Постанова № 55772753, 10.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р. Справа№ 911/263/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Фесенко А В.

За участю представників:

від позивача: Ополінський О. А. - керівник

від відповідача 1: Калініченко І. О. - представник за довіреністю від 19.01.2016

від відповідача 2: Калініченко І. О. - представник за довіреністю від 19.01.2016

від відповідача 3: Лавріненко Т. М. - представник за довіреністю від 12.11.2015

від третьої особи 1: Ополінський О. А. - керівник, голова комісії з припинення

від третьої особи 2: Печерський П. М. - представник за довіреністю № 117-15 від 30.07.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Вуд» та Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»

на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015

у справі № 911/263/15 (суддя Щоткін О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Нова»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостищанський цегельний комбінат»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Вуд»

3. Приватного підприємства «Граніт-Трейд»

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромбудіндустрія»

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський»

про визнання права власності та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання за позивачем права власності на нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Садова 20, а саме: адмінбудівля під літерою «А» загальною площею 648,6 кв.м., склад під літерою «Б» загальною площею 188,7 кв.м., формовочний цех під літерою «В» загальною площею 150,4 кв.м., формовочний цех під літерою «Г» загальною площею 116,7 кв.м., цех скловолокна під літерою «Д» загальною площею 165,8 кв.м., піч під літерою «Ж» загальною площею 698,6 кв.м., компресорна під літерою «З» загальною площею 61,3 кв.м., лазня під літерою «К» загальною площею 75,1 кв.м., цех ширпотребу під літерою «Л» загальною площею 518,1 кв.м., гараж під літерою «М» загальною площею 525,9 кв.м., битовка під літерою «Н» загальною площею 43,3 кв.м., свердловина під літерою «О» загальною площею 7,8 кв.м., свердловина під літерою «П» загальною площею 7,8 кв.м., котельня під літерою «Т» загальною площею 584,0 кв м, ГРП під літерою «С» загальною площею 25,8 кв.м, навіси сушильні під №1-10, пожежеводоймище під №11, водонапірна башта під №12, огорожа під №13-16, замощення під №17-21, склад під літерою «У» загальною площею 523,7 кв. м., ТП-3369 під літерою «Ф» загальною площею 43,5 кв.м., навіс під літерою «Ч», цех по виробництву столярних виробів під літерою «Ш» загальною площею 367,0 кв.м., витребування вказаного майна у відповідача 1 та відповідача 2 та передача його позивачу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2015, повний текст якого підписаний 09.12.2015, у справі № 911/263/15 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи підтверджується, що саме позивач є єдиним законним власником з усіма належними правами на спірне майно, що підтверджується договором купівлі-продажу нежилих будівель від 29.09.2009, який є чинний, в судовому порядку не оскаржений та не скасований, витягом з Державного реєстру правочинів, виданим 29.09.2009 року (номер витягу 7775748) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.10.2009 року (номер витягу 24040342), в той час як набуття відповідачем 1 та відповідачем 2 права власності на спірне майно відбулось на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу № 01/07 від 02.04.2008, укладеного між ТОВ «Агропромбудіндустрія» та ПП «Граніт-Трейд» та який було визнано недійсним в межах справи № 911/2534/13 (ТОВ «Граніт Трейд» вніс спірне майно як вклад до статутного фонду товариства «Мостищанський цегельний завод», частина якого була продана ТОВ «Варм Вуд»).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Варм Вуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015 у справі № 911/263/15 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач 2 послався на те, що спірне рішення не відповідає дійсним обставинам справи, прийняте з неповним встановленням обставин справи, при неправильному застосуванні норм процесуального права та без застосування норм матеріального права, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а за їх відсутності - ні підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

В обґрунтування зазначеної позиції апелянт послався на наступне:

- при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено п. 2 ч. 1 ст. 55 та п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки невірно визначено вартість спірного майна, та, як наслідок цього, невірно визначено ціну позову та суму судового збору, яка підлягала сплаті за звернення до суду з цим позовом. Так, апелянт зазначив про те, що при визначені ціни позову судом першої інстанції не прийнято до уваги наданий третьою особою 2 висновок про оцінку майна, згідно з яким вартість всього майнового комплексу склала 204 009 000 грн.;

- судом першої інстанції не було розглянуто клопотання третьої особи 2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «ЗД Транс»;

- судом першої інстанції не прийняті уваги доводи відповідача 2 про те, що позивач не має права витребувати своє майно на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки, укладаючи договір купівлі-продажу від 01.03.2015, відповідач 2 виходив з того, що відповідач 1 був власником відчужуваного майна;

- відповідач 2 не може погодитись із твердженнями позивача про те, що наслідком скасування договору оренди цілісного майнового комплексу № 01/07 від 02.04.2008 є відсутність виникнення будь-яких прав орендаря у ПП «Граніт-Трейд», оскільки, виходячи з приписів чинного законодавства, зобов'язання, які виникли на підставі договору оренди майна, можна припинити лише на майбутнє;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що спірне майно не може бути повернуто позивачу в силу приписів ч. 2 ст. 388 ЦК України, яка встановлює, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

- суд першої інстанції необґрунтовано не застосував до спірних правовідносин позовну даність, оскільки, на думку апелянта, трирічний строк позовної давності у спірних правовідносинах повинен обраховуватися з того моменту, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, тобто з 14.06.2010 - з моменту, коли майно на підставі рішення суду вибуло з володіння ТОВ «Тріада», і, відповідно, сплив 14.06.2013.

Ухвалою від 18.01.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Вуд» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015 у справі № 911/263/15 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі третя особа 2 послалась на те, що судом першої інстанції при винесення оспорюваного рішення порушено норми процесуального та матеріального права.

Так, апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки всім доказам по справі, а саме наявному в матеріалах справи Звіту про оцінку майна, виконаному ТОВ «Кредитне Брокерське агентство», згідно з яким ринкова вартість спірного майна без врахування ПДВ станом на 19.06.2015 становить 118 325 220 грн., а прийнято до уваги вартість майна, встановлену у Висновку про вартість майна № 1023/1 від 23.10.2015, виконаного ТОВ «Драфт», згідно з яким вартість спірного майна станом на 28.01.2015 без врахування ПДВ становить 876 000 грн.

Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що судом першої інстанції не були досліджені всі обставини справи, що підлягали з'ясуванню під час розгляду спору.

Крім того апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не було досліджено те, що на момент розгляду спору спірне майно було змінено шляхом поліпшення, а також добудовано та в подальшому проведено державну реєстрацію вказаного майна.

Також апелянт послався на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 388 ЦК України, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягає частина 2 вказаної статті, яка встановлює, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвалою від 18.01.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача 2 власну апеляційну скаргу та апеляційну скаргу третьої особи 2 підтримав у повному обсязі, представник третьої особи 2 власну апеляційну скаргу та апеляційну скаргу відповідача 2 підтримав у повному обсязі, представники відповідача 1 та відповідача 2 апеляційні скарги підтримали у повному обсязі, представник позивача та третьої особи 1 проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив залишити їх без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Для зручності викладення обставин справи, нерухоме майно, спір щодо визнання права власності на яке та витребування якого на користь позивача, є предметом розгляду у цій справі, а саме: нежилі будівлі, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Садова 20, а саме: адмінбудівля під літерою «А» загальною площею 648,6 кв.м., склад під літерою «Б» загальною площею 188,7 кв.м., формовочний цех під літерою «В» загальною площею 150,4 кв.м., формовочний цех під літерою «Г» загальною площею 116,7 кв.м., цех скловолокна під літерою «Д» загальною площею 165,8 кв.м., піч під літерою «Ж» загальною площею 698,6 кв.м., компресорна під літерою «З» загальною площею 61,3 кв.м., лазня під літерою «К» загальною площею 75,1 кв.м., цех ширпотребу під літерою «Л» загальною площею 518,1 кв.м., гараж під літерою «М» загальною площею 525,9 кв.м., битовка під літерою «Н» загальною площею 43,3 кв.м., свердловина під літерою «О» загальною площею 7,8 кв.м., свердловина під літерою «П» загальною площею 7,8 кв.м., котельня під літерою «Т» загальною площею 584,0 кв м, ГРП під літерою «С» загальною площею 25,8 кв.м, навіси сушильні під №1-10, пожежеводоймище під №11, водонапірна башта під №12, огорожа під №13-16, замощення під №17-21, склад під літерою «У» загальною площею 523,7 кв. м., ТП-3369 під літерою «Ф» загальною площею 43,5 кв.м., навіс під літерою «Ч», цех по виробництву столярних виробів під літерою «Ш» загальною площею 367,0 кв.м., далі по тексту постанови йменується як «Нежитлові приміщення».

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2008 між ТОВ «Агропромбудіндустрія» як Орендодавцем та ПП «Граніт-Трейд» як Орендарем було укладено договір № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу ТОВ «Агропромбудіндустрія» (далі Договір оренди № 01/07), до складу якого увійшли Нежитлові приміщення.

23.06.2009 ТОВ «Агропромбудіндустрія» продав Нежитлові приміщення ТОВ «Агропроміндустрія» за договором купівлі-продажу.

29.09.2009 ТОВ «Агропроміндустрія» як Продавець та ТОВ «Дріада» (рішенням загальних зборів учасників від 03.06.2013 назву товариства «Дріада» замінено на «Дріада Нова», що слідує з витягу зі Статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства Протокол № 21 від 03.06.2013 (а.с.48-49 т.1)) (позивач) як Покупець уклали договір купівлі-продажу нежилих будівель, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1803 (далі Договір купівлі-продажу) (а.с.44-45 т.1), за умовами якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність Нежитлові приміщення.

29.09.2009 Договір купівлі-продажу зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 7775748, виданим 29.09.2009 (а.с. 46 т. 1).

05.10.2009 на підставі Договору купівлі-продажу право власності на Нежитлові приміщення зареєстровано за позивачем, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24040342 від 05.10.2009 (а.с. 47 т. 1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2010, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010, у справі № 7/807 за позовом ПП «Граніт Трейд» до ТОВ «Дріада», ТОВ «Агропромбудіндустрія», ТОВ «Агропроміндустрія», третя особа Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради» Київської області про визнання переважного права та переведення прав та обов'язків покупця та за зустрічним позовом ТОВ «Дріада» до ПП «Граніт Трейд» та ТОВ «Агропромбудіндустрія» про визнання нікчемним Договору оренди № 01/07 від 02.04.2008:

- первісний позов задоволено повністю: визнано за ПП «Граніт-Трейд» переважне право на купівлю Нежитлових приміщень, переведено на ПП «Граніт-Трейд» права та обов'язки покупця за Договором купівлі-продажу, визнано ПП «Граніт-Трейд» власником Нежитлових приміщень, скасовано проведену Києво-Святошинським Бюро технічної інвентаризації (Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради в Київській області державну реєстрацію права власності ТОВ «Дріада» на Нежитлові приміщення, з ПП «Граніт-Трейд» на користь ТОВ «Дріада» стягнуто 1 044 103,20 грн. після державної реєстрації права власності ПП «Граніт-Трейд» на Нежитлові приміщення;

- в задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Таким чином, ПП «Граніт-Трейд» набув право власності на Нежитлові приміщення на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 у справі № 7/807.

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2015, у справі № 7/807 на задоволення заяви ТОВ «Агропромбудіндустрія» рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2010 у справі № 7/807 скасовано за нововиявленими обставинами та прийнято нове рішення, яким у первісному позові відмовлено, провадження у справі за зустрічним позовом припинено.

Отже, на дату прийняття судом першої інстанції оскарженого рішення (30.11.2015) законної сили набрала постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014, якою, фактично, встановлено відсутність у ПП «Граніт-Трейд» переважного права на купівлю Нежитлових приміщень та безпідставність вимог про переведення на нього прав та обов'язків покупця за Договором купівлі-продажу, і, як наслідок цього, відсутність права власності на вказане майно, наслідком чого, в свою чергу, є те, що стороною за Договором купівлі-продажу є позивач, тобто, фактично, поновлено право власності позивача на Нежитлові приміщення.

При цьому, зі змісту вищезазначених рішень у справі № 7/807 слідує, що як на підставу для переведення з ТОВ «Дріада» на нього прав та обов'язків покупця за Договором купівлі-продажу ПП «Граніт-Трейд» послалося на те, що відчуження нерухомого майна відбулося під час дії Договору оренди № 01/07.

З матеріалів справи вбачається і представниками учасників не заперечується, що Договір оренди № 01/07 був предметом розгляду у судовій справі.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013, у справі № 911/2534/13 за позовом ТОВ «Агропромбудіндустрія» до ПП «Граніт-Трейд» про визнання недійсним договору позов задоволено - визнано недійсним з моменту укладення Договір оренди № 01/07. Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

В подальшому, рішенням Господарського суду Київської області 09.02.2015 у справі № 911/2534/13 на задоволення заяви ПП «Граніт-Трейд» рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2013 у справі № 911/2534/13 скасовано за нововиявленими обставинами, у задоволенні позову про визнання недійсним Договору оренди № 01/07 відмовлено повністю.

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 рішення Господарського суду Київської області 09.02.2015 у справі № 911/2534/13, прийняте в результаті перегляду за нововиявленими обставинами, скасоване, в задоволенні заяви ПП «Граніт-Трейд» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області 09.02.2015 у справі № 911/2534/13 відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2015 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Отже, Договір оренди № 01/07, з огляду на наявність якого позивача у судовому порядку було позбавлено права власності на Нежитлові приміщення, станом на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення є недійсним за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні в матеріла справи документальні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме позивач є єдиним законним власником з усіма належними правами на спірні Нежитлові приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вказаної норми, потреба у зверненні до суду за захистом права власності виникає тоді, в тому числі, коли наявність суб'єктивного права власника не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» та ТОВ «Варм Вуд» наполягають на тому, що саме вони є власниками спірних Нежитлових приміщень, фактично не визнаючи право власності позивача на вказане майно.

На підтвердження наявності в них права власності на Нежитлові приміщення відповідач 1 та відповідач 2 послалися на такі обставини:

04.03.2011 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 (справа № 7/807 - примітка суду) за ПП «Граніт-Трейд» зареєстровано право власності на Нежитлові приміщення з часткою 1/1, реєстраційний номер: 7711909, про що внесено запис № 274 в книзі 23, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 29215362 від 04.03.2011 (а.с.154 т.1) та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 29276010 від 12.03.2011 (а.с.155 т.1);

07.07.2011 проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Мостищанського цегельного комбінату», засновником якого виступило ПП «Гарант-Трейд» як учасник, що володіє часткою в статутному капіталі товариства розміром 90%, що відповідно становить 1 050 120 грн. і формується за рахунок Нежитлових приміщень загальною вартістю 1 044 103,20 грн. та системного блоку комп'ютера LG М 4723-360-S вартістю 6 016,80 грн.

Тобто, спірні Нежитлові приміщення були передані ПП «Гарант-Трейд» до статутного фонду ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат», що підтверджується Статутом ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат», затвердженого Загальними Зборами Учасників (Протокол від 23.06.2011), копію якого долучено до матеріалів справи (а.с.178-193 т.1);

12.08.2011 виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі рішення виконавчого комітету Горенської сільської ради від 28.07.2011 № 53/7, видано Свідоцтво на право власності ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» на Нежитлові приміщення з часткою 1/1 (а.с.157 т.1);

18.08.2011 зареєстроване право власності ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» на Нежитлові приміщення з часткою 1/1, реєстраційний номер 7711909, про що внесено запис № 274 в книзі 23, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 31012722 від 18.08.2011 (а.с.158 т.1);

01.03.2013 ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» як Продавець та ТОВ «Варм Вуд» як Покупець уклали договір купівлі-продажу 42/100 частини Нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Фатхутдіновим С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 249 (а.с.119-122 т.1), за умовами якого Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв у власність 42/100 частини нежилих будівель загальною площею 2 000,6 кв.м., які складаються з (сарай) гараж, загальною площею 525,9 кв.м. -літ. «М», котельня, загальною площею 584,0 кв.м. - літ. «Т», склад, загальною площею 523,7 кв. м. - літ. «У» та цех по виробництву столярних виробів загальною площею 367,0 кв.м. - літ. «Ш», битовку - літ. «Н» площею 43,3 кв.м. та бетонну рампу, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Садова 20;

01.03.2013 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 667615 від 01.03.2013 до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено запис про право власності ТОВ «Варм Вуд» на 42/100 Нежитлових приміщень, яке виникло з договору купівлі-продажу 42/100 частини Нежилих приміщень, що підтверджується відповідним Витягом, індексний номер 901247 (а.с.123-124 т.1).

Отже, з матеріалів справи слідує та учасниками судового процесу не заперечується, що на дату прийняття судом першої інстанції оскарженого рішення право власності на Нежитлові приміщення зареєстровані за ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» з розміром частки 58/100 та за ТОВ «Варм Вуд» з розміром частки 42/100, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.67-71 т.1).

Проте, як встановлено судом, ПП «Гарант-Трейд», який відчужив спірні Нежитлові приміщення шляхом передачі їх до статутного фонду ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат», який, в свою чергу, частину цього майна передав ТОВ «Варм Вуд» за вищезгаданим договором купівлі-продажу 42/100 частини Нежилих приміщень, набув право власності на вказане майно на підставі судового рішення, скасованого згодом як незаконного.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 № 6-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 907/544/14/3-231гс15, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Тобто ПП «Граніт-Трейд» відчужив Нежитлові приміщення, не маючи на це законного права.

Водночас, враховуючи неспростування презумпції правомірності Договору купівлі-продажу (у цьому випадку, у зв'язку зі скасуванням судового рішення), всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, в тому числі право власності позивача на Нежитлові приміщення, повинні безперешкодно здійснюватися.

Згідно ч.1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, захист права здійснюється, в тому числі, у формі визнання такого права.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача про визнання за ним права власності на Нежитлові приміщення, є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно, підлягають задоволенню і вимоги позивача про витребування вказаного майна у ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» та ТОВ «Варм Вуд» та передачу його позивачу, оскільки власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК України).

Суд першої інстанції правомірно у повному обсязі задовольнив позовні вимоги позивача.

Посилання ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» та ТОВ «Варм Вуд» на те, що вони є добросовісними набувачами, до уваги прийняті бути не можуть з огляду на таке.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 №6-251цс15.

З огляду на вищевикладене, є підстави вважати, що Нежитлові приміщення вибули із власності позивача поза його волею, а відтак, він за будь-яких умов має право витребувати вказане майно, і від добросовісних набувачів в тому числі, оскільки норми закону, якими регулюються права останніх щодо спірного майна, в даному випадку застосовані бути не можуть.

Враховуючи вищевказане, обставини, пов'язані з добросовісністю набуття ТОВ «Мостищанський цегельний комбінат» та ТОВ «Варм Вуд» права власності на спірні Нежитлові приміщення, колегією суддів не досліджуються і до уваги не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.

Щодо посилань відповідачів та ПАТ «Банк Михайлівський» на приписи ч. 2 ст. 388 ЦК України, яка встановлює, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, слід зазначити, що вказані положення стосуються, захисту прав осіб, які придбали майно на публічних торгах, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а відтак, до спірних правовідносин вказані приписи застосовані бути не можуть.

Щодо посилань на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, відповідачі посилались на пропущення позивачем трирічного строку позовної давності, посилаючись на те, що вказаний строк повинен обраховуватись починаючи з 14.06.2010, тобто з моменту, коли Нежитлові приміщення на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 7/807 вибули з володіння позивача, а відтак, вказаний строк сплив 14.06.2013.

Колегія суддів вважає вказану позицію помилковою та погоджується з судом першої інстанції у тому, що, оскільки рішення Господарського суду міста Києва у справі № 7/807 від 14.06.2010 скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014, саме з моменту винесення вказаної постанови, якою фактично поновлено право власності позивача на спірне майно, у останнього як у власника майна виникло право на подання відповідного позову, а відтак, фактично, станом на дату звернення до суду з цим позовом (28.01.2015) строк позовної давності позивачем пропущено не було.

Колегія суддів вважає також помилковими посилання відповідача 2 як на підставу відмови у позові на те, що відповідно до приписів чинного законодавства зобов'язання, які виникли на підставі договору оренди майна, можна припинити лише на майбутнє, та на те, що наслідком скасування договору оренди цілісного майнового комплексу № 01/07 від 02.04.2008 не є відсутність виникнення будь-яких прав орендаря у ПП «Граніт-Трейд», оскільки приписи чинного законодавства, на які посилається відповідач 2, стосуються виключно питань реституції у випадку визнання договору оренди недійсним та не можуть бути застосовані до правовідносин виникнення у орендаря прав на орендоване майно.

Посилання відповідача 2 на те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання третьої особи 2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «ЗД Транс» спростовуються наявною в матеріла справи ухвалою від 30.11.2015, якою у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

При цьому, обставини, пов'язані з передачею Нежитлових приміщень відповідачем 1 в іпотеку третій особі 2 під кредитні зобов'язання ТОВ «ЗД Транс» перед останньою, до уваги колегією суддів не приймаються і не досліджуються як такі, що не впливають на вирішення спору по суті, оскільки, за будь-яких умов, відповідач 1 не мав правових підстав на вчинення таких дій щодо спірного майна.

З огляду на предмет спору, посилання представників учасників на те, що на момент розгляду спору спірні Нежитлові приміщення були змінені шляхом поліпшення та добудовані, до уваги колегією суддів також не приймаються та обставини, пов'язані із вчиненням таких дій щодо спірного майна, не досліджуються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті. Але, колегія суддів звертає увагу учасників, що спір щодо вказаних обставин, у випадку його наявності, може бути вирішено, в тому числі, у судовому порядку.

Щодо посилань відповідача 2 та третьої особи 2 на те, що судом першої інстанції невірно визначено вартість Нежитлових приміщень та, як наслідок цього, - ціну позову та суму судового збору, яка підлягала сплаті за звернення до суду з цим позовом, слід зазначити таке.

В матеріалах справи наявні 2 оцінки вартості Нежитлових приміщень, а саме: наданий позивачем Висновок про вартість майна, виконаний ТОВ «Драфт» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16330/14 від 22.04.2014) (а.с. 176-177 т. 2), згідно з яким вартість спірного майна станом на 28.01.2015 без врахування ПДВ становить 876 000 грн., та наданий третьою особою 2 Звіт про оцінку майна, виконаний ТОВ «Кредитне Брокерське агентство» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 312/15 від 10.04.2015) (а.с. 26-42 т. 3), згідно з яким ринкова вартість спірного майна без врахування ПДВ станом на 19.06.2015 становить 118 325 220 грн.

Зі змісту Висновку та Звіту слідує, що оцінка майна проводилась різними способами, а саме: у Висновку - витратним способом, який полягає у визначені залишкової вартості майна на основі вартості заміщення (відновної) з урахуванням зносу, а у Звіті - дохідним (методом дисконтування грошових потоків), при застосуванні якого при визначенні вартості майна до його вартості включається, окрім залишкової вартості майна, очікувані майбутні доходи.

Враховуючи, що при вирішенні спору сторін по суті, вартість спірного майна необхідна лише для визначенні суми судового збору, який підлягає сплаті за звернення до суду з цим позовом, застосування дохідного способу оцінки майна у даному випадку не є вірним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком вірно при визначенні суми судового збору, яка підлягає сплаті за звернення до суду з цим позовом, прийняв дані Висновку про вартість майна, виконаного ТОВ «Драфт».

Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Вуд» та Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» задоволенню не підлягають, рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015 у справі № 911/263/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційних скарг, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на їх заявників

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Вуд» на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015 у справі № 911/263/15 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015 у справі № 911/263/15 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2015 у справі № 911/263/15 залишити без змін.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/263/15.

Повний текст постанови складено: 15.02.2016

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій