Рішення № 55771837, 08.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа № 911/5324/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Кепітал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аліна і К,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Стрим, Товариства з обмеженою відповідальністю Продмаркет 2012 та Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова база Чай-Агропродукт

про стягнення 526304,54 грн.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довір. б/н від 25.12.2015 р.), ОСОБА_3 (довір. б/н від 13.01.2015 р.);

від відповідача: не зявився;

від третьої особи на стороні позивача: не зявився;

від третьої особи 1 на сторні відповідача: не зявився;

від третьої особи 2 на сторні відповідача: не зявився;

від третьої особи 3 на сторні відповідача: не зявився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аліна і К (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Кепітал та за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю Стрим, Товариства з обмеженою відповідальністю Продмаркет 2012 та Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова база Чай-Агропродукт, про стягнення 526304,54 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 16.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» (повним правонаступником якого є ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліна і К» був укладений договір факторингу № 01/12, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» було зобовязане передати ТОВ «Аліна і К» грошові кошти, а ТОВ «Аліна і К» зобовязувалось відступити право вимоги ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал». Відповідно до умов договору факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р. з усіма змінами і доповненнями ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» власні зобовязання виконало в повному обсязі, проте зі сторони відповідача зобовязання щодо повернення грошових коштів не виконано. Поряд з цим, 10.09.2015 р. між ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» та ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» договору факторингу № 01/12-п, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» відступило право вимоги за договором факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р. та всіма додатковими угодами ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2». У свою чергу, ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» здійснило оплату за відступлене право вимоги, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 526304,54 грн.

Розгляд справи відкладався.

04.01.2016 р. ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» було подано пояснення б/н від 28.12.2015 р., відповідно до яких позивач зазначив, що 31.05.2012 р. до договору факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р. було укладено додаткову угоду № 10, у відповідності до якої ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» (правонаступником якого є ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2») надало фінансування ТОВ «Аліна і К» в розмірі 435429,10 грн. За надані фактором - ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» послуги ТОВ «Аліна і К» було зобовязано здійснити оплату в розмірі 15675,44 грн. Проте, ТОВ «Аліна і К» дане зобовязання не виконало. 21.06.2012 р. до договору факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р. було укладено додаткову угоду № 11, у відповідності до якої ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» надало фінансування ТОВ «Аліна і К» в розмірі 725200,00 грн., ТОВ «Аліна і К» не передало позивачу належну документацію стосовно відступленого права вимоги до ТОВ «Стрим». Станом на 02.11.2015 р. заборгованість відповідача щодо повернення грошових коштів у відповідності до умов договору факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р. складає 526304,54 грн.

25.01.2016 р. ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» було подано пояснення б/н від 22.01.2016 р., відповідно до яких позивач зазначив про помилки в платіжному дорученні № 1057 та помилкове посилання на договір факторингу № 01/12-п від 07.07.2015 р.

Також 25.01.2016 р. ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» було подано пояснення б/н від 22.01.2016 р., відповідно до яких позивач надав розяснення щодо розрахунку заборгованості.

Крім того, у судовому засіданні 25.01.2016 р. представником позивача було подано клопотання б/н від 25.01.2016 р. про продовження строку вирішення спору у даній справі на 15 днів понад строк, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 08.02.2016 р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб у судові засідання 04.01.2016 р., 25.01.2016 р. та 08.02.2016 р. не зявились, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належно. Відповідач відзиву на позов не надав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.02.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» (правонаступником якого є ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2») (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліна і К» (клієнт) був укладений договір факторингу № 01/12, у відповідності до п. 2.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі, зазначеній в додатках до даного договору, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги до боржника, визначеного у реєстрі боржників, відповідно до укладених договорів (контрактів).

За даним договором факторингу допускається наступне відступлення права вимоги третій особі (п. 2.4 договору).

У відповідності з пп. 2.6.1 п. 2.6 договору права вимоги передаються в розмірі заборгованості боржника перед клієнтом.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що право вимоги переходить до фактора з моменту підписання договору факторингу, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші повязані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до умов пп. 5.1.5 п. 5.1 договору факторингу фактор має право вимагати від клієнта зменшити або повернути суму фінансування за даним договором факторингу, зокрема, щодо яких виявлено неповноту документації, що унеможливлює стягнення заборгованості.

31.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліна і К» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 10 до договору факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р., відповідно до якої згідно реєстру видаткових накладних № 10 від 31.05.2012 р., загальна вартість поставленого товару становить 451104,54 грн. Винагорода фактора, на яку буде зменшена сума фінансування, становить 15675,44 грн. Згідно з пп. 3.3.1 договору факторингу, 31.05.2012 р. фактор надає клієнту транш фінансування в сумі 435429,10 грн. на поточний рахунок клієнта. Згідно з п. 5.1.8 договору факторингу, боржник зобовязаний провести взаєморозрахунок відповідно до договорів (контрактів), укладених з клієнтом до 20.06.2012 р. Ця угода є невідємною частиною договору факторингу, і в усьому іншому сторони керуються його положеннями.

Надання фінансування згідно додатку № 10 від 31.05.2012 р. підтверджується виписками від 01.06.2012 р. на суму 328800,00 грн. від 20.06.2012 р. на суму 106629,09 грн.

Отже кінцева сума фінансування за додатковою угодою № 10 від 31.05.2012 р. складає 451104,53 грн. (435429,09 грн. +15675,44 грн.).

У рахунок відступлення права вимоги ТОВ «Аліна і К» передало позивачеві право вимоги до боржників ТОВ «Продмаркет 2012» (сума боргу складає 150368,51 грн.) та ТОВ «Оптова База «Чай-Агропродукт» (сума боргу складає 300736,03 грн.). Проте, належної та необхідної документації передано не було.

21.06.2012 р. ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» та ТОВ «Аліна і К» було укладено додаткову угоду № 11 до договору факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р., відповідно до умов якої згідно реєстру видаткових накладних № 11 від 21.06.2012 р. загальна вартість поставленого товару становить 725200,00 грн. Згідно умов договору факторингу, винагорода фактора, на яку буде зменшена сума фінансування, становить 25200,00 грн. Згідно з п. 3.3.1 договору факторингу 21.06.2012 р. фактор надає клієнту транш фінансування в сумі 700000,00 грн. на поточний рахунок клієнта. У відповідності з п. 5.1.8 договору факторингу, боржник зобовязаний провести взаєморозрахунок відповідно до договорів (контрактів), укладених з клієнтом до 12.07.2012 р. Ця угода є невідємною частиною договору факторингу, і в усьому іншому сторони керуються його положеннями.

Надання фінансування згідно додатку № 11 від 21.06.2012 р. підтверджується виписками від 21.06.2012 р. на суму 350000,00 грн. та від 22.06.2012 р. на суму 350000,00 грн.

Отже кінцева сума фінансування за додатковою угодою № 11 від 21.06.2012 р. складає 725200,00 грн. (700000,00 грн.+25200,00 грн.).

У рахунок відступлення права вимоги ТОВ «Аліна і К» передало позивачеві право вимоги до боржника ТОВ «Стрим» (сума відступленого права вимоги складала 725200,00 грн.) у відповідності до умов додаткового договору № 11 від 21.06.2012 р. Однак, ТОВ «Аліна і К» не передало позивачу належну документацію стосовно відступленого права вимоги до ТОВ «Стрим».

У свою чергу, ТОВ «Стрим» було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 650000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 28.06.2012 р., у звязку з чим заборгованість за додатковою угодою № 11 від 21.06.2012 р. становить 75200,00 грн. (725200,00 грн. 650000,00 грн.).

Отже, відповідно до умов договору факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р. з усіма змінами і доповненнями ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» власні зобовязання виконало в повному обсязі.

Проте, зі сторони відповідача зобовязання щодо повернення грошових коштів не було виконано належним чином.

За таких обставин, заборгованість ТОВ «Аліна і К» щодо повернення грошових коштів у відповідності до умов договору факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р. складає 526304,54 грн. (451104,53 грн. за додатковою угодою № 10 та 75200,00 грн. за додатковою угодою № 11).

10.09.2015 р. між ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» та ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» було укладено договір факторингу № 01/12-п, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» відступило право вимоги за договором факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р. та всіма додатковими угодами ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2». У свою чергу, ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» здійснило оплату за відступлене право вимоги.

Отже, за змістом договору факторингу № 01/12-п від 10.09.2015 р., ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» є правонаступником прав та зобовязань, які виникли на підставі договору факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором факторингу, останній і звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача 526304,54 грн. основного боргу.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ч. 1 ст. 1082 ЦК України).

Як зазначалось вище, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов, контррозрахунок розміру заборгованості або докази погашення заборгованості за договором факторингу № 01/12 від 16.01.2012 р. та додатковими угодами в сумі 526304,54 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем вказаного зобовязання судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ТОВ «Аліна і К» перед ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», позовні вимоги про стягнення 526304,54 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аліна і К (08151, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, 98, оф. 6, код 37116678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25, код 38864662) 526304 (пятсот двадцять шість тисяч триста чотири) грн. 54 коп. основного боргу, 7894 (сім тисяч вісімсот девяносто чотири) грн. 57 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 15.02.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна