Ухвала суду № 55773002, 13.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"13" січня 2016 р. справа № 808/2456/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі №808/2456/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Запорізької митниці ДФС

про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митних декларацій,-

встановив:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості №112050000/2014/000424/1 від 13.11.2014 року та картку відмови у прийнятті митної декларації №112050000/2014/00712 за ВМД 112050000/2014/024822 від 12.11.2014 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості №112050000/2014/000431/1 від 18.11.2014 року та картку відмови у прийнятті митної декларації №112050000/2014/00732 за ВМД 112050000/2014/025194 від 17.11.2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що витребування митним органом додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав. Неподання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із деклараціями митної вартості були подані всі передбачені ч.2 ст.53 МК України документи, які давали митниці змогу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів за основним методом. Крім того, з боку відповідача допущено порушення послідовності застосування методів визначення митної вартості товарів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач, зокрема, зазначає, що декларантом не було подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість та останній відмовився від надання додаткових документів, що

підтверджують митну вартість. Відповідач вказує, що ним встановлено обєктивні розбіжності, які створювали підстави для витребування додаткових документів та впливали на заявлену митну вартість товарів.

Позивачем надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що відповідач не вказує яких саме даних не містять подані до митного оформлення документи, а зазначені митницею розбіжності не впливають на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару. Витребування відповідачем додаткових документів було здійснено за відсутності визначених законом правових підстав. Позивач просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутність.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до матеріалів справи, 12 липня 2012 року між позивачем (покупець) та компанією Anita Gida San ve Dis Ticaret LTD Co, Туреччина (продавець) укладено контракт № 5, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар походженням з Іран "виноград сушений без кісточок, безсортовий, некалібрований, без додавання цукру".

12 листопада 2014 року до митного поста "Запоріжжя центральний" Запорізької митниці ДФС декларантом для митного оформлення товару згідно зазначеного контракту була подана електронна митна декларація, якій присвоєно №112050000/2014/024822. Митна вартість товару визначена за першим методом митної оцінки (за ціною угоди).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару позивачем були надані всі необхідні товаросупровідні та товаротранспортні документи на вантаж для підтвердження числового обрахунку заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України та ст. 335 МК України, а саме:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 17.10.12р. №112/2012/0000126;

- міжнародна автомобільна накладна (СМR) №276280 від 07.11.2014р.;

- коносамент (Вill of Landing) № АRKIST0000138536 від 30.10.2014р.;

- платіжне доручення №053 від 29.10.2014р.;

- платіжне доручення №049 від 01.10.2014р.;

- бухгалтерська виписка 190 від 05.11.2014р.;

- інвойс UK014-Р04-01KGA від 23.09.2014р.;

- пакувальний лист б/н від 23.09.2014р.;

- зовнішньоекономічний контракт №5 від 12.07.р.;

- специфікація №8 від 23.09.2014р.;

- дозволи різних видів супутнього контролю;

- фітосанітарний сертифікат № НОМЕР_1 від 15.10.2014р.;

- сертифікат про походження товару №93/3490 від 18.10.2014р.;

- сертифікат якості б/н від 10.10.2014р.;

- фумігаційний сертифікат №12-2 від 15.10.2014р.;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів від №gs23158685 від 06.11.2014 року.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару Запорізька митниця ДФС дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять наступні розбіжності:

1) наявні розбіжності в інформації щодо призначення платежу в платіжному дорученні № 049 від 01.10.2014 та № 053 від 29.10.2014, а саме, в платіжному дорученні № 049 від 01.10.2014 відсутні відомості про інвойс, за яким здійснюється передплата.

2) згідно пункту 3.3 контракту № 5 від 12.07.2012 відправником товару є ЕВRАНІМ ВАВАЕІ ТRАIDING CO, проте відправником товару за СМR № 276280 від 07.11.2014, та коносаментом № АRKIST0000138536 від 30.10.2014 є Anita Gida San ve Dis Ticaret LTD, що суперечить умовам контракту та не дає змоги однозначно ідентифікувати поставку;

3) в страховому полісі №93/1008/1424 від 20.10.2014 відсутні будь-які відомості про продавця товару, що не дає змоги однозначно ідентифікувати поставку.

12 листопада 2014 року декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені Спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також декларанта повідомлено, що згідно ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

13 листопада 2014 року декларантом були надані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: лист-пояснення від продавця товару б/н від 13.11.2014; прайс-лист продавця товару за вересень 2014 року; копію митної декларації країни відправлення від 22.10.2014 №35485Е; висновок Запорізької ТПП №ОИ-657 від 06.11.2014 року.

Незважаючи на подання декларантом в повному обсязі додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, митницею видано рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2014 року №112050000/2014/000424/1 за 6-м методом митної оцінки за ціною коригування 2,04 доларів США за кг. Також відповідачем оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації №112050000/2014/00712 за ВМД 112050000/2014/024822 від 12.11.2014 року.

Крім того, 16.04.2013 року між позивачем (покупець) та компанією EKREM NARIN ITH.IHR.ULUS.NAK.HAYV IMLT.TAR.TAAH.VE TIC. LTD.STI, Туреччина, (продавець), був укладений контракт № 30, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар походження Іран "виноград сушений без кісточок" (ізюм).

17 листопада 2014 року до митного поста "Запоріжжя центральний" Запорізької митниці ДФС декларантом для митного оформлення товару згідно зазначеного контракту була подана електронна митна декларація, якій присвоєно №112050000/2014/025194. Митна вартість товару декларантом визначена за першим методом митної оцінки (за ціною угоди).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару позивачем до митної декларації були надані всі необхідні товаросупровідні та товаротранспортні документи на вантаж для підтвердження числового обрахунку заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України та ст. 335 МК України, а саме:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 17.10.12 № 112/2012/0000126;

- міжнародні автомобільна накладна (CMR) №276274 від 13.11,2014р.;

- коносамент (Bill of Landing) GCL/MRD/ODS/140592 від 08.11.2014р.;

- платіжне доручення №051 від 09.10.2014р.;

- платіжне доручення №057 від 07.11.2014р.;

- бухгалтерська виписка 194 від 13.11.2014р.;

- інвойс 2014/9386 від 20.10.2014р.;

- пакувальний лист б/н від 20.10.2014р.;

- зовнішньоекономічний контракт №30 від 16.04.2013р.;

- специфікація №6 від 03.10.2014р.;

- дозволи різних видів супутнього контролю;

- фітосанітарний сертифікат від 15.10.2014р №9241518663;

- фітосанітарний сертифікат від 16.10.2014р №9241518675;

- сертифікат про походження товару форми А 811410210016 від 21.10.2014р.;

- сертифікат про походження товару форми А 1831410200024 від 20.10.2014р.;

- сертифікат якості від 20.10.2014р.;

- фумігаційний сертифікат 93/126 від 20.10.2014р.;

- фумігаційний сертифікат 93/129 від 21.10.2014р.;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів від 17.11.2014р. № QS23204331.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності:

1) наявні розбіжності в платіжних дорученнях № 051 від 09.10.2014 та № 057 від 07.11.2014 в частині призначення платежу, а саме: на відміну від платіжного доручення № 057 від 07.11.2014, платіжне доручення № 051 від 09.10.2014 не містить інформації про інвойс № 2014/9386 від 20.10.2014, що не дає змоги впевнитись, що даний банківський платіжний документ стосується оцінюваного товару;

2) згідно специфікації №6 від 03.10.2014 до контракту № 30 від 16.04.2013 строк відвантаження товару здійснюється протягом 15 днів від здійснення передплати - 13920 USD. Платіжне доручення №051 з оплатою у сумі 13920, що датовано 09.10.2014, натомість у коносаменті вказана дата 08.11.2014, що суперечить умовам контракту.

3) наявні розбіжності в найменуванні товару в платіжних дорученнях № 051 від 09.10.2014 та № 057 від 07.11.2014 та інвойсі № 2014/9386 від 20.10.2014, що не дає змоги впевнитись, що дані банківські платіжні документи стосуються оцінюваного товару.

У зв'язку із зазначеним, як вказує митний орган, необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

18 листопада 2014 року декларантом були надані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: прайс-лист продавця товару за жовтень 2014 року; копію митної декларації країни відправлення від 20 жовтня 2014року №36777Е; висновок Запорізької ТПП №ОИ-678 від 14 листопада 2014року; комерційна пропозиція від іншого виробника від 28 вересня 2014 року; комерційна пропозиція від іншого виробника від 28 вересня 2014 року; комерційна пропозиція від іншого виробника від 09 жовтня 2014 року.

Незважаючи на подання декларантом в повному обсязі додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, митницею видано рішення про коригування митної вартості товарів від 18.11.2014р. №112050000/2014/000431/1 за 6-м методом митної оцінки за ціною коригування 2,04 доларів США за кг. Також відповідачем оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації №112050000/2014/00732 за ВМД 112050000/2014/025194 від 17.11.2014 року.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, справлянням митних платежів, регулюються положеннями МК України.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

У спірних правовідносинах в якості причини неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості товару в оскаржуваних рішеннях відповідачем, зокрема, зазначено те, що подані до митного оформлення товару документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу, але яких саме даних не містять подані документи митним органом не вказано.

Щодо виявлених відповідачем розбіжностей необхідно звернути увагу на те, що позивачем були надані пояснення з цього приводу.

На зауваження митниці щодо наявні розбіжності в платіжних дорученнях №049 від 01 жовтня 2014 року, №053 від 29 жовтня 2014 року в частині призначення платежу позивач пояснив, що платіжне доручення №049 від 01 жовтня 2014 року містить посилання на специфікацію №8, якою передбачено порядок розрахунків. Зокрема, специфікація передбачає передоплату в розмірі 13600 дол. США, які згідно платіжного доручення №049 були перераховані продавцю. Остаточний розрахунок був здійснений на підставі інвойсу №UK014-P04-01KGA від 23 вересня 2014 року згідно платіжного доручення №053, яке містить посилання як на специфікацію №8 від 24 вересня 2014 року, так і на інвойс №UK014-P04-01KGA від 23 вересня 2014 року. Таким чином, позивач зазначає, що обидва платіжних доручення були оформлені відповідно до умов укладеного контракту №5 від 12 липня 2012 року та підтверджують сплату за специфікацією №8 від 24 вересня 2014 року.

Стосовно посилань митниці на те, що в коносаменті АRKIST0000138536 від 30.10.2014 року та CMR276280 від 07 листопада 2014 року міститься інший відправник, ніж зазначений в контракті, позивач вказав, що відомості, які містяться в даному коносаменті, можна ідентифікувати із тими, що стосуються поставляємого товару, відповідно до умов контракту №5 від 12 липня 2012 року. Ті розбіжності, на які посилається митниця, не впливають на формування вартості товару, а декларант не несе відповідальності за складення коносаменту, оскільки за умовами поставки витрати на транспортування покладаються на продавця.

Крім того, позивач зазначає, що страховий поліс №93/1008/1424 від 20.10.2014 року був оформлений компанією Ebrahim Babaei Trading Co., оскільки ця компанія є відправником товару у відповідності до умов контракту №5 від 12 липня 2012 року, на підтвердження чого надано лист-пояснення продавця товару б/н від 13.11.2014 року.

Також на зауваження митниці про наявні розбіжності в платіжних дорученнях №051 від 09 жовтня 2014 року та №057 від 07 листопада 2014 року в частині призначення платежу позивач пояснив, що платіжне доручення №051 від 09 жовтня 2014 року містить посилання на специфікацію №6, якою передбачено порядок розрахунків. Зокрема, специфікація передбачає передоплату в розмірі 13920 дол. США, які згідно платіжного доручення №051 були перераховані продавцю. Остаточний розрахунок був здійснений на підставі інвойсу №2014/9386 від 20.102014 року згідно платіжного доручення №057 від 07 листопада 2014 року, яке містить посилання як на специфікацію №6 від 03 жовтня 2014 року, так і інвойс №2014/9386. Таким чином, позивач зазначає, що обидва платіжних доручення були оформлені відповідно до умов укладеного контракту №30 від 16 квітня 2013 року та підтверджують сплату за специфікацією №6 від 03 жовтня 2014 року.

Щодо зауважень митниці про розбіжності в найменуванні товару в платіжних дорученнях №051 від 09 жовтня 2014 року, №057 від 07 листопада 2014 року та інвойсі №2014/9386 позивач повідомив, що вказані документи містять посилання на контракт №30 від 16 квітня 2013 року та специфікацію №6 від 03 жовтня 2014 року, що дає змогу ідентифікувати найменування даного товару.

Надані позивачем пояснення з приводу виявлених відповідачем розбіжностей останнім не спростовано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 МК України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не доведено наявність обставин, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів, з огляду на що дії митниці по витребування додаткових документів є протиправними.

Таким чином, неподання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі не створює для позивача негативних наслідків.

Також, в постанові від 30 червня 2015 року 21-591а15 Верховний Суд України зазначив, що "митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обовязковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації".

Враховуючи викладені обставини справи та зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувані рішення субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах є протиправними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2015 року задоволено частково клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду від 12 серпня 2015 року до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір в сумі 80 грн. 39 коп. (1218 грн.*0,06*1,1).

Отже, судовий збір сумі 80 грн. 39 коп. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 94, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі №808/2456/15 залишити без змін.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 80 грн. 39 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:В.Є. Чередниченко