Ухвала суду № 55770101, 15.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 лютого 2016 року Справа № 904/3203/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна"на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2015у справі№ 904/3203/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д"простягнення 535238,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" до Вищого господарського суду України касаційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 904/3203/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно із ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції на дату подання касаційної скарги, ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції до 01.09.2015, за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" 535238,21 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення скаржник повинен був сплатити судовий збір в сумі 12845,71 грн. (10704,76 х120%)

Відповідно до п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як встановлено колегією суддів, до касаційної скарги скаржником у якості доказу сплати судового збору додано платіжне доручення № 1586 від 25.12.2015 про сплату судового збору у розмірі 9634,31 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, що є підставою для повернення касаційної скарги в порядку п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 904/3203/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир