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 096678.

12 лютого 2015 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт перевірки № 26/133/21/32294905 від 23 лютого 2015 року.

Згідно з висновками акту перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 27 грудня 2010 року, ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського користування та послуг», а саме: зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку; зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку відповідного зразка; не забезпечено ведення обліку товарних запасів продукції.

23 березня 2015 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено: рішення про застосування фінансових санкцій № 0001062302, яким накладено на позивача фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 34 000,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0001052302, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 776,10 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та рішенням про застосування фінансових санкцій та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

В акті перевірки зазначено, що позивачем допущено зберігання тютюнових виробів, описаних в додатку № 1 до акту перевірки, без марок акцизного податку встановленого зразка та реалізації алкогольних напоїв, описаних в додатку № 2 до акта перевірки, маркованих маркою акцизного податку, ставка за одиницю маркованої продукції не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинної на дату розливу продукції ставки акцизного податку міцності продукції та місткості тари, а саме, віскі «Джентельмен Джек» із маркою акцизного податку 19,748 грн., дата 08/14, дата виробництва продукції 25 квітня 2014 року (56 грн. 42 коп. ставка акцизного податку на дату розливу * 0, 7 л. * 40 %/100 = 15, 798 грн.).

Водночас, відповідачем не надано позивачу та до суду додатки №№ 1,2 до акта перевірки.

На думку відповідача, сума акцизного податку на дату розливу складала 15,798 грн. та не відповідала сумі, зазначеній на марці акцизного податку, якою пляшка маркована.

Тому відповідач дійшов висновку, що алкогольні напої з маркою акцизного податку, на яких зазначено суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідають сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, а, отже, відповідно до вимог п. 226.9 ст. 226 ПК України, вважаються такими, що немарковані.

З матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2014 року позивачем до Головного управління Міндоходів у Київській області подано заявку-розрахунок на придбання марок акцизного податку для маркування алкогольних напої, яку отримано 15 серпня 2014 року за вх. № 5257/10.

Плату за марки акцизного збору в сумі 32 542,56 грн. позивачем внесено 09 січня 2014 року згідно з платіжним документом № 2293, що підтверджується відповідною відміткою на заявці-розрахунку.

25 серпня 2014 року на виконання заявки-розрахунку ГУ Міндоходів видано позивачу марки акцизного податку у загальній кількості 120 528 штук.

Згідно з даними ВМ декларації № 100250004/2014/096576 від 26 вересня 2014 року, позивачем отримано від ТОВ «Браун-Формен Україна» віскі «Джентельмен Джек», що був предметом перевірки, разом з акцизними марками.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.п. 19, 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 27 грудня 2010 року, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи ДФС, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи ДФС. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Пунктом 216.4 ст. 216 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.

Підпунктом 222.2.1 п. 222.2 ст. 222 ПК України встановлено, що податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

Згідно з пп. 222.2.2 п. 222.2 ст. 222 ПК України, у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Згідно з абз. 4 п. 226.9 ст. 226 ПК України, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Разом із тим, вказаною правовою нормою регулюються правовідносини щодо сплати акцизного податку при розливі алкогольних напоїв на території України, а не при ввезенні готової продукції у режимі імпорту.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що датою визначення ставки акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції є дата подання платником податку митної декларації до митного органу, а не дата розливу цієї продукції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2014 року у справі № К/9991/51771/12, від 25 березня 2015 року у справі № К/800/25953/13.

Крім того, згідно з наданими у суді першої інстанції поясненнями представника позивача в судовому засіданні, в магазині позивача за адресою: м. Київ, вул. А.Заболотного, 37, здійснювалося зберігання та реалізація тютюнових виробів (сигар) поштучно за відсутності на кожній сигарі марок акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно до абз. 10 п. 11 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 218 від 24 липня 2002 року, продаж тютюнових виробів забороняється в упаковках, що містять менше ніж 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар).

Згідно з п. 23 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на тютюнові вироби марки наклеюються: на пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, сигар, сигарил, а також цигарок, упакованих у сувенірні коробки (незалежно від їх розміру), - у такій спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання; на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню у поліпропіленову плівку, - під плівку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що маркуванню акцизними марками підлягають пачки, коробки чи сувенірні коробки та упаковки з тютюновими виробами, а не окремі тютюнові одиниці, в тому числі, сигари.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій № 0001062302 від 23 березня 2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу податкового повідомлення-рішення № 0001052302 від 23 березня 2015 року, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 776,10 грн. за порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: підприємством не забезпечено ведення обліку товарних запасів продукції, описаної в додатках №№ 1, 2 до акта перевірки, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 вказаного Закону, підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством). Даний Закон не зазначає необхідність зберігання документів первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення, діяв із порушенням наведених законодавчих норм.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.