Ухвала суду № 55766280, 09.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 876/8694/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючогосудді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року у справі № 807/915/15 за позовом ОСОБА_2 до Закарпатського обласного військового комісаріату, ТВО військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату Вінницького Олега Миколайовича про визнання дій (бездіяльності) незаконними, зобов'язання усунути порушення та прийняти рішення щодо розгляду звернень від 19.05.2015, стягнення 20000,00 грн. моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

28 травня 2015 року позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатського обласного військового комісаріату, тво військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату Вінницького Олега Миколайовича про визнання дій (бездіяльності) незаконними, зобов'язання усунути порушення та прийняти рішення щодо розгляду звернень від 19.05.2015, стягнення 20000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно із довіреностями на ведення справ, наданими довірителями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та нотаріально завіреними приватними нотаріусами Ужгородського районного нотаріального округу, позивач є представником зазначених осіб. Позивачем були оформлені заяви та передані до Закарпатського обласного військового комісаріату від 19.05.2015 р. (вх. № К-21) в інтересах ОСОБА_5, від 19.05.2015 р. (вх. № К-22), від 19.05.2015 р. (вх. № 24-К) в інтересах ОСОБА_4 Тимчасово виконуючим обо'язки Військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату Вінницьким О.М. вказані заяви були залишені без розгляду. Підставою для залишення заяв без розгляду зазначено те, що надана довіерність не завірена нотаріально. Допускаючи припущення про порушений порядок оформлення довіреності на право представляти інтереси особи, ТВО військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату, вийшов за межі повноважень та неправомірно залишив, вказані звернення без розгляду.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського обласного військового комісаріату із наступними заявами:

1) про порушення прав військовослужбовця від 19.05.2015 р., якою, звернувшись як довірена особа ОСОБА_4, просить призначити перевірку законності дій службових осіб Закарпатського обласного військового комісаріату та надати належну юридичну оцінку бездіяльності (діяльності) по створенню перешкод у реалізації прав та законних інтересів військовослужбовцями; застосувати заходи юридичної відповідальності до винних осіб згідно з діючим законодавством; про прийняте рішення повідомити встановленим порядком та в строк згідно із законодавством;

2) про розмір одноразової грошової дороги по звільненню з військової служби від 19.05.2015р., в якій, звернувшись як довірена особа ОСОБА_4, просить надати інформацію щодо розміру належних компенсаційних виплат за неодержане речове майно під час проходження військової служби; складової одноразової грошової допомоги по звільненню згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерською складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядкового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» за 31 календарний рік вислуги військової служби, розмір заборгованості по видаткам за відрядження у період 2014 - 2015 роки. Про прийняте рішення просив повідомити письмово встановленим порядком та строки згідно діючого законодавства;

3) від 19.05.2015 р., якою звернувся в якості довіреної особи ОСОБА_5 та просив переглянути рішення військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату по невиплаті полковнику ОСОБА_5 за квітень 2015 року надбавки за виконання особливо-важких завдань, премію та щомісячну додаткову грошову винагороду та усунути допущені порушення; повідомити про прийняте рішення встановленим порядком.

До вищезазначених заяв були долучені копії довіреностей від 24.04.2015 року, якою ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_2 на ведення справ, та від 29.04.2015 року, якою ОСОБА_2 був уповноваженим ОСОБА_4 представляти інтереси останнього. З матеріалів справи вбачається, що вказані копії довіреностей нотаріально завірені не були.

На зазначені заяви від 19.05.2015 року ОСОБА_2 отримав відповіді (листи №3572 від 21.05.2015 р., №3581 від 21.05.2015 р., №3585 від 21.05.2015 р.), що, враховуючи вимоги ст. 245 Цивільного кодексу України, ст. 42 Цивільного процесуального кодексу України, довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання. Оскільки довіреність, долучена до заяв, не завірена нотаріально встановленим порядком, заяви ОСОБА_2 були залишені без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що працівником діловодства відповідача на копії звернення, повернутого йому, після звіряння копій довіреностей із оригіналом, представлених для порівняння, були проставлені штампи із зазначенням вхідного номера звернення, як обгрунтування справедливості заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності до Інструкції про організації розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 03.12.2005 р. №722, реєстраційний штамп, проставлений на першому аркуші документа свідчить про прийняття звернення канцелярією. Факт прийняття працівником канцелярії заяви не засвідчує факту звіряння копії довіреності з її оригіналом. Зазначена Інструкція не відносить до компетенції працівника канцелярії звіряння копій документів, наданих заявником, з їх оригіналами, як і відмову у прийнятті звернення з будь-яких підстав.

Посилання позивача на порушення відповідачем 2 норм ст. 8 Закону шляхом незаконного розширення наданих йому законом повноважень та безпідставного залишення без розгляду його звернень на підставі, що не передбачена зазначеною статтею, суд першої інстанції відхилив з огляду на те, що, залишаючи заяви ОСОБА_2 без розгляду, відповідач не мотивує це нормами ст. 8 Закону. Разом з тим, з проведеного аналізу положень законодавства, що регулює порядок розгляду звернень громадян, суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення, оформлене без дотримання вимог ст. 5 Закону, серед яких, і вимога стосовно особи заявника та підтвердження повноважень уповноваженої особи, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підполковника ОСОБА_2 наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2015 року №78 було звільнено з посади помічника військового комісара з правової роботи Закарпатського обласного військового комісаріату.

У відповідності до норм п. 3) ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. №1700-VІІ, особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

Згідно з пп. г) п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відносяться військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби.

Таким чином, на момент звернення до Закарпатського обласного військового комісаріату із заявами у якості представника третіх осіб на ОСОБА_2 поширювалися обмеження, накладені ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

19.05.2015 до Закарпатського обласного військового комісаріату надійшло 3 (три) звернення від громадянина ОСОБА_2, за двома з яких він звертався як довірена особа ОСОБА_4 та за одним як довірена особа ОСОБА_5 До звернень були долучені копії довіреностей від 24.04.2015, якою ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_2 на ведення справ, та від 29.04.2015, якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 представляти інтереси останнього. Дані копії довіреностей нотаріально завірені не були. Крім того ОСОБА_5 уповноважував ОСОБА_2, а ОСОБА_4 - ОСОБА_2, тобто довіреності були видані на двох різних осіб.

Після передачі вищевказаних звернень для виконання до виконавців, ними було встановлено, що до звернення додано копії довіреностей ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на представлення інтересів ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідно, однак копії довіреностей не були належним чином завірені, тоді як законодавець встановлює певні умови завірення копій документів, а саме: нотаріальне завірення копій документів, або завірення копії документа органом, який його видав.

Копія - це точне відтворення оригіналу, проте оригінал вона не замінює.

Засвідчення вірності копії є нотаріальною дією, що спрямована на підтвердження факту відповідності копії оригіналу документа. Засвідчення вірності копії підтверджує, що станом на день її засвідчення такий документ існував фізично.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Стаття 244 ЦК України не передбачає можливості представництва на підставі копії довіреності. Представництво за довіреністю може грунтуватися також на акті органу юридичної особи.

Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Згідно із статтею 245 Цивільного Кодексу України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Відповідно до частини першої статті 42 Цивільного процесуального кодексу України, повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені, зокрема, довіреністю фізичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання. Крім нотаріальних органів, засвідчувати вірність копій документів відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 серпня 1983 року „Про порядок видачі та засвідчення підприємствами, установами, організаціями копій документів, що стосуються прав громадян", який діє в Україні відповідно до статті 3 Закону України „Про правонаступництво України" як такий, що не суперечить законодавству України, мають право державні та громадські організації, установи, підприємства на прохання громадян. Ці документи повинні виходити від цих підприємств, організацій та установ і стосуватися прав та законних інтересів громадян, які звернулися з таким проханням. При цьому копії документів видаються на бланках цих підприємств, організацій та установ. Вірність копії документа засвідчується підписом керівника чи уповноваженою на те службовою особою та печаткою. На копії зазначається дата її видачі та робиться відмітка, що оригінал знаходиться на цьому підприємстві, в установі, організації. Засвідчення вірності копій документів потребує додержання певних умов, за яких ця нотаріальна дія може бути вчинена, а копія документа матиме юридичну силу. Відповідно до чинного законодавства ця дія може вчинятися в будь-якій державній нотаріальній конторі, тобто діє загальне правило територіальної компетенції. Засвідчувати вірність копії документів можуть приватні нотаріуси, а за кордоном - консульські установи. У населених пунктах, де немає нотаріусів, засвідчувати вірність копій документа мають право посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, окрім документів призначених для дії за кордоном.

Однак ОСОБА_2 не дотримано вимог, що чітко встановлені законодавцем щодо посвідчення копій довіреностей, що в свою чергу поставило під сумнів його повноваження у виконавців, та позбавило можливості Закарпатський обласний військовий комісаріат надати відповіді на звернення по суті.

До того ж, у відповідях громадянину ОСОБА_2 роз'яснено підстави та причини залишення без розгляду звернень та зазначено, що відповіді залишено без розгляду до усунення ним вищевказаних недоліків.

Відтак відповідно до н. 1.4. Інструкції у роботі з письмовими зверненнями громадянина ОСОБА_2 забезпечено кваліфікований. неупереджений. об'єктивний розгляд.

Щодо позовних вимог які стосуються відшкодування громадянину ОСОБА_2 20 000 грн. моральної шкоди колегія апеляційного суду вважає, що така не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень, даних в пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до роз'яснень, даних в пункту 4. постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Натомість позивачем не надано жодних доказів перенесених ним душевних страждань, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, пов'язаних з неправомірними діями (бездіяльністю) відповідачем.

Згідно із матеріалів справи колегією апеляційного суду було встановлено, що що на момент звернення до Закарпатського обласного військового комісаріату із заявами у якості представника третіх осіб на ОСОБА_2 поширювалися і на даний час поширюються обмеження, накладені статтею 26 Закону України «Про запобігання корупції».

ОСОБА_2 в період з 19.03.2014 по 26.03.2015 проходив військову службу в Закарпатському обласному військовому комісаріаіі на посаді помічника військового комісара з правової роботи. Відповідно до наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату по стройовій части від 26.03.2015 № 72 ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату та звільнений з військової служби.

Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014, а саме ст. 26 визначає обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Так пункт 3 частини 1 статті 26 чітко вказує, що особам уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини 1 статті 3 цього закону, які звільнились або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

Згідно з підпунктом г пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відносяться військові посадові особи Збройних сил України. Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є безпідставним, не обґрунтованим і не підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року у справі № 807/915/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

Я.С. Попко