Постанова № 55769836, 10.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 лютого 2016 року (11 год. 50 хв.) Справа № 808/8722/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа Приватне підприємство «Азов-Газ», про звільнення майна з-під арешту.

19.11.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - позивач) до Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (далі відповідач 1), Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 2), третя особа Приватне підприємство «Азов-Газ», в якому позивач просить: звільнити з-під арешту та зняти заборону відчуження з комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51, що належить на праві приватної власності третій особі, накладену згідно постанови «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження», серія та номер 30880623 від 23.04.2012 старшим державним виконавцем відповідача 1 ОСОБА_2, арешт накладено на все нерухоме майно третьої особи, яке є іпотекодавцем за іпотечним договором; звільнити з-під арешту та зняти заборону відчуження з комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51, що належить на праві приватної власності третій особі, накладену згідно постанови «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження», серія та номер 36048115 від 05.02.2013 старшим державним виконавцем відповідача 1 ОСОБА_3, арешт накладено на все нерухоме майно третьої особи, яке є іпотекодавцем за іпотечним договором; зобовязати відповідача 2 вчинити дії по припиненню податкової застави та виключенню з акту опису майна №11 від 20.05.2011 комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51, що належить на праві приватної власності третій особі, яка є іпотекодавцем за іпотечним договором; зобовязати відповідача 2 вчинити дії по припиненню податкової застави та виключенню з акту опису майна №24 від 09.12.2011 комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51, що належить на праві приватної власності третій особі, яка є іпотекодавцем за іпотечним договором; копію відповідного рішення про зняття податкової застави та звільнення з-під арешту іпотечного майна третьої особи направити до відома позивачу, до виконання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, відповідачу 2 та відповідачу 1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем 1 складено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №30880623 від 23.04.2012 та №36048115 від 05.02.2013, якими накладено арешт на все нерухоме майно третьої особи, яке є іпотекодавцем за іпотечним договором. Крім того, відповідачем 2 15.12.2011 та 24.05.2011 накладена податкова застава на активи платника податків, згідно до актів опису майна від 09.12.2011 №24 та від 20.05.2011 №11. Позивач не погоджується з наявністю вищезазначених обтяжень та вважає неправомірними подальше існування арештів та податкової застави на іпотечному майні третьої особи, наявність яких унеможливлює позивачу реалізувати право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 330/018-ГУ/2 та договором відновлювальної кредитної лінії № 330/019-110/2 від 20.03.2008 року, яке в силу Закону України «Про іпотеку» є першочерговим.

Через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 19.11.2015 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 09.12.2015.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 11.12.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 24.12.2015.

У судове засідання 24.12.2015 представники відповідачів та третьої особи не прибули. Станом на 24.12.2015 у суду були відсутні відомості про вручення відповідачу 1 та третій особі повісток про виклик до суду на 24.12.2015, через що судовий розгляд був відкладений на 12.01.2016.

У судове засідання 12.01.2016 представники відповідачів та третьої особи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили.

У звязку із неприбуттям у судове засідання представників відповідачів та третьої особи без поважних причин на підставі вимог ст. 128 КАС України судовий розгляд відбувається за їх відсутності.

Ухвалами суду від 12.01.2016 у відповідача 1 були витребувані додаткові докази по справі, у звязку із чим у судовому засіданні оголошена перерва до 27.01.2016.

У судове засідання 27.01.2016 представники відповідачів та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.02.2016.

08.02.2016 від представника відповідача 1 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач 1 повідомив, що витребовувані матеріали виконавчих проваджень ВП № 36048115 та ВП № 30880623 завершені на підставі п.п. 2, 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що державним виконавцем відділу ДВС по ВП № 30880623 винесено постанову про повернення виконавчого провадження від 30.07.2014 та по ВП № 30880623 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.12.2012.

У судове засідання, призначене на 10.02.2016 відповідач 2 та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві. Зазначив, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Таким чином, враховуючи пріоритет вимог ПАТ «Укрсоцбанк» щодо предмету іпотеки (іпотека зареєстрована 20.03.2008, а відповідні обтяження накладені 25.05.2011, 16.012.2011, 23.04.2012 та 08.02.2013, положення ст. ст. 3, 33, 36-38 Закону України «Про іпотеку», позивач, який є іпотекодержателем з вищим пріоритетом щодо вищевказаного нерухомого майна, має намір реалізувати право на задоволення забезпеченою іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.02.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2008 між позивачем та третьою особою було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 330/018-ГУ/2, відповідно до якого банк зобов'язався надати грошові кошти в межах загального ліміту, що була встановлена в базовій валюті гривні в сумі 1100000,00 грн., зі сплатою 16,0% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту по 18.03.2018.

20.03.2008 між позивачем та громадянином України ОСОБА_4 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 330/019-ПО/2, згідно з яким банк зобов'язався надати грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом в сумі 645000,00 грн., зі сплатою 14,5 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 18.03.2018.

Для забезпечення повного та своєчасного виконання кредитних зобов'язань за зазначеними договорами, між третьою особою та банком 20.03.2008 був укладений Іпотечний договір № 330/02-034, з майновим поручителем, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 785.

Згідно Іпотечного договору Іпотекодавцем було передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51, що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 630782, виданого 10.01.2007 Виконавчим комітетом Бердянської міської ради, право власності зареєстроване 10.01.2007 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 7961650, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №13163045 від 10.01.2007, виданого Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації. 20.03.2008 внесено записи до Державного реєстру іпотек та Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

09.12.2011 відповідачем 2 складено акт опису майна №24 та описано нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51.

15.12.2011 відповідачем 2 накладена податкова застава на активи платника податків, згідно до акту опису майна від 09.12.2011 №24.

23.04.2012 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_2 складено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №30880623, відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме майно третьої особи, яке є іпотекодавцем за іпотечним договором.

05.02.2013 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_6 складено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 36048115, відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме майно третьої особи, яке є іпотекодавцем за іпотечним договором.

Вважаючи протиправними вищезазначені обтяження накладені відповідачами, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно позовних вимог щодо зобовязання відповідача 2 вчинити дії по припиненню податкової застави та виключенню з акту опису майна №24 від 09.12.2011 комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51, що належить на праві приватної власності третій особі, яка є іпотекодавцем за іпотечним договором, суд зазначає наступне.

Пунктами 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Згідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими органами.

Згідно п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно пп. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1, п. 89.2, п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що за третьою особою рахується податковий борг.

Згідно вищезазначених норм ПК України, з метою забезпечення виконання третьою особою, яка має податковий борг, своїх обов'язків, відповідач 2 наділений повноваженнями щодо передачі належного третій особі майна у податкову заставу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 2, керуючись зазначеними нормами, було складено Акт опису майна від 09.12.2011 №24 та описано нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51. 15.12.2011 відповідачем 2 накладена податкова застава на активи платника податків, згідно до акту опису майна від 09.12.2011 №24.

Статтею 95 ПК України визначені підстави для звільнення майна з податкової застави.

Відповідно до зазначеної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

-отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

-визнання податкового боргу безнадійним;

-набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

-отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

У разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Проаналізувавши обставини справи та підстави для звільнення майна з податкової застави, визначені ст. 95 ПК України, суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення майна третьої особи (комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51.) з податкової застави.

Суд зазначає, що позивачем не було надано доказів в обґрунтування посилань щодо неправомірності складання відповідачем 2 акту опису майна №24 та накладення податкової застави.

Отже, вищезазначені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача 2 вчинити дії по припиненню податкової застави та виключенню з акту опису майна №11 від 20.05.2011 комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51, суд зазначає.

Дійсно відповідачем 2 20.05.2011 було складено Акт опису майна №11.

Суд зазначає, що згідно до Акту опису майна №11 відповідачем 2 описано майно третьої особи, а саме напівпричеп газової установки марки ЦПП 312885.

З наведених підстав, посилання позивача на те, що зазначеним актом опису описано майно третьої особи, а саме комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51 є безпідставними та необґрунтованими, а отже, у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити

Суд наголошує, що майно третьої особи, описане згідно Акту опису майна №11, взагалі будь-якого відношення до позивача не має, не зачіпляє його права та охоронювані законом інтереси.

Згідно змісту адміністративного позову, позивач не погоджується з наявністю обтяжень та вважає неправомірними постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №30880623 від 23.04.2012 та №36048115 від 05.02.2013, якими накладено арешт на все нерухоме майно третьої особи, яке є іпотекодавцем за іпотечним договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

За приписами п. 1, п. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.11.2011 у справі №22/5009/6033/111 стягнуто з третьої особи 5663,52 грн. боргу та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем 1 було відкрито виконавче провадження № 30880623 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області.

В процесі здійснення виконавчого провадження 23.04.2012 відповідачем 1 складено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №30880623, відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме майно третьої особи, яке є іпотекодавцем за іпотечним договором.

Також, судом встановлено, що в процесі здійснення виконавчого провадження № 36048115 відповідачем 1 05.02.2013 складено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 36048115, відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме майно третьої особи, яке є іпотекодавцем за іпотечним договором.

Суд зазначає, що відповідачем 1 обмеження у вигляді арешту нерухомого майна третьої особи були застосовані у межах покладених на нього повноважень, у відповідності до норм законодавства.

Суд наголошує, що позивачем до суду не було надано доказів та обґрунтувань на підтвердження посилань про неправомірність складання відповідачем 1 постанов про арешт майна третьої особи.

Згідно пп. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

З наданої відповідачем 1 до суду інформації вбачається, що матеріали виконавчих проваджень ВП № 36048115 та ВП № 30880623 завершені на підставі п.п. 2, 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що державним виконавцем відділу ДВС по ВП № 30880623 винесено постанову про повернення виконавчого провадження від 30.07.2014 та по ВП № 30880623 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.12.2012.

Позивач в адміністративному позові просить суд звільнити з-під арешту та зняти заборону відчуження з комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51, що належить на праві приватної власності третій особі, накладену згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 30880623 від 23.04.2012 та № 36048115 від 05.02.2013

Суд зазначає, що арешт з майна знімається за постановою державного виконавця.

Позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження звернення до відповідачів з метою зняття з майна третьої особи накладеного арешту. Отже, відсутній факт відмови у знятті арешту з майна третьої особи.

Підсумовуючи зазначене, суд не вбачає підстав для звільнення з-під арешту та зняти заборони відчуження з комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 51, що належить на праві приватної власності третій особі.

Крім того, суд зазначає, що наявність первинного обтяження на нерухоме майно не позбавляє учасників приватних та публічних правовідносин можливості повторного застосування обтяження на це майно, а тому посилання позивача на наявний у нього пріоритет не є тією обставиною, яка виключає можливість застосування повторного обтяження не одне й те саме майно за іншим зобовязанням.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа Приватне підприємство «Азов-Газ», про звільнення майна з-під арешту відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль