Рішення № 55770221, 10.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.16 Справа № 904/10180/15

За позовом публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до закритого акціонерного товариства "ПРОМВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ

про стягнення у розмірі 12 335,20 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гаркуша К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №53-02/12 від 01.11.2015

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 30.12.2014

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою закритого акціонерного товариства «ПРОМВАЖМАШ» (надалі Відповідач) про стягнення 35 827,20 грн. штрафу за договором поставки №236 від 04.02.2015 та 2 500,00 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2015 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судових засіданнях 15.12.2015, 12.01.2016, 02.02.2016 оголошувалась перерва до 12.01.2016, 25.01.2016, 09.02.2016 відповідно, в судовому засіданні 25.01.2016 розгляд справи був відкладений на 02.02.2016, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2016 на підставі клопотання Позивача, відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору був продовжений до 09.02.2016.

02.02.2016 в судовому засіданні представник Позивача подав уточнений розрахунок суми штрафу, відповідно до якої штраф був зменшений до 9 835,20 грн., розмір збитків, заявлених до стягнення залишився без змін 2 500,00 грн. Суд прийняв уточнений розрахунок суми штрафу прийнятий судом до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме порушення строків поставки товару. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір поставки №236 від 04.02.2015, специфікації №3 від 02.03.2015 та №4 від 17.03.2015, договір №Г11-15/0291/531 про відкриття покритого акредитиву від 31.03.2015, договір №Г11-15/0355/697 про відкриття покритого акредитиву від 29.04.2015, додаткову угоду від 30.04.2015 до нього, виписки банку від 30.09.2015, від 23.10.2015, листи вих. №245 від 24.06.2015, вих. б/н від 09.09.2015, вих. №2141-С від 26.03.2015, вих. №2215-С від 03.07.2015, вих. №2224-С від 30.07.2015, вих. №2226-С від 04.08.2015, вих. №10-09/15-2 від 10.09.2015.

Позивач керуючись п.7.2 названого ОСОБА_3, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача штраф за порушення строків поставки товару в сумі 9 835,20 грн., та збитки в сумі 2 500,00 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 12.01.2016 надав відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на той факт, що ним не було отримано повідомлення про відкриття акредитиву, а відтак виходячи з умов п.4. специфікації №4 від 17.03.2015 строк поставки товару є таким, що не настав.

В судовому засіданні 09.02.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2015 публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (Позивач, Покупець) та закрите акціонерне товариство «ПРОМВАЖМАШ» (Відповідач, Продавець) уклали договір поставки №236 (надалі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобовязався поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором. Найменування, асортимент, кількість, комплектність товару обмовляються Сторонами у специфікації, що є невідємною частиною даного ОСОБА_3 (п.п.1.1, 1.2. ОСОБА_3).

З наданих Позивачем ОСОБА_3, ОСОБА_4 №4 від 17.03.2015 вбачається, що Сторони домовились про поставку Циклона Ц-15 групового Ф600-4УП у кількості 1 шт. загальною вартістю 49 176,00 грн. з ПДВ, на умовах поставки 2 квартал 2015 року протягом 40 робочих днів з моменту отримання Постачальником повідомлення про відкриття акредитиву Покупцем.

29.04.2015 Позивач та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» уклали договір №Г11-15/0355/697 про відкриття покритого акредитиву, відповідно до умов якого Позивач доручив, в Банк взяв на себе зобовязання за плату від свого імені та за рахунок Позивача відкрити безвідкличний покритий акредитив на користь ЗАТ «ПРОМВАЖМАШ» для виконання договору між Позивачем та Відповідачем №236 від 04.02.2015 специфікація №4 до договору №236.

Повідомлення про відкриття акредитиву було отримано Відповідачем 07.04.2015, що підтверджується наданим Позивачем листом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вих. №Е.21.0.0.0/4-80455 віл 04.02.2016 та не спростовано Відповідачем.

Крім того, факт обізнаності Відповідача про відкриття Позивачем акредитиву підтверджується листами Відповідача №2141-С від 26.03.2015, вих. №2215-С від 03.07.2015, вих. №2224-С від 30.07.2015, вих. №2226-С від 04.08.2015.

Таким чином, виходячи з умов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 №4 до нього, Відповідач був зобовязаний поставити Товар в строк до 05.06.2015 включно, але не пізніше 30.06.2015.

Проте Відповідач умови укладеного договору не виконав. Товар, передбачений ОСОБА_4 №4 до ОСОБА_3, не поставив.

Відповідно до п.7.2. ОСОБА_3, за порушення погоджених строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної Покупцем передоплати, чи вартості товару який не було поставлено Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 20% від суми ОСОБА_4, при виконанні зобовязань за якою відбулося таке порушення.

Враховуючи, що Відповідачем не поставлений Товар, передбачений ОСОБА_4 №4 до ОСОБА_3, загальною вартістю 49 176,00 грн., Позивач на підставі п.7.2. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача штрафу за порушення строків поставки Продукції, розмір якого за розрахунком Позивача складає: 49 176,00 грн. х 20% = 9 835,20 грн.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобовязання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, є порушенням зобовязання.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем були порушені господарські зобовязання, передбачені ОСОБА_3, в частині дотримання строків поставки Товару, які були погоджені Сторонами в ОСОБА_4 №4 до ОСОБА_3, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов, суд вважає необґрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача збитки в сумі 2 500,00 грн., які є витратами Позивача по сплаті банківської комісії за подовження строків дії акредитивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, в тому числі, у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Предявлення вимоги про стягнення збитків покладає на кредитора обовязок довести, що ці збитки були понесені, доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обовязок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що відповідно до п.8 ОСОБА_4 №3 від 02.03.2015 (до внесення змін згідно з додатковою угодою №3 від 25.12.2015) та ОСОБА_4 №4 від 17.03.2015, Сторони погодили, що комісію за внесення змін до умов акредитиву оплачує сторона ініціатор таких змін.

З листів Відповідача вих. №2141-С від 26.03.2015, вих. №2215-С від 03.07.2015, вих. №2224-С від 30.07.2015, вих. №2226-С від 04.08.2015 вбачається, що ініціатором внесення змін до договорів №Г11-15/0291/531 про відкриття покритого акредитиву від 31.03.2015, №Г11-15/0355/697 про відкриття покритого акредитиву від 29.04.2015 був саме Відповідач. При цьому в зазначених листах Відповідач зазначав про віднесення витрат з продовження строку дії акредитивів на його рахунок.

В той же час, по-перше, з наданих Позивачем банківських виписок вбачається, що по-перше, Позивачем надані банківські виписки від 30.09.2015 та 23.10.2015 підтверджують факт списання комісії лише в сумі 2 000,00 грн. (в той час, як Позивачем заявлена сума 2 500,00 грн.), по друге, по-друге, з наданих Позивачем банківських виписок від 30.09.2015 та 23.10.2015 неможливо встановити за яку операцію було здійснено договірне списання комісії, та по-третє, дані витрати Позивача не є збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України, оскільки відсутні всі чотири складові, необхідні для визначення таких витрат збитками.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків в сумі 2 500,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «ПРОМВАЖМАШ» (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Миру, будинок 65, кімната 24, код ЄДРПОУ 33971703) на користь публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄДРПОУ 00191307) 9 835,20 грн. штрафу, 971,15 грн. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.02.2016.

Суддя ОСОБА_5