Постанова № 55772651, 09.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р. Справа№ 910/26777/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Вернигор О.В.

від відповідача - Хлопчанюк В.П., Лилик О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопак-інжинірінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопак-інжинірінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія промислових деталей»

про стягнення коштів,-

Постанову прийнято 09.02.2016 у зв`язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 26.01.2016.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термопак-інжинірінг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія промислових деталей» про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі № 910/26777/15 в задоволені позову відмовено повінстю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі № 910/26777/15 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи, апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники сторін в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

01.01.2014 між ТОВ «Термопак-інжинірінг» та ТОВ «Компанія промислових деталей» був укладений договір поставки № КПД-175.

Відповідно до умов договору продавець зобов`язується передати у визначені строки товар за предметом та асортиментом, кількістю та цінами, зазначеними у рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язаний прийнятий вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Оплата товару проводиться покупцем в безготівковій формі на рахунок продавця у відповідності з рахунком-фактурою та здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено в рахунку-фактурі або в додатку до даного договору.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач мотивує свої вимоги тим, що він на виконання умов договору сплатив 100% вартості товару, проте відповідачем так оплачений товар не поставлений покупцю в строки обумовлені договором поставки.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти заявленого позову, обґрунтовує свої заперечення тим, позивачем перераховано попередню оплату на поточний рахунок, який не відповідає тому, що зазначений в виставленому відповідачем рахунку-фактурі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до розділу "ціна договору" оплата товару проводиться покупцем в безготівковій формі на рахунок продавця у відповідності з рахунком фактурою, що є невід'ємною частиною договору оплата здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, якщо іншого не передбачено в рахунку-фактурі, або в додатку до даного договору.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов вказаного договору та відповідно до рахунку-фактури № 18499 від 12.06.2015 позивач платіжним дорученням № 2560 від 17.06.2015 перерахував відповідачеві кошти у сумі 388878,46 грн. на рахунок відповідача, вказаний у договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до рахунку-фактури строк поставки товару становить 45 банківських днів з моменту надходження попередньої оплати, отже останнім днем поставки є 10.08.2015, проте станом на дату подачі позову відповідач не поставив товар.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що фактично коштів за поставку товару від позивача не отримував, оскільки як вбачається з платіжного доручення № 2560 від 17.06.2015 останній перерахував кошти на розрахунковий рахунок АТ "Банк "Фінанси і Кредит", в той час як в рахунку-фактурі був зазначений інший розрахунковий рахунок в АТ "Райффайзен Банк Аваль" та зазначено про те, що необхідно звернути увагу, що змінилися банківські реквізити.

Факт надходження коштів від позивача відповідачеві саме на рахунок ТОВ «Компанія промислових детелей» відкритий в АТ "Банк "Фінанси і Кредит" не заперечувалось представником відповідача в судах обох інстанцій.

Позивач 11.09.2015 направив на адресу відповідача лист з вимогою про сплату заборгованості, оскільки після оплати вартості замовленого товару він, в порушення умов договору поставки, відповідачем позивачу поставлений не був.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 16.09.2015, що підтверджується копією зворотного повідомлення, наявного в матеріалах справи та не заперечувалось представником відповідача.

Проте вказана вимога з боку відповідача залишилась без відповіді.

Також в матеріалах справи наявний лист позивача від 18.06.2015 № 130/06-15 на ім`я директора відповідача, в якому зазначено позивачем, що сума в розмірі 388878,46 грн. була помилково сплачена ними на рахунок ТОВ «Компанія промислових детелей» та просять повернути вказану суму на розрахунковий рахунок ТОВ «Термопак-інжинірінг».

Відповідач, 18.06.2015 своїм листом № КПД-468 просив АТ "Банк "Фінанси і Кредит" повернути кошти позивачу в розмірі 388878,46 грн. на рахунок, зазначений позивачем в листі № 130/06-15.

Однак, як вбачається із пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, кошти на час розгляду справи в суді першої інстанції та на даний час так і не були повернуті з рахунку відповідача в АТ "Банк "Фінанси і Кредит" на рахунок позивача, і на даний час знаходяться на рахунку у вказаному банку.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучена виписка з банківського рахунку за період з 17.06.2015 по 30.11.2015, з якого вбачається, що кошти в розмірі 388878,46 грн. від відповідача не надходили.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідачем були порушені умови договору поставки, а саме оплачений позивачем товар у строки, визначені умовами договору, поставлений покупцю не був, кошти, отримані як 100% передоплата за поставку товару, позивачу не повернуті.

Твердження представника відповідача стосовно того, що позивач з власної вини перерахував кошти за товар не на той рахунок, який був зазначений у рахунку-фактури, а отже ТОВ «Компанія промислових деталей» не зобов`язана сплачувати на його користь зазначену суму, не приймається до уваги колегією суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.24 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно із листом Національного банку України від 09.01.1998 № 25-011/46-181 відповідно до статті 6 Указу Президента України від 16.03.1995 № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Якщо власник рахунку не повернув у зазначений термін помилково одержані кошти, то їх повернення має здійснюватись у загальному претензійно-позовному порядку.

Згідно із статтею 381 Цивільного кодексу України, без згоди юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, допускається за рішенням суду (арбітражного суду), виконавчими написами нотаріусів та у випадках, передбачених законами України. При цьому, жодним законом не передбачене право безспірного стягнення (списання) коштів з рахунків у разі їх помилкового зарахування.

Виходячи з викладеного, питання про повернення коштів у випадку, коли вони помилково зараховані з вини клієнтів банку, має вирішуватися клієнтами самостійно з фактичними одержувачами коштів у претензійно-позовному порядку.

Як вбачається з платіжного доручення, наданого представником позивача до матеріалів справи, кошти в розмірі 100% передоплати за поставку товару за договором поставки № КПД-175 від 01.01.2014 були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія промислових деталей» № 26008016829201 у банку філія «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», тобто рахунку, що були зазначені у договорі поставки.

Відповідачем належними доказами не доведено судам обох інстанцій той факт, що рахунок, на який перераховано позивачем попередню оплату товару платіжним дорученням від 17.06.2015 № 2560 не належить відповідачеві чи був закритий станом на день здійснення фінансової операції.

Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про закриття рахунку в АТ «Банк «Фінанси та кредит» та неможливість перерахування на такий рахунок коштів за товар.

Заперечення відповідача стосовного того, що АТ «Банк «Фінанси та кредит» не виконують лист -вимогу відповідача про повернення позивачеві вказаних коштів, а отже це звільняє їх від відповідальності, не приймається до уваги колегією суддів як доказ неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки, оскільки відносини, що склалися між продавцем та банком не мають жодного відношення до виконання сторонами умов договору поставки № КПД-175.

Відповідачем не заперечувався той факт, що кошти й досі знаходяться на зазначеному позивачем рахунку та не було здійснено спростування того, що кошти в сумі 388878,46 грн., що надійшли від позивача, на такому рахунку відповідача відсутні.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «КПД» є платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на дату здійснення перерахунку коштів позивачем відповідачеві, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пунктом 201.7 вказаної статті ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи представником позивача доказів, відповідачем, на виконання вимог Податкового кодексу України, 17.06.2015 складено податкову накладну № 65 на суму 388878,46 грн.

Вказана податкова накладна виписана на зазначену суму на підставі саме договору поставки № КПД-175, що є предметом розгляду в рамках даної справи, за поставку позивачеві товару, визначено умовами цього ж договору.

Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечувалось самим представником відповідача.

Отже, ТОВ «КПД» на суму 388878,46 грн. виписано податкову накладу, зареєстровано у визначеному законом порядку та включено до складу податкових зобов`язань за червень 2015, що підтверджує факт отримання на власний рахунок коштів від позивача та спростовує факт помилковості перерахунку такої суми покупцем.

Отже, зважаючи на те, що кошти в розмірі 388878,46 грн., що були зараховані на дійсний рахунок відповідача в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на даний час знаходяться та такому рахунку відповідача саме з призначенням платежу, що стосується виконання умов договору поставки КПД-175, який є предметом спору в рамках даної конкретної справи, призначення платежу за платіжним дорученням № 2560 від 17.06.2015 сторонами не змінено, позивачеві не повернуті зазначені кошти,колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Термопак-Інжинірінг» є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до пояснень представників сторін, в судовому засіданні встановлено, що на даний час в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Фондом гарантування вкладі фізичних осіб відкрито процедуру ліквідації та відповідач є кредитором даного банку на суму, в яку, в тому числі, входять кошти в розмірі 388878,46 грн., що є предметом спору в рамках даної справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, ст. 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивач був зобов`язаний перерахувати кошти за поставку товару саме на рахунок, вказаний в рахунку-фактурі, оскільки рахунок-фактури є невід`ємною частиною договору, з урахуванням того, що судом апеляційної інстанції було встановлено, що кошти позивачем були перераховані саме на діючий рахунок відповідача хоча й в іншому банку, ніж було зазначено в рахунку-фактурі.

Частиною 2 ст. 101 ГПК України визначено, що апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю чи частково і прийняти нове иішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопак-інжинірінг» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі № 910/26777/15- підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопак-інжинірінг» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 по справі № 910/26777/15 - скасувати. Постановити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія промислових деталей» (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 7 код ЄДРПОУ 34662008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопак-інжинірінг» (61115, м. Харків, вул. Другої П`ятирічки 2д кв. 184 код ЄДРПОУ 31938114) борг в розмірі 388878,46 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5833,17 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія промислових деталей» (03151, м. Київ, вул.Смілянська, 7 код ЄДРПОУ 34662008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопак-інжинірінг» (61115, м. Харків, вул. Другої П`ятирічки 2д кв. 184 код ЄДРПОУ 31938114) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6416,48 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/26777/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов