Рішення № 55770036, 08.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.02.16р. Справа № 904/10270/15

За позовом Комунальної установи "Адміністративне управління Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровського регіонального центру з ліцензування, атестації та сертифікації у будівництві, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 175 970, 82 грн. за договором оренди

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 9 від 28.08.2015р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальна установа "Адміністративне управління Дніпропетровської обласної ради" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Дніпропетровського регіонального центру з ліцензування, атестації та сертифікації у будівництві суму основного боргу у розмірі 85 160,29 грн., пеню 42 197,84 грн., 3% річних - 2 645,16 грн. інфляційні втрати 45 967,53 грн. за договором оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 77 від 01.07.2012р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 77 від 01.07.2012 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2015 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.12.2015 р.

28.12.2015 р. розгляд справи відкладався до 25.01.2016 р.

25.01.2016 р. позивач направив клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2016 р. продовжено строк розгляду справи до 11.02.2016 р. та відкладено її розгляд на 08.02.2016 р.

03.02.2015 р. до канцелярії суду надійшла заява позивача від 02.02.2016 р. про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача на його користь 88 846,54 грн. суму основного боргу, 52 371,36 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 3 832,52грн. 3% річних, 22 745,26грн. пені, а разом 167 795,68 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши подану заяву, розцінює її як зменшення позовних вимог та приймає до розгляду.

Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в третє судове засідання свого представника не направив, 08.02.2015р. (після судового засідання) надав заперечення на позов, в яких зазначив, що борг Регіонального центру за оренду приміщень Комунальною установою "Адміністративне управління Дніпропетровської обласної ради" станом на 01.01.2016р. існує, який у розмірі 141 568,80 грн. підтверджений актом взаємної звірки розрахунків від 23.12.2015р. Регіональний центр вживає можливих заходів щодо поетапного погашення боргу. Так, на цей час бюджетна складова орендної вартості виплачена повністю. Впродовж 2015р. у зв'язку з дефіцитом фінансових надходжень вдалося погасити тільки 13,8 тис. грн. боргу. За призначенням боргу, зараз переважно залишилися комунальні витрати та електроенергія.

Крім того, відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач просить стягнути борг з Регіонального центру на користь позивача з реквізитами банку: ПАТ "ПУМБ" відділ №3 ПУМБ м. Дніпропетровськ". Так з цього відділення банку невиплачений лише один рахунок у сумі 6 538,30 грн., який відповідач планує оплатити у лютому місяці поточного року. Інші рахунки, які були виставлені на суму 135 030,50 грн., яка включена до загального боргу, були виставлені з реквізитами Донецького ПАТ "ПУМБ". Також відповідач зазначає. що застосування пені з ним не обговорювалось. Про це він дізнався з позовної заяви та уточнень до неї, в яких не вказана підстава для здійсненого розрахунку, яка застосовувалась при нарахуванні пені.

Відповідач у вказаних запереченнях просить перенести розгляд справи для проведення уточнень та підготовки повного комплекту підтверджуючих документів.

Клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглянутись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Крім того, строк розгляду даної справи закінчується 11.02.2016р.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 08.02.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальною установою "Адміністративне управління Дніпропетровської обласної ради" (орендодавець) та Дніпропетровського регіонального центру з ліцензування, атестації та сертифікації у будівництві (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 77 від 01.07.2012 р. (далі договір), згідно умов якого орендодавець на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради передає, а орендар приймає в строкова платне користування нерухоме майно, далі - обєкт оренди, для розміщення Дніпропетровського регіонального центру з ліцензування, атестації та сертифікації у будівництві.

Згідно п. 2.1 обєктом оренди є: нерухоме майно приміщення загальною площею 114,48 кв. м., розташоване за адресою: пр. Кірова, 2, м. Дніпропетровськ адміністративного будинку.

Відповідно до п.2.2. договору, вартість обєкта оренди згідно із звітом про експертну оцінку нерухомого майна станом на 21.06.2012 р. становить 667 457,00 грн.

Обєкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області (п. 2.4. договору).

За користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з чинним законодавством (розмір якої визначається за результатами конкурсу). Орендна плата за перший місяць оренди згідно з розрахунком орендної плати, що є невідємною частиною цього договору (додаток №3) становить 8 344,00 грн. за липень місяць 2012 р. (без урахування ПДВ та індексу інфляції) (п.3.1 договору).

Згідно п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції у наступному місяці.

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні обєкта оренди орендодавцеві (п. 3.5. договору).

У відповідності до п. 3.7. договору орендна плата перераховується орендарем:

- до загального фонду обласного бюджету на рахунок управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (цілісний майновий комплекс);

- до загального фонду обласного бюджету на рахунок управління Державного казначейства у Дніпропетровській області та на рахунок орендодавця у співвідношення 30% до 70% (нерухоме майно) щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.07.2012 р. до 01.06.2015 р. (п.11.1 договору).

У разі порушення орендарем зобовязань по сплаті орендної плати договір оренди припиняється. При цьому орендодавець зобовязаний письмово повідомити орендаря про припинення договору оренди. Датою припинення договору оренди є дата отримання орендарем повідомлення про припинення договору оренди. Орендар зобовязаний протягом 10 днів після отримання повідомлення орендаря про припинення договору оренди передати обєкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі (п.11.2 договору).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором і надав Відповідачу в оренду приміщення, що підтверджується актом приймання передачі (а.с.24).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 від 01.08.2014 р. сторони домовились припинити дію договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 77 від 01.07.2012 р. з 01.08.2014 р. Також сторони домовились, що в частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Відповідач займав та використовував вказане приміщення по 01.08.2015 р., що підтверджується актом приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення від 01.08.2014 р. (зворотній бік а.с.26).

Проте відповідач умови договору в частині своєчасної оплати заборгованості за користування нерухомим майном виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 88 846,54 грн.

09.10.2015р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 156-2 щодо погашення заборгованості у сумі 85 160,29 грн.

Позивач в ході розгляду справи надав акт взаємної звірки розрахунків станом на 23.12.2015р. на суму 88 846,54 грн., який підписаний відповідачем з запереченнями, а саме: із зазначеного у вихідному сальдо сумі 141 568,80 грн. лише на суму 6 536,30 грн. рахунок був виставлений від імені банку ПАТ "ПУМБ", відділ 3 ПУМБ у м. Дніпропетровськ. На залишкову частину від цієї суми 135 030,50 грн. рахунки виставлені від імені банку ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач порушив вимоги чинного законодавства України і договору, та не оплатив своєчасно та у повному обсязі орендні платежі на суму 88 846,54 грн., що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи вислухавши представника позивача, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перевіривши суми зазначені у виставлених рахунках (а.с. 56-64, 77-86, 95-102) та суми, сплачені відповідачем за оренду по спірному договору (банківські виписки (а.с. 65-74, 87-92,103-109, 111-113)), судом встановлено, що позивач нарахував до оплати 183 220,00 грн., а відповідачем сплачено 109 646,64 грн. та сума заборгованості становить 73 573,36 грн.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, обов'язок щодо доведення наявності складу цивільного правопорушення, наявність всіх елементів якого є обовязковою передумовою деліктної відповідальності, покладається на позивача.

За викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача боргу лише на суму 73 573,36 грн.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 15 273,18 грн. слід відмовити.

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату на підставі чого позивач нарахував пеню у сумі 22 745,26 грн. за період з 23.06.2015р. по 21.12.2015р., 3% річних - 3 832,53 грн. та інфляційні втрати - 52 371,36 грн. за період з 16.08.2014р. по 31.12.2015р.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За пунктом 8.2 договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця та Дніпропетровської обласної ради у визначеному п. 3.5 цього договору співвідношенні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Як встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем в період з 16.08.2014р. по 21.05.2015р. становила 83 801,75 грн., а з 22.05.2015р. сума заборгованості становила 73 573,36 грн.

Отже, на підставі викладеного, суму пені в період з 23.06.2015р. по 21.12.2015р. необхідно нараховувати на суму основного боргу 73 573,36 грн. та вона становить 18 834,78 грн.

В частині стягнення пені у сумі 3 910,48 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних необхідно нараховувати в період з 16.08.2014р. по 21.06.2015р. на суму 83 801,75 грн. та їх сума становить 2 135,22 грн., а в період з 23.06.2015р. по 31.12.2015р. на суму 73 573,36 грн. - 1 161,05 грн. Загальна сума 3% річних, що підлягають до стягнення становить 3 296,27 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 536,25 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають стягненню за період вересень 2014р. травня 2015 р. нараховуються на суму 83 801,75 грн. та становлять 46 084,26 грн., за період липень 2015р. - грудень 2015р. на суму 73 573,36 грн. - 1 362,53 грн. Загальна суму інфляційних втрат, що підлягають до стягнення, складає 47 446,79 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 4 924,57 грн. слід відмовити.

Враховуючи доведеність вимог позивачем та не спростування їх відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу 73 573,36 грн., пені 18 834,78 грн., 3 % річних - 3 296,27 грн. та інфляційних втрат - 47 446,79 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Заперечення відповідача судом не приймається, оскільки, вони не підтверджуються жодними доказами та подані після судового засідання.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193, 283 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровського регіонального центру з ліцензування, атестацї та сертифікації у будівництві (49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, б.2, код ЄДРПОУ 20234160) на користь Комунальної установи „Адміністративне управління Дніпропетровської обласної ради" (49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, б.2, код ЄДРПОУ 04011638) суму основного боргу у розмірі 73 573,36 грн. (сімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят три грн. 36 коп.), 3 % річних у розмірі 3 296,27 грн. (три тисячі двісті дев'яносто шість грн. 27 коп.), інфляційні втрати у розмірі 47 446,79 грн. (сорок сім тисяч чотириста сорок шість грн. 79 коп.), 18 834,78 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 78 коп.) - пені та 2 147,27 грн. (дві тисячі сто сорок сім грн. 27 коп.) - витрат по оплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішення законної сили.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 15.02.2016р.

Суддя ОСОБА_2