Рішення № 55772153, 03.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р.Справа № 916/4599/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 16.12.2015рє

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 25.01.2016р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт про стягнення 563 377,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України (далі по тексту ДП „Адміністрація морських портів України) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт (далі по тексту ДП „Іллічівський морський торговельний порт) про стягнення грошових коштів в сумі 563 377,53 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги фактом порушення відповідачем власних грошових зобовязань за договором про відшкодування витрат з використання технологічних електричних мереж № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

30.01.2015р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт (Замовник) та ДП „Адміністрація морських портів України (Виконавець) було укладено договір про відшкодування витрат з використання технологічних електричних мереж № 11-П-ІЛФ-15/48-0 (далі по тексту договір № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р.), у відповідності до п.п. 1.1 1.3 якого Виконавець бере на себе зобовязання забезпечити Замовнику можливість використання технологічних електричних мереж, а Замовник зобовязується відшкодувати фактичні витрати Виконавця з утримання технологічних електричних мереж. Всі права та обовязки ДП „АМПУ, які передбачені цим Договором, виконуються Іллічівською філією Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (Адміністрація Іллічівського морського порту). Під фактичним витратами Виконавця розуміються витрати визначені згідно порядку передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати здійсненні Виконавцем протягом розрахункового періоду.

Згідно з положеннями 10.1 договору № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р. даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками, при цьому сторони домовились, що даний договір регламентує взаємовідносини між сторонами з 01.01.2015р. у відповідності до положень ст. 631 ЦК України і діє до 31.12.2015р.

Виходячи з положень п. 2.1 договору № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р. обсяг використання технологічних електричних мереж визначається на підставі підписаного, скріпленого печаткою зі сторони Виконавця та Замовника „ОСОБА_3 щодо підключення до технологічних електричних мереж по кожному розрахунковому періоду.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній ОСОБА_3 щодо підключення до технологічних електричних мереж, складений в передбаченому п. 2.1 договору № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р. порядку. Проте, приймаючи до уваги зміст договору на надання послуг щодо підключення до електричних мереж № 157-П-ІЛФ/13 від 22.11.2013р. (з урахуванням додаткових угод), акту розподілення електроенергії по підрозділам ІФ ДП „АМПУ та ДП „ІМТП в вересні 2015 року та розподілу електричної енергії по підрозділам порту в вересні 2015 року, підписаний сторонами акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № Пр/15664 від 30.09.2015р. у вигляді підключення до електричних мереж, суд визнає доведеним факт використання відповідачем електричних мереж позивача.

Згідно з положеннями п.п. 3.1 3.4 договору № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р. розрахунковим періодом є календарний місяць. Протягом 15-ти робочих днів після закінчення розрахункового періоду, Виконавець складає рахунок та акт на суму відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж. До акта додається розрахунок суми відшкодування. Розрахунок має містити перелік витрат, складений на підставі прийнятих до обліку первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, розрахунок долі Замовника від суми обсягів використання технологічних електричних мереж (у процентному співвідношенні із загальним обсягом використання технологічних електричних мереж) Виконавця, яка підлягає відшкодуванню Замовником та розрахунок суми. На вимогу Замовника, а також правоохоронних органів та відповідних контролюючих органів у межах їх повноважень, для підтвердження суми що підлягає відшкодуванню, Виконавець на підставі п. 6 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні протягом 5-ти робочих днів надає засвідчені копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку що складаються та зберігаються на машинних носіях інформації. Прийом-передача рахунку, ОСОБА_3 та довідки відшкодування витрат здійснюється сторонами шляхом передачі їх Виконавцем до канцелярії Замовника. Замовник зобовязаний не пізніше 5-ти робочих днів після отримання ОСОБА_3 повернути Виконавцю належний йому екземпляр ОСОБА_3 або, у разі наявності підстав, обґрунтувати письмово свої заперечення та підписати акт із зауваженнями щодо суми не прийнятої до відшкодування. Відшкодування витрат Виконавцю здійснюється Замовником протягом 8-ми робочих днів з дня отримання рахунку.

Як свідчать матеріали справи, 30.09.2015р. позивачем було виставлено ДП „Іллічівський морський торговельний порт до сплати рахунок № Пр/15663 щодо відшкодування витрат по утриманню технологічних електричних мереж на суму 1 466 213,54 грн. з урахуванням ПДВ, а також вручено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № Пр/15663 від 30.09.2015р. з приводу вказаних послуг. Акт здачі-приймання послуг був підписаний з боку відповідача із зауваженнями, а саме: ДП „Іллічівський морський торговельний порт визнало факт необхідності відшкодування витрат на утримання електричних мереж в сумі 902 836,01 грн. з урахуванням ПДВ, за виключенням робіт із ремонту кабельних ліній Іллічівської філії ТП 4017-КК№213 на суму 563 377,53 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до листа ДП „Іллічівський морський торговельний порт від 12.10.2015р. за вих. № 484/09.3-20-3482 (1), останній наголосив на тому, що витрати із ремонту кабельних ліній Іллічівської філії ТП 4017-КК № 213, а фактично їх повній заміні, згідно з п. 3.7 ДБН А 2.2-3:2014 та листа Держжитлокомунгоспу України від 26.01.2005р. № 4/3-102) повинні розглядатись як капітальний ремонт або модернізація і не відноситись на поточний ремонт мереж, що й стало підставою для відмови від прийняття на себе відповідних витрат.

При цьому, як свідчить надана позивачем банківська виписка, 20.10.2015р. ДП „Іллічівський морський торговельний порт було сплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 902 836,01 грн. в якості плати за утримання електричних мереж згідно з умовами договору № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р.

Оскільки ДП „Іллічівський морський торговельний порт відмовилось від сплати решти суми витрат позивача на утримання електричних мереж, ДП „Адміністрація морських портів України було змушене звернутись до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, виходячи зі змісту договору № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р. на відповідача в результаті використання ним електричних мереж ДП „Адміністрація морських портів України покладається обовязок нести витрати на їх утримання. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1.3 названої угоди під фактичним витратами Виконавця розуміються витрати визначені згідно порядку передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати здійсненні Виконавцем протягом розрахункового періоду.

В свою чергу, відповідно до п.п. 5, 6, 15.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. До складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Отже, законодавчий акт, з посиланням на зміст якого сторони погодили способи визначення складу витрат на утримання електромереж, які підлягають сплаті за рахунок ДП „Іллічівський морський торговельний порт, відносить ремонт основних засобів, до яких і відносяться належні ДП „Адміністрація морських портів України електричні мережі, до складу загальновиробничих витрат. При цьому, в контексті даного законодавчого акту до складу витрат відноситься будь-який ремонт основних засобів, як поточний, так і капітальний.

У звязку із викладеним, суд визнає необґрунтованими посилання ДП „Іллічівський морський торговельний порт на те, що зміст договору № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р. не покладає на нього обовязок участі у капітальному ремонті електричних мереж.

При цьому, суд зауважує, що проведення ремонту електричних мереж з боку ДП „Адміністрація морських портів України підтверджується договором на виконання робіт № 110-В-ІЛФ/15 від 30.06.2015р., укладеним із виконавцем ТОВ „Електросервіс-Південь, технічним завданням до нього, договірною ціною на ремонт кабельних ліній Іллічівської філії ТП4017-КК№213, довідкою про вартість виконаних робіт за вересень 2015 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року.

Як свідчать матеріали справи, рахунок на оплату вартості утримання електричних мереж на загальну суму 1 466 213,54 грн., в порушення умов договору № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р. був оплачений лише частково на суму 902 836,01 грн., в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед ДП „Адміністрація морських портів України в сумі 563 377,53 грн.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ДП „Адміністрація морських портів України про стягнення із ДП „Іллічівський морський торговельний порт заборгованості в сумі 563 377,53 грн.

При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що договір № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р. суперечить Типовому договору про спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженого постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. з огляду на наступне.

Так, згідно з п.п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (з наступними змінами та доповненнями; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

При цьому, електропередавальна організація це суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території.

Отже, оскільки субєктний склад договору № 11-П-ІЛФ-15/48-0 від 30.01.2015р. не відповідає складу осіб, які можуть вчиняти договір про спільне використання електричних мереж, будь-які посилання відповідача на зміст Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж є неправомірними.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ДП „Іллічівський морський торговельний порт перед ДП „Адміністрація морських портів України в сумі 563 377,53 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ДП „Іллічівський морський торговельний порт на користь позивача суми заборгованості в сумі 563 377,53 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 610, 612, 617, 625, 629, 901 903 ЦК України, ст. 193 ГК України, п.п. 5, 6, 15.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672/ на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України /01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770/ в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України /68001, Одеська область, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ філії 38728418/ заборгованість в сумі 563 377 грн. 53 коп. /пятсот шістдесят три тисячі триста сімдесят сім грн. 53 коп./, судовий збір в сумі 8 450 грн. 66 коп. /вісім тисяч чотириста пятдесят грн. 66 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 08.02.2016р.

Суддя С.П. Желєзна