Рішення № 55772218, 10.02.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.2016 Справа № 920/19/16за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Міськсумиліфт, м. Суми

до відповідача: Комунального підприємства Сумижитло Сумської міської ради,

м. Суми

про стягнення 317619,12 грн.

Суддя Ю.О. Зражевський

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 25-11 від 26.11.2015

від відповідача: не зявився

За участю секретаря судового засідання Завалій Г.В.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Комунального підприємства Сумижитло Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міськсумиліфт 317619,12 грн. боргу за технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерської системи, а також 4764,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

20.01.2016 позивачем до господарського суду були подані уточнення до позовної заяви, в якій заявник зазначає, що при підготовці позовної заяви останнім було допущено помилку, а саме: невірно зазначено номер договору, на який посилається при обґрунтування заявлених позовних вимог та невірно зазначено суму виконаних робіт. Враховуючи зазначені обставини позивач просить суд вважати вірним Договір підряду за № 69 та вважати вірною суму 526258,51 грн., на яку позивачем були виконані роботи по даному договору.

Дані виправлення позивача до позовної заяви були прийняті судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № б/н від 11.01.2016 позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що позивачем не подано розрахунку позовних вимог, а акт звіряння взаємних розрахунків не є належним доказом заборгованості відповідача перед позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не подано доказів матеріальних витрат на виконання робіт за спірним Договором підряду № 69 від 03.06.2015.

05.02.2016 позивач подав до суду відповідь на відзив позивача № 73 від 04.02.2016.

Крім того, 05.02.2016 до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 317 619,12 грн. основного боргу за технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем, 54 575,62 грн. пені за несвоєчасну оплату робіт за договором № 69 від 03.06.2015 та 3 665,61 грн. 3% річних. Крім того стягнути з відповідача на свою користь 5 637,90 грн. витрат по сплаті судового збору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В обґрунтування заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач позовних вимог не визнає, у добровільному порядку суму боргу станом на 04.02.2016 так і не сплатив, у звязку з чим позивач нарахував відповідачу пеню за неналежне виконання умов договору та 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до розяснень пленуму Вищого господарського суду України, викладених у п.3.10 постанови № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Беручи до уваги те, що у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу, а позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог заявляє до стягнення 3% річних та пеню, якими збільшує розмір позовних вимог, суд приходить до висновку, що дані вимоги мають інший характер ніж первинні позовні вимоги (основне зобовязавння), а саме, характер відповідальності за порушення основного зобовязання, у звязку з чим заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не може бути прийнята судом до розгляду, тому залишається без розгляду.

Враховуючи зазначене суд розглядає по суті вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 317 619,12 грн. боргу по договору підряду № 69, укладеному між сторонами 03.06.2015.

Як вбачається з матеріалів справи 03.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт» (підрядником) та Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради був укладений договір підряду № 69, за умовами якого замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на обєктах замовника, визначених Додатком № 1 та Додатковим №2 до Договору, які є його невідємними частинами.

Відповідно до п.7.1 Договору, останній вступає в силу з 03.06.2015 та діє до 31.07.2015 включно. Додатковою угодою № 1 від 15.07.2015 до Договору підряду № 69 від 03.06.2015 змінено термін дії Договору з 03.06.2015 по 30.06.2016.

У відповідності до п.2.1 Договору, розмір щомісячної оплати за обслуговування кожного ліфта визначений Додатком № 1, а за обслуговування систем диспетчеризації Додатком № 2 до цього Договору.

Порядок здачі-приймання виконаних робіт та розрахунків передбачено розділом 5 Договору, зокрема, до 29 числа поточного місяця підрядник зобовязаний надати попередній реєстр по н нарахуванням за поточний місяць до планово-економічного відділу замовника, який перевіряє врахування підрядником днів простою ліфтів та здійснює відповідні коригування відповідно до п.3 ч.2 ст. 22 Закону України «Про житлового-комунальні послуги».

Підрядник повинен надати замовнику акти виконаних робіт побудинково з зазначенням їх вартості, відкоригованої на дні простою ліфтів з врахуванням фактичного здійснення технічного обслуговування ліфтів, не пізніше 5 числа місяця, наступного за поточним. При цьому акти виконаних робіт на обєктах (будинках), де створені будинкові комітети ЖБК та ОСББ, подаються підрядником виключно за наявності їх погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ.

Відповідно до п.5.2 Договору, замовник до 10 числа місяця, наступного за поточним, повертає підряднику акти в виконаних робіт, подані з дотриманням вимог, встановлених у п.5.1 цього Договору, оформлені належним чином (підписані уповноваженою особою та засвідчені печаткою) або обґрунтовану відмову від прийняття виконаних робіт.

Замовник здійснює повний розрахунок за виконані підрядником роботи згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт до 30 числа місяця, наступного за поточним.

Позивач свої зобовязання по договору підряду виконав належним чином, виконав роботи по техобслуговуванню ліфтів на загальну суму 526258,51 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобовязання з оплати з отримані послуги виконав не в повному обсязі, розрахувавшись з відповідачем частково на суму 208639,39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться у матеріалах справи, у звязку з чим за останнім станом на дату подання позову до суду (04.01.2016 ) утворилась заборгованість у розмірі 317 619,12 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за загодою замовника достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що акти наданих послуг за червень 2015, липень 2015, серпень 2015 по договору №69 від 03.06.2015 підписані та скріплені печатками підприємств.

Підписуючи зазначені акти наданих послуг, претензій стосовно невиконання чи неналежного виконання позивачем робіт, вказаних у актах, відповідачем не пред'являлось, в тому числі стосовно обсягів виконаних робіт та ціни. Докази предявлення претензій відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог надано акти надання послуг по договору № 69 від 03.06.2015 за червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, підписані та скріплені печатками сторін, надано розрахунок суми позовних вимог, з якого чітко прослідковуться часткові оплати відповідача, підтверджені платіжними дорученнями, з кінцевим виведенням сальдо на суму 317 619,12, грн., надано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2015 30.10.2015, який хоча і не є безумовним доказом заборгованості відповідача перед позивачем, проте печатка підприємства відповідача на останньому засвідчує погодження відповідача з відомостями щодо суми боргу у сумі 317616,12 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів матеріальних витрат на виконання робіт за договором підряду № 69 від 03.06.2015 спростовується переліком обовязків підрядника, визначених сторонами у договорі, до яких не відноситься підтвердження доказів матеріальних витрат на виконання робіт.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги те, що факт виконання позивачем робіт відповідно до Договору підряду № 69 від 03.06.2015 підтверджується актами наданих послуг, підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств, враховуючи те, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження предявлення позивачу претензій стосовно невиконання чи неналежного виконання позивачем робіт, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 317619,12 грн. грн. заборгованості за договором підряду № 69 від 03.06.2015.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4764,28 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради (вул.. Горького, 21, м. Суми, 40000, код 37654796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт» (пров. Громадянський, м. Суми, 40021, код 34743322) 317 619,12 грн. боргу по договору підряду № 69 від 03.06.2015 та 4 764,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 15.02.2016

Суддя ОСОБА_2