Постанова № 55772917, 11.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 755/19902/15-а Головуючий у 1-й інстанції Ластовка Н.Д.

Суддя-доповідач Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - відповідач-1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі за текстом - відповідач-2) про визнання дій відповідачів по визначенню розміру та виплаті у 2015 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій неправомірними; зобов'язання відповідача-1 усунути встановлене судом правопорушення шляхом надання відповідних розпоряджень Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат по нарахуванню та виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за різницею належних за Законом №3551-XII та отриманої суми пільгових виплат у 2015 році; зобов'язання відповідача-2 вчинити нарахування та виплату позивачу заборгованості, створеної за 2015 рік і визначеної за різницею належних і отриманих сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій; прийняття окремої ухвали і направлення її відповідачам щодо вжиття заходів з усунення умов та причин вчиненого правопорушення (зменшення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з п'яти мінімальних пенсій за віком до 875 грн. у 2015 році).

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч. 8 ст. 183-2 КАС України, апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявами щодо правових підстав встановлення розміру та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2013-2015 роки.

Листами № 04/1135-06 від 07 липня 2015 року, 04/1136-06 від 07 липня 2015 року відповідачі повідомили позивача, зокрема, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 147 від 31 березня 2015 року «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та на підставі списків, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, позивачу нарахована грошова допомога в розмірі 875 грн., виплата якої здійснена 20 квітня 2015 року шляхом перерахування коштів на картковий рахунок в ТВБВ № 10026/143 філії Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк».

Не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує підвищення до пенсії як учасник бойових дій.

Згідно з довідкою Дніпровського районного у м. Києві військового комісаріату від 09 вересня 2008 року, засвідчено, що позивач визнаний учасником бойових дій згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 08 лютого 1994 року та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у період служби в Анголі з 27 лютого 1989 року по 29 грудня 1989 року брав участь у бойових діях).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року .

Частиною 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» № 147 від 31 березня 2015 року встановлено, що у 2015 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 875 гривень.

Наведені положення Постанови Кабінету Міністрів України № 147 від 31 березня 2015 року та Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» неконституційними не визнавались, а тому їх застосування до спірних правовідносин є правомірним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України у рішенні № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року у справі № К/800/827/16.

Як вбачається з матеріалів справи, одноразова грошова допомога за 2015 рік у розмірі 875,00 грн. виплачена позивачу у порядку та розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 147 від 31 березня 2015 року «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Крім того, Європейський суд з прав людини в ухвалі від 3 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява № 43331/12), зазначив, що має зберігатися «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. У цій справі немає доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, Суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, наведені вище норми дають підстави для висновку, що у 2015 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу, як учаснику бойових дій, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повинна здійснюватися в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відповідачами у спірний період здійснено нарахування та виплата позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, що свідчить про відсутність протиправності у діях відповідачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачами надано достатньо доказів правомірності визначення розміру та виплати позивачу в 2015 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, з ухваленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно з ч. 10 ст. 183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року - скасувати та ухвалити нову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.