Рішення № 55772532, 09.02.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2016 р. Справа № 926/1771/15

За позовом Чернівецького обласного благодійного фонду «Відродження міста Чернівці»

до відповідача ОСОБА_1 комітету Чернівецької міської ради

про визнання недійсним рішення

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -департамент економіки Чернівецької міської ради

Суддя С.О. Миронюк

Представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_2 представник. Довіреність від 02.06.15 р. № 01/02-18/606. ОСОБА_3 представник. Довіреність від 02.06.15р. № 01/02-18/3229. .

Від третьої особи ОСОБА_4 представник. Довіреність від 08.02.16 р. № 02/01-17/243.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецький обласний благодійний фонд «Відродження міста Чернівці», звернувся з позовом до ОСОБА_1 комітету Чернівецької міської ради вул. Центральна площа 1 м. Чернівці, про визнання недійсним пункту 7 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27.10.2015 р. № 575/22 «Про оренду та позичку приміщень, внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради, визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень виконавчого комітету міської ради з цих питань».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що виконавчим комітетом Чернівецької міської ради при прийнятті рішення № 575/22 від 27.10.2015 р. порушено вимоги статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки останнім протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (тобто до 11.09.2015 р.) не прийнято відповідне рішення.

Крім того, виконавчий комітет Чернівецької міської ради не є орендодавцем комунального майна приміщення по вул. Бетховена Людвіга Ван, 6, загальною площею 71,8 кв. м., а від так не вправі приймати рішення про припинення договору оренди нерухомого майна з позивачем, тим більше поза межами строку, встановленого Законом.

Ухвалою суду від 25.11.2015 р. порушено провадження по даній справі, судове засідання призначено на 10.12.2015 р.

Ухвалою суду від 10.12.2015 р. залучено департамент економіки Чернівецької міської ради в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача розгляд справи відкладено на 24.12.2015 р.

В судових засіданнях 24.12.2015 р. та 21.01.2016 р. слухання справи відкладалось на 25.01.2016 р.

Ухвалою суду від 25.01.2016 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів, слухання справи відкладено на 09.02.2016 р.

В судове засідання 09.02.2016 р. представник позивача не зявився.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позов та письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

На підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.11.2005 р. № 892/20, між департаментом економіки Чернівецької міської ради та Чернівецьким обласним благодійним фондом «Відродження міста Чернівці» укладено Договір оренди № 266 від 12.09.2012 р. нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 71,8 кв. м. розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Бетховена Людвіга, 6 на першому поверсі з метою використання його під офіс строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 12.09.2012 р. до 11.08.2015 р.

Відповідно до пункту 7.7 Договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, якщо інше не встановлено законодавством. Зазначені дії оформляються додатковим договором до договору оренди, який є невідємною частиною договору, чи може укладатись новий договір.

При обстеженні обєкта оренди на предмет виконання умов істотних умов договору оренди, 22.07.2015 р. працівниками департаменту економіки Чернівецької міської ради було встановлено, що частина орендованого приміщення, яка відповідно до додаткового договору від 12.09.2012 р. № 1 передана в суборенду підприємцю ОСОБА_5 для використання під офіс використовується за іншим призначенням. А саме: приміщення (4-2) площею 16,2 заповнено промисловими товарами (побутовою та компютерною технікою). Також, майно суборендаря (промислові товари) знаходиться в приміщенні (4-1) та (4-8) площею відповідно 16,2 кв.м та 15,4 кв.м.

29.07.2015 р. департамент економіки Чернівецької міської ради (орендодавцем) на адресу Чернівецького обласного благодійного фонду «Відродження міста Чернівці» надіслав лист, в якому попередив про те, що у звязку з порушенням умов договору Договір оренди продовжено не буде. Вказаний лист отримано позивачем 30.07.2015 р.

Позивачем на адресу орендодавця 06.08.2015 р. надіслано лист № 5 в якому просив продовжити термін дії договору оренди на тай самий строк на тих самих умовах, що були передбачені Договором оренди.

За наслідками розгляду звернення позивача, 27.10.2015 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27.10.2015 р. № 575/22 «Про оренду та позичку приміщень, внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради, визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень виконавчого комітету міської ради з цих питань» пунктом 7 якого припинено договір оренди № 266 нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 71,8 кв. м. розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Бетховена Людвіга, 6 у звязку із закінченням терміну його дії.

Пунктом 4.1. Постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 № 12 встановлено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір оренди № 266 від 12.09.2012 р. є припиненим у звязку із закінченням строку його дії.

Як вбачається із змісту статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до повноважень виконавчих органів міських рад віднесено управління, в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів міських рад відносяться власні (самоврядні) повноваження в сфері вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків споруд, що належать до комунальної власності.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Орендодавцями комунального майна, згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 287 Господарського кодексу України, статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, що перебуває у комунальній власності.

Прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення є виключною компетенцією міської ради, що передбачено пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Чернівецькою міською радою затверджено Положення про департамент економіки міської ради, де визначено, що функцію по здійсненню повноважень орендодавця комунального майна та нежилих приміщень здійснює зазначений виконавчий орган.

Пунктом 1.5.2 Положення визначено, що виконавчий комітет міської ради є виконавчим органом міської ради, який погоджує передачу в оренду та інші питання оренди, визначені Положенням, на підставі прийнятого ним рішення.

За таких обставин посилання позивача на те, що виконавчий комітет Чернівецької міської ради не є орендодавцем комунального майна приміщення по вул. Бетховена Людвіга Ван, 6, загальною площею 71,8 кв. м., а від так не вправі приймати рішення про припинення договору оренди нерухомого майна з позивачем є безпідставним.

Виходячи із змісту ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати у звязку із відмовою у задоволенні позову необхідно залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 09.02.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 15.02.2016 року.

Суддя С.О. Миронюк