Ухвала суду № 55766289, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3671/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фурор-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фурор-Сервіс" (далі - позивач або ТОВ "Фурор-Сервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000091530.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Фурор-Сервіс" повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 року у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2012 року № 1070/15-308 (надалі - Акт), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пункту 184.7. статті 184, пункту 200.2. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті у сумі 7 981 554,00 грн.

Як вбачається зі змісту Акту, наявність наведених порушень податкового законодавства, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100145844, виданого ДПІ у Оболонському районі м. Києва 16.10.2008, індивідуальний податковий номер - 345381726545, однак вказане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість було анульовано 14.06.2011 за рішенням податкового органу у зв'язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій.

У період з 27.10.2008 по 07.10.2008 ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень-серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2008 по 31.07.2008, за результатами якої складено акт від 14.11.2008 № 695/23/08-34538172, в якому зазначено, що сума, задекларована до бюджетного відшкодування за період березень-серпень 2008 року, сформована за рахунок від'ємного значення різниці податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, що виникло у зв'язку із декларуванням операцій по імпорту товарів (каучук синтетичний).

Вищевказаним актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.2.1 в, 3.1.2, 7.4.1, 7.3.6 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166; статей Наказу Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", внаслідок чого зменшено заявлене ТОВ "Фурор-Сервіс" бюджетне відшкодування за березень 2008 року на суму 390 264,00 грн., за квітень 2008 року на суму 365 782,00 грн., за травень 2008 року на суму 1 853 609,00 грн., за червень 2008 року на суму 904 876,00 грн, за липень 2008 року на суму 512 568,00 грн., за серпень 2008 року на суму 1 408 125,00 грн.

Крім цього, у період з 03.12.2008 по 08.12.2008 ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень-жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2008 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт від 08.12.2008 № 753/23/08-34538172, в якому зазначено, що сума, задекларована до бюджетного відшкодування за період вересень-жовтень 2008 року, сформована за рахунок від'ємного значення різниці податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, що виникло у зв'язку із декларуванням операцій по імпорту товарів (каучук синтетичний).

Вищевказаним актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.2.1 в, 3.1.2, 7.4.1, 7.3.6 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166; порушення статей Наказу Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", внаслідок чого зменшено заявлене ТОВ "Фурор-Сервіс" бюджетне відшкодування за вересень 2008 року на суму 1 737 181,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 809 149,00 грн.

На підставі актів перевірки від 14.11.2008 № 695/23/08-34538172 та від 08.12.2008 №753/23/08-34538172, ДПІ у Оболонському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення:

форми "В1" від 18.11.2008 № 00022122308/0, згідно якого зменшено по карткам особового рахунку ТОВ "Фурор-Сервіс" бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 5 435 224,00 грн., в т.ч. за березень 2008 року на суму 390 264,00 грн., за квітень 2008 року на суму 365 782,00 грн., за травень 2008 року на суму 1 853 609,00 грн., за червень 2008 року на суму 904 876,00 грн., за липень 2008 року на суму 512 568,00 грн., за серпень 2008 року на суму 1 408 125,00 грн.;

форми "В1" від 09.12.2008 № 002222308/0, згідно якого зменшено по карткам особового рахунку ТОВ "Фурор-Сервіс" бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 2 546 330,00 грн., в т.ч. за вересень 2008 року на суму 1 737 181,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 809 149,00 грн.

Також, за результатами проведеного аналізу податкової звітності ТОВ "Фурор-Сервіс", поданої за листопад-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року, з урахуванням вищевказаного, встановлено, що ТОВ "Фурор-Сервіс" не задекларовано операцій із продажу товарів, за рахунок придбання яких було сформовано податковий кредит за лютий-вересень 2008 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2012 № К-39779/10 про розгляд касаційної скарги ТОВ "Фурор-Сервіс" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 визнано право ТОВ "Фурор-Сервіс" на податковий кредит, сформований згідно декларацій з ПДВ за лютий-вересень 2008 року у зазначених періодах та скасовано податкові повідомлення-рішення форми "В1" від 18.11.2008 №00022122308/0 та від 09.12.2008 № 002222308/0.

В той же час, позивачу 14.06.2011 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100145844 з причин відсутності поставок та ненадання декларацій (останній звіт з ПДВ позивачем подано за травень 2011 року).

Тобто станом на 14.06.2011 ТОВ "Фурор-Сервіс" мало залишки нереалізованих товарів на загальну суму 47 889 324,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 981 554,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими Актом, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000091530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 981 554,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 995 389,00 грн.

Листом від 20.03.2013 року позивач просив відповідача надати йому копію зазначеного податкового повідомлення-рішення, проте доказів його надання відповідачем суду на подано.

При цьому, листом від 02.04.2014 року, відповідач повідомив позивача, що прийнявши до уваги викладене в його позовній заяві ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про перегляд змісту акту перевірки від 19.12.2012 р. №1070/15-308 та просить вважати його в наступній редакції: «норму п.184.7. ст.184 Податкового кодексу України викласти в наступній редакції: Якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення відповідно до закону».

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1. статті 184 Кодексу, в редакції що діяла на момент анулювання позивачу свідоцтва платника податку на додану вартість, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Пунктом 184.2. статті 184 Кодексу закріплено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "и" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Згідно пункту 184.7. статті 184 Кодексу, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Проаналізувавши зміст правових норм викладених вище, суд першої інстанції вірно зазначив, що обов'язок визнати умовне постачання товарів та необоротних активів виникає у платника лише у разі анулювання його реєстрації платником ПДВ за його заявою, тобто за власною ініціативою платника. Інше тлумачення наведених норм, на що посилався відповідач, означало б відсутність об'єктивної можливості у платника виконати її вимоги.

При цьому, оскільки позивачу анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за рішенням податкового органу, у зв'язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що у позивача був відсутній обов'язок визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів у зв'язку з таким анулюванням.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено Окружним адміністративним судом, придбаний позивачем у 2008 році товар (каучук) був проданий ТОВ "Хімпром-Україна" (комісіонером) третім особам (ТОВ "УКК "Хімсервіс" та ТОВ "Алмаз-ТМ") на підставі договору комісії від 23.02.2008 року № 2/08, укладеного між позивачем (комітент) та ТОВ "Хімпром-Україна" (комісіонер) у період з 02.07.2008 року по 27.02.2009 року, що підтверджується листами останнього від 02.07.2008 року № 02/07-02, від 25.02.2008 року № 25/02-01; звітами комісіонера; звітами комітенту; актами надання послуг комісії; видатковими накладними (на комісію); довіреностями; договорами поставки товару ТОВ "Хімпром-Україна" на адресу покупців - ТОВ "УКК "Хімсервіс" та ТОВ "Алмаз-ТМ", видатковими накладними та довіреностями на товар.

Натомість, відповідачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи, не надано доказів того, що на день анулювання позивачу свідоцтва платника податку на додану вартість, на його обліку залишались товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку останнім включені до податкового кредиту з податку на додану вартість минулих періодів, тобто наведені обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000091530 та, відповідно, про необхідність його скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (пр.-т ГероївСталинграда,58, м.Київ, 04213 код ЄДРПОУ 39468697) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.