Ухвала суду № 55769861, 15.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 лютого 2016 року Справа № 923/1788/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіФролова Г.М., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Херсонської областіна ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 рокуу справі№ 923/1788/15Господарського судуХерсонської областіза позовомДочірнього підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтара" "Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна"доДепартаменту агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністраціїпрозміну умов договору

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга заступника прокурора Херсонської області на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 року у справі № 923/1788/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 44 господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Заступник прокурора Херсонської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 року та клопотанням про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік" не передбачено видатки на сплату прокурорами судового збору і відповідне фінансування з такою метою не здійснювалось.

Порядок та розмір справляння судового збору визначається Законом України "Про судовий збір".

З 01.09.2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року N 484-VIII, згідно з яким органи прокуратури виключено з платників, що звільняються від сплати судового збору.

Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року N 484-VIII передбачено, що Кабінет Міністрів України має забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Положеннями ст. 90 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судового збору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про звільнення від сплати судового збору може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому, оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Привілейована позиція обвинувача (прокурора) при розподілі судових витрат може викликати запитання у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд. Не дивлячись на те, що подібний привілей може бути виправданий міркуваннями охорони правопорядку, його "використання не допустимо, якщо це призводить до нерівноправного становища сторони в цивільному судочинстві стосовно прокурора" (див. Stankiewicz v. Poland, рішення від 06 квітня 2006 р., N 46917/99).

Відповідно до п. 16 Рекомендації Rec(2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам учасникам про роль публічних обвинувачень поза системою кримінальної юстиції (ухвалена Комітетом Міністрів 19.09.2012 року на 1151 засіданні заступників Міністрів) права публічного обвинувачення на оскарження судового рішення або його перегляд іншим вищестоящим судом не повинно жодним чином різнитися від доступних для інших сторін провадження.

Відтак, за обставин, коли законодавець виключив органи прокуратури з платників, що звільняються від сплати судового збору, звільнення судом прокурорів від сплати судового збору при зверненні до суду касаційної скарги у справах, в яких суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення не на користь прокурорів, може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір. Особливо це стосується позовів, що виникають із господарських правовідносин, які засновані на юридичній рівності їх учасників, і в яких прокурори виконують лише представницькі функції.

З урахуванням викладеного, та зважаючи на те, що заступник прокурора Херсонської області при поданні касаційної скарги не надав жодного документального підтвердження незабезпечення Кабінетом Міністрів України відповідного фінансування прокуратури Херсонської області для виконання прокурорами своїх функцій з представництва інтересів держави в суді, Вищий господарський суд України доходить до висновку, що підстави для звільнення від сплати судового збору за клопотанням заступника прокурора Херсонської області відсутні.

Неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та відхилення клопотання про звільнення від сплати судового збору є підставою для повернення касаційної скарги відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

За таких обставин, Вищий господарський суд України не може прийняти вказану касаційну скаргу до провадження і вона підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

1. Клопотання заступника прокурора Херсонської області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 року у справі № 923/1788/15 відхилити.

2. Касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 року у справі № 923/1788/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіГ.М. Фролова І.П. Ходаківська