Рішення № 55770530, 10.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/40/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016 Справа № 908/1013/15-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства Фінростбанк (65104 м. Одеса, просп. Ак. Глушка, буд. 13)

до ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства Термо (83024 м. Донецьк, вул. Молодогвардійців, буд 3В)

про стягнення 6 484 276 грн. 48 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 07.07.2015р.

Публічне акціонерне товариство Фінростбанк, м. Одеса звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства Термо, м. Донецьк про стягнення 5 797 200 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 687 076 грн. 48 коп. заборгованість за відсотками за період з 01.06.2014р. по 08.10.2014р..

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., автоматичним розподілом справ між суддями від 17.02.2015р., справу № 908/1013/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Згідно зі ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції, якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ

Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України від 08.09.2014р. № 28-р Про зміну територіальної підсудності господарських справ, у звязку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014 р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням анти терористичної операції, статтею 34 Закону України Про судоустрій та статус суддів визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області господарським судом Запорізької області.

Ухвалою суду від 18.02.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1013/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/40/15 та призначено судове засідання на 25.03.2015 р.

Ухвалою суду від 25.03.2015 р. розгляд справи відкладався на 16.04.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Ухвалою суду від 16.04.2015 р., на підставі п. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено на пятнадцять днів, відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 28.04.2015 р.

Ухвалою суду від 28.04.2015 р. провадження у справі № 908/1013/15-г зупинено, призначено у справі судову економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ Аудит-Конус за адресою: 02090 м. Київ, вул. В.Сосюри, буд. 5, офіс 403.

15.06.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Аудит-Конус на адресу господарського суду Запорізької області надіслано лист, яким директор товариства просив протягом одного місяця забезпечити виконання попередньої оплати експертизи в порядку, передбаченому чинним законодавством, яка згідно ухвали покладена на відповідача у справі Приватне науково-виробниче підприємство Термо, м. Донецьк, відповідно до рахунку № 1-08/06-15 від 08.06.2015 р. Крім того, відповідно до ст. 31 ГПК України для виконання судово - економічної експертизи по господарській справі № 908/1013/15-г, судовий експерт просив додатково надати матеріали, необхідні для проведення вказаної експертизи.

Ухвалою суду від 16.06.2015р. провадження у справі тимчасово поновлено, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АФ Аудит-Конус задоволено. Сторін зобовязано надіслати на адресу експертної установи необхідні документи для проведення експертизи. Крім того, відповідачу ОСОБА_1 науково-виробничому підприємству Термо (83024 м. Донецьк, вул. Молодогвардійців, буд 3В) надіслано оригінал рахунку № 1-08/06-15 від 08.06.2015 р. на оплату судово-економічного висновку за матеріалами господарської справи № 908/1013/15-г на суму 11 800 грн. 00 коп., зобовязано оплатити та надати суду докази оплати. Провадження у справі № 908/1013/15-г зупинено до отримання результатів судової економічної (бухгалтерської) експертизи.

30.06.2015р. на адресу суду надійшов лист № 188 від 30.07.2015р. від відповідача у справі ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства Термо, м. Донецьк, господарський суд повідомлено, що оплату призначеної судово-економічної експертизи в розмірі 11 800 грн. 00 коп. здійснено, на підтвердження надано копію платіжного доручення № 100 від 18.06.2015 р.

27.07.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Аудит-Конус на адресу господарського суду Запорізької області надіслано клопотання, відповідно до ст. 31 ГПК України, яким експерт ОСОБА_3 просить для виконання судово - економічної експертизи по господарській справі № 908/1013/15-г, додатково надати необхідні матеріали. Крім того, у звязку зі значним навантаженням експертної установи, відповідно до п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5, судовий експерт пропонував погодити строк виконання експертизи у термін, що перевищує 90 календарних днів.

Ухвалою суду від 17.08.2015р. провадження у справі № 908/1013/15-г тимчасово поновлено, для розгляду клопотання експерта щодо витребування додаткових документів необхідних для проведення експертизи та погодження строків проведення експертизи. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АФ Аудит-Конус задоволено, строк виконання експертизи № 908/1013/15-г по господарській справі № 908/1013/15-г термін, що перевищує 90 календарних днів погоджено. Сторін зобовязано надіслати на адресу експертної установи необхідні для проведення експертизи документи. Провадження у справі № 908/1013/15-г зупинено до отримання результатів судової економічної (бухгалтерської) експертизи.

07.12.2015р. на адресу господарського суду надійшли матеріали надіслані на дослідження та проведення експертизи у справі № 908/1013/15-г та висновок судово-економічної експертизи № 30/11/15 від 30.11.2015р.

Ухвалою суду від 08.12.2015р., на підставі ст. 79 ГПК України, після усунення провадження у справі та призначити судове засідання, після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі № 908/1013/15-г поновлено та призначено судове засідання на 12.01.2016р.

Ухвалою суду від 12.01.2016р. розгляд справи відкладався на 10.02.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представника позивача та ненаданням оригіналів документів для повного та всебічного розгляду справи по суті.

10.02.2016р. продовжено строк розгляду справи № 908/1013/15-г.

10.02.2016р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

12.01.2016р. на електрону адресу господарського суду позивач надіслав клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, забезпечення якої покласти на господарський суд Одеської області.

Ухвалою суду від 12.01.2016р. розгляд справи відкладено на 10.02.2016р., доручено господарському суду Одеської області (65119 м. Одеса, пр. Шевченка, 29) забезпечити проведення відеоконференції 10 лютого 2016 р. об 11 год. 00 хв. у приміщенні господарського суду Одеської області (65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29). Особа, яка братиме участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції: Публічного акціонерного товариства Фінростбанк (65104, м. Одеса, просп. Ак. Глушка, буд. 13). Доручено господарському суду Одеської області забезпечити уповноважену особу для перевірки повноважень представників Публічного акціонерного товариства Фінростбанк для участі в режимі відеоконференції.

У судове засідання 10.02.2016р., яке повинно було здійснюватися у приміщенні господарського суду Одеської області представник позивача - Публічного акціонерного товариства Фінростбанк не зявився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 10.02.2016р. проти позову заперечив, на підставах викладених у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка позивача в судове засідання не звільняє його від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть зявитися в судове засідання та представляти інтереси Публічного акціонерного товариства Фінростбанк, згідно статті 28 ГПК України.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні 10.02.2016р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 08.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством Фінростбанк (банк) та Приватним науково-виробничим підприємством Термо (боржник) укладено кредитний договір № 170 про відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії під заставу рухомого майна.

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах, визначених цим договором банк надає боржнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії (далі по тексу кредит) з лімітом заборгованості 5 000 000,00 гривень 00 копійок строком користування з 08 жовтня 2013 року по 08 січня 2014 року зі сплатою 28 (двадцять вісім) % річних. Тип процентної ставки за кредитом фіксована.

Згідно з п. п. 1.2 1.5 договору кредит надається боржнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів. Видача кредиту, передбаченого п. 1.1. цього договору здійснюється частинами, шляхом надання боржнику траншів, після розгляду банком заявок боржника на видачу кредитних коштів (надалі за текстом заявка) та їх акцепту, не перевищуючи при цьому максимальної суми (ліміту кредитної лінії). Заявка оформлюється боржником за формою банку. Зобовязання банка по кредитуванню в рамках даного договору визначаються сумою акцептованої заявки і виникають у момент акцепту заявки банком. При повному наданні боржникові кредитних коштів за акцептованою заявкою, заявка вважається виконаною, а зобовязання банку виконаними. Загальна сума зобовязань боржника за кредитною лінією може бути збільшена до досягнення боржником максимальної суми при акцепті банком наступних заявок, не перевищуючи при цьому боржником максимальної суми (ліміту кредитної лінії) у розмірі, вказаному в п. 1.1. цього договору, після чого нові заявки банком не розглядаються до часткового або повного погашення боржником заборгованості. Після часткового або повного погашення заборгованості протягом дії цього договору боржник може надавати в банк нові заявки в межах чинного ліміту кредитної лінії. Повернення кредиту здійснюється на умовах, визначених цим договором, в термін до 08 січня 2014 року.

Умовами п. п. 3.1 - 3.7 договору сторони погодили, що надання траншів по кредиту за цим договором проводиться після розгляду банком заявок боржника на видачу кредитних коштів та їх акцепту шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок боржника № 26004993000116.980 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762 або оплати з позичкового рахунку боржника № 20626993000170.980 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762, розрахункових документів боржника в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати. Боржник повертає кредит в термін до 08 січня 2014 року безготівковим шляхом на рахунок № 20626993000170.980 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762. При непогашенні кредиту в строки, встановлені цим договором заборгованість по кредиту переноситься на рахунок простроченої заборгованості за кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно в останній робочий день місяця за фактичні дні користування кредитними коштами по методу факт/факт згідно з затвердженими Національним банком України Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України:

- в останній робочий день першого місяця надання кредиту за період з дня виникнення заборгованості по останній календарний день першого місяця користування кредитом;

- починаючи з другого місяця користування кредитом, щомісячно в останній робочий день поточного місяця за фактичну календарну кількість днів користування кредитом (з першого по останній календарний день кожного місяця) від фактичної суми заборгованості за кредитом;

- в день повернення заборгованості за кредитною лінією в повній сумі проценти нараховуються за період з першого календарного дня місяця по день, що передує дню повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Боржник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісячно не пізніше останнього числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти за користування кредитом, та в день, встановлений для повернення основної суми боргу, а у випадку повного дострокового погашення кредиту в день фактичного погашення кредиту від фактичної суми заборгованості за кредитом, безготівковим шляхом на рахунок № 20626993000170.980 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762.

За період, у якому наступає строк погашення кредиту проценти сплачуються не пізніше строку повернення кредиту, указаного в п. 1.1 цього договору.

День надходження коштів для остаточного погашення кредиту в розрахунок процентів не враховується.

При несплаті процентів за користування кредитом в строки, встановлені цим договором заборгованість по процентам переноситься на рахунок прострочених процентів.

Комісійна винагорода за умовами цього договору банком не нараховується.

Пунктом 5.3 договору передбачений обовязок боржника здійснювати погашення кредиту та процентів, сплачувати інші платежі у відповідності з умовами цього договору.

Умовами п. 4.1 4.3 договору передбачені обовязки банка, а саме:

- відкрити боржнику позичковий рахунок № 20626993000170.980 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762 для видачі кредиту.

- відкрити боржнику рахунок № 20682993000170.980 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762 для обліку нарахованих процентів за користування кредитом;

- видати кожний узгоджений транш за кредитною лінією у відповідності з акцептованими заявами боржника на отримання грошових коштів після розгляду їх банком шляхом перерахування суми (частини) кредиту з позичкового рахунку боржника на відповідні реквізити згідно заявки боржника або перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок боржника № 26004993000116.980 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762.

Згідно з п. 9.10 договору строк дії цього договору встановлюється від дня його підписання та до повного погашення боржником суми кредиту, сплати процентів, інших платежів за цим договором.

Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даної справи.

Крім того, до договору кредиту було укладено додаткову угоду № 1 від 18.10.2013р., згідно якої було збільшено ліміт заборгованості до 6 500 000 (шість мільйонів п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок та додаткову угоду № 2 від 08.01.2014р., згідно якої було продовжено строк користування кредитними коштами по 08.10.2014р.

Пункт 3.2 додаткової угоди викладено у наступній редакції: « 3.2 Боржник повертає кредит в термін до 08 жовтня 2014 року безготівковим шляхом на рахунок № 26206993000170.980 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк», код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762».

Позивачем у повному обсязі виконано свої зобов'язання за договором, відповідачу надано кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку № 20682993000170 за період з 08.10.2013р. по 22.12.2014р.

Відповідач взяті на себе зобовязання за договором не виконав належним чином, своєчасно та в повному обсязі кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, в результаті чого сума заборгованості за кредитом склала 5 797 200 грн. 00 коп., сума заборгованості по відсоткам за період з 01.06.2014р. по 08.10.2014р. склала 687 076 грн. 48 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою між сторонами був укладений кредитний договір. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 1054 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частина 2 ст.1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Факт наявності вище зазначеної заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи.

Заперечення відповідача стосовно виписки по рахунку, яка не може бути доказом надання кредитних коштів відповідачу, оскільки не є первинним бухгалтерським документом, судом не приймаються у звязку з наступним:

Як визначено п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Згідно з п. 5.4. вказаного Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 966-ХІV від 16.07.1999р. інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Отже, надана позивачем виписка по рахунку відповідача містить у собі систематизовану інформацію з прийнятих до обліку первинних документів, тобто відображає ту саму інформацію, яка міститься в первинних документах.

Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні № 2346-III від 05.04.2001р. визначено, що меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в якості доказів видачі відповідачу кредиту та сплати останнім процентів за його користування надано належним чином засвідчені копії виписок по рахунку № 20693993000170.980 за період з 08.10.2013р. по 14.04.2015р., № 20626993000170.980 за період з 08.10.2013р. по 14.04.2015р., № 20682993000170.980 за період з 08.10.2013р. по 14.04.2015р., № 20671993000170.980 за період з 08.10.2013р. по 14.04.2015р. та копії меморіальних ордерів № ТК.66313.401.99005 від 08.10.2013р.; № ТК.66313.195.99005 від 18.10.2013р., № ТЯ.66313.851.99080 від 08.04.2014р., № ТЯ.66313.1208.99080 від 11.04.2014р., № ТК.66313.2128.99080 від 02.06.2014р., які в свою чергу є паперовою формою первинних бухгалтерських документів в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та які належним чином засвідчені позивачем.

Разом з тим, посилання відповідача на неможливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, за її підписом на виписки по рахунку, не свідчить про відсутність вказаного реквізиту або про недійсність вказаного первинного документу.

Заперечення відповідача щодо розрахунку заборгованості судом не приймаються, оскільки вони недоведені та необґрунтовані, зокрема відповідач не надав суду контррозрахунку заборгованості за процентами.

При цьому судом враховано посилання позивача про обставини знаходження кредитної справи у м. Донецьку вулиця Таманська, 18. Поряд з цим, судом враховано положення абз. 2 п. 2. 1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, відповідно до якого бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп'ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації.

До того ж, п. 1.1.2 вказаного положення передбачені принципи ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у банках України, відповідно до яких усі операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою.

Заперечення відповідача щодо ненадання заявок на отримання кредиту є безпідставними та необґрунтованими, оскільки обставини справи та наявні докази свідчать, що відповідачем був отриманий кредит в розмірі 6 500 000 грн. 00 коп. (відповідно до додаткової угоди № 1 від 18.10.2013р. кредитний ліміт збільшено до 6 500 000 грн. 00 коп.), згідно виписок по рахунку вказані кошти відповідачем використовувались, за що останній частково сплачував проценти. Отже, відповідач своїми діями, а саме частковою сплатою процентів за користування кредитом, використанням кредитних коштів підтвердив наявність кредитних правовідносин за договором.

Посилання відповідача на складну ситуацію у Донецькій області, збройні зіткнення, реально існуючу загрозу життю та здоровю людей, нестабільність у роботі, а також припинення всіх видів фінансових операцій, проведення на антитерористичної операції, то вказані обставини не є підставами для звільнення від виконання прийнятих на себе договірних зобовязань.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 30/11-15 від 30.11.2015р., яка призначена ухвалою суду від 28.04.2015р. за клопотанням відповідача у справі ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства Термо, м. Донецьк, експертом на поставлене питання «Чи підтверджується задекларована позовною заявою від 11.02.2015 року заборгованість ПНВП Термо станом на 11.02.2015 року у розмірі 6 484 276,00 грн.? Встановити фактичну заборгованість за кредитним договором (заборгованість по тілу кредиту, відсотків)?» зроблено висновок, що задекларована позовною заявою від 11.02.2015р. заборгованість ПНВП «Термо» станом на 11.02.2015р. у сумі 6 484 276 грн. 00 коп. документально підтверджується, а саме:

-заборгованість по тілу кредиту 5 797 200 грн. 00 коп.;

-заборгованість по відсотках на 02.09.2015р. 687 076 грн. 00 коп.

На питання «визначити з яких складових (основна сума кредиту, відсотки тощо) складається заборгованість за кредитним договором № 170 від 08.10.2013 року станом на 11.02.2015 рік?» експерт дійшов висновку, що заборгованість ПНВП Термо перед ПАТ «Фінростбанк» по кредитному договору № 170 від 08.10.2013р. станом на 11.02.2015 року документально підтверджується в сумі 7 027 303 грн. 36 коп., а саме:

-заборгованість по тілу кредиту 5 797 200 грн. 00 коп.;

-заборгованість по відсотках на 11.02.2015р. 1 230 103 грн. 36 коп.

Отже, враховуючи докази, матеріали справи в їх сукупності та висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 30/11-15 від 30.11.2015р., господарський суд дійшов висновку, що факт виконання зобовязань належним чином відповідач не довів, не надав суду доказів належного виконання зобовязання щодо сплати у встановлений договором строк заборгованості по кредиту та заборгованості по відсоткам.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобовязання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобовязань. Якщо учасники зобовязання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобовязання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обовязків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобовязання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобовязання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобовязання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобовязання; у разі поєднання управненої та зобовязаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 797 200 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 687 076 грн. 48 коп. заборгованість за відсотками по кредиту.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 10.02.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Пунктом 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у випадку коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Відповідно до пункту 4.5 пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 41, 42, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Фінростбанк, м. Одеса до ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства Термо, м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства Термо (83024 м. Донецьк, вул. Молодогвардійців, буд 3В, код ЄДРПОУ 30416284) на користь Публічного акціонерного товариства Фінростбанк (65104 м. Одеса, просп. Ак. Глушка, буд. 13, код ЄДРПОУ 14366762) 5 797 200 (пять мільйонів сімсот девяносто сім тисяч двісті) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 687 076 (шістсот вісімдесят сім тисяч сімдесят шість) грн. 48 коп. заборгованість за відсотками по кредиту за період з 01.06.2014р. по 08.10.2014р. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства Термо (83024, м. Донецьк, вул. Молодогвардійців, буд 3В, код ЄДРПОУ 30416284) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; № рахунку 31215206783007, код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 12.02.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.