Ухвала суду № 55766263, 11.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Справа № 876/11604/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Мікули О.І.,

з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,

представника позивача Ахметової Г.В.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ТзОВ «Танк Транс» звернулося з позовом до Городоцької ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2015 року №0000752203, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання в сумі 4250 грн. як пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та №0000762203, яким позивачу донараховано 21 411 369,21 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Позивач посилався на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Зокрема зазначав, що відповідачем неправомірно нарахована пеня, оскільки ним не було порушено граничних термінів повернення валютної виручки в силу того, що позивач своєчасно звернувся до Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-Промисловій Палаті України у м. Києві з позовом про стягнення коштів. Однак, через значний розмір арбітражного збору позивач звернувся з позовом до господарського суду Львівської області. Позовну заяву до господарського суду було подано у період знаходження аналогічної справи у МКАС при ТПП. Господарським судом Львівської області було порушено провадження у справі, а в подальшому позовні вимоги товариства задоволені повністю.

Крім того, вказував на протиправні висновки податкового органу в частині того, що строки нарахування пені зупиняються з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження, а не з моменту звернення товариства до суду, як це передбачено законодавством.

Також позивач зазначав, що в Додатку № 3 до акту перевірки, розрахунок штрафної санкції за порушення строків декларування валютних цінностей становить 850 грн., однак в цьому ж рішенні відповідачем безпідставно донараховано як пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД 4250,00 грн.

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду та просив позов задовольнити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0000752203 від 20.08.2015 року в сумі 21321159,31 грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0000762203 від 20.08.2015 року в сумі 3400,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Городоцька ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що в акті податкової перевірки підтверджені порушення позивачем ст. ст. 1, 2, 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Зокрема, кошти за надані послуги від нерезидента, на валютний рахунок позивача поступили з порушенням строків встановлених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Платником податків надходження валютної виручки у даних обліку відображалося за датою надходження коштів на розподільчий рахунок (субрахунки 362 та 632 «Розрахунки з іноземними покупцями»), а не на поточні валютні рахунки позивача, які вказані в укладених зовнішньоекономічних контрактах.

Крім того, позивачем порушено строки повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону, що тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Зазначає, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Оскільки позивачем порушені вказані вище строки, тому грошове зобов'язання донараховано по день прийняття господарським судом позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У справі встановлено, що 24.07.2015 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічних контрактах від 10.09.2012 №26/1/12, від 17.10.2011 № (1) GLS2337AX, (2) GPS3416XA, від 23.10.2013 № 23/10/13, від 28.04.2014 №28/04/14, від 13.05.2013 № 13/05/13, від 02.01.2009 №01/09, від 16.10.2013 № 41/13 відповідно до інформаційних повідомлень уповноважених банків AT «Дельта Банк» від 07.03.2014 № 2/27-17/31 16. від 04.04.2014 №2/27-17/4402, від 08.04.2014 № 2/27-174610, від 06.05.2014 № 2/27-17/5601, від 05.06.2014 № 2 27-17/6807, від 04.09.2014 № 2/27-17/9710, від 06.10.2014 №2/27-17/11016, ПАТ КБ «Приватбанк» від 03.04.2014 №Г-31.0.0.0/1-8267, від 03.10.2014 № Г-31.0.0.0/1-32986, від 03.10.2014 № Г-31.0.0.0/1-32987, від 03.10.2014 № Г-31.0.0.0/1-32988 і ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 06.06.2014 № 12311/407, від 06.03.2015 № 12311 1030, від 06.06.2015 № 12311/1106 та по зовнішньоекономічному контракту від 01.10.2013 № 01/10/13, укладеному з Gateborg Solutions Ltd (Великобританія), зовнішньоекономічному контракту від 24.07.2014 №24/14/1, укладеному з RS-Nova Spolka z о.о. (Польща) та договору комісії від 17.10.2011 № б/н, укладеному з Petergrow Ltd (Великобританія) за період 2014-2015 роки, за результатами якої складено акт № 198/2203/32115067.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог законодавства, зокрема: статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту від 10.09.2012 № 26/1/12, укладеному з Т.В.Fruit Polska Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia S.K.A. (Польща), по контракту від 02.01.2009 01/09 з Tank Trans Polska Sp. z o.o. (Польща), по контракту від 16.10.2013 № 41/13 з Sibcoimtrex Inc. (США) та по контракту від 24.07.2014 № 24/14/1 з RS-Nova Spolka z o.o. (Польща); статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по договору комісії від 17.10.2011 № б/н та по контрактах від 23.10.2013 № 23/10/13 і від 13.05.2013 № 13/05/13, укладених з Petergrow Ltd (Великобританія), по контракту від 28.04.2014 № 28/04/14 3 Supramond Impex LLP (Великобританія) та по контракту від 01.10.2013 № 01/10/13 з Gateborg Solutions Ltd (Великобританія); статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і пункту 7 розділу III «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 року за № 950/11230, а саме: не була перерахована до Державного бюджету України позитивна курсова різниця в сумі 4938361,21 грн., яка виникла в результаті повернення валютних коштів фірмою Petergrovv Ltd (Великобританія) по імпортному контракту від 13.05.2013 № 13/05/13. У випадку несплати в термін до 30.09.2015 до Державного бюджету України позитивної курсової різниці на код бюджетної класифікації 21081000 «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» в сумі 4938361,21 грн., у жовтні місяці 2015 року буде подано пропозицію до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України через Державну фіскальну службу України щодо застосування до ТОВ «Танк Транс» спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із змінами та доповненнями); вимог пункту 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме не подано «Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами».

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 20.08.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000752203, яким за порушення п. 1. ст. 9, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 4250,00 грн., та № 0000762203, яким за порушення ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 21411369,21 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення, прийшов до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають частковому скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на час спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ст. 2 цього ж Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 3 цього ж Закону, Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Згідно ст. 4 цього ж Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно ст. 5 цього ж Закону, у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього ж Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього ж Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.

Згідно п. 1 ст. 9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно додатку № 1 до акту перевірки від 24.07.2015 року за №198/2203/32115067), відповідач робить висновок про те, що при поверненні товару за зовнішньоекономічним договором або попередньої оплати за ним строк завершення імпортної операції резидента повинен відповідати вимогам Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що не відповідає змісту вказаного Закону та фактичним обставинам справи і суперечить Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136.

На підставі вимог вказаної Інструкції, яка по суті регулює лише строки розрахунків, відповідач прийшов до висновку про те, що у разі ненадходження на адресу резидента у законодавчо встановлені строки розрахунків (або строки, встановлені відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків) товару за імпортною операцією та/або неповернення резиденту попередньої оплати (у зв'язку з невиконанням взаємних зобов'язань та розірванням імпортною договору) виникає порушення законодавчо встановленого строку розрахунків.

Валютною виручкою є грошові кошти, які отримані підприємством за поставлені/реалізовані товари або послуги.

Проте позивач пояснив, що жодної валютної виручки не отримував, оскільки здійснював передоплату контрагентам компаніям-нерезидентам за майбутні поставки товарів, і дана передоплата повинна була повернутись на рахунок товариства, що по суті унеможливлює застосування до позивача в цій частині відповідальності згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Ці твердження позивача жодним чином в справі не спростовані.

Згідно додатку № 1 до акту перевірки від 24.07.2015 року за №198/2203/32115067), щодо надходження коштів на розподільний рахунок, відповідач з посилання на п. 5.3. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року за N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за N 1172/8493, робить висновок про те, що розподільчі рахунки не відносяться до поточних рахунків клієнтів, через розподільчі рахунки зараховуються кошти на поточні рахунки юридичних осіб - резидентів в іноземній валюті. Розподільчі рахунки є технічними і не мають статусу поточного рахунку клієнта, клієнт не має права розпоряджатися коштами на цьому рахунку. Відповідно на думку відповідача, датою надходження виручки в іноземній валюті від здійснення експортної операції є дата надходження іноземної валюти на його поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що п. 5.3. виключений із згаданої інструкції згідно з постановою Правління Національного банку України від 21.12.2005 року N 485, і на час спірних правовідносин, перевірки позивача та розгляду справи в суді не діяв.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року за N 280, встановлено, що розподільчі рахунки є рахунками виключно суб'єктів господарювання, на яких знаходяться кошти таких суб'єктів - клієнтів банку (Клас 2 - Операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами), підклас 26 «Кошти клієнтів банку», підклас 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання»).

В підтвердження вказаного в матеріалах справи є копії виписок про рух коштів саме по розподільчому рахунку позивача, який з пояснень представників відповідача до розрахунку спірної пені не брався, факт своєчасного надходження валютної виручки на розподільчий рахунок позивача відповідачем не перевірявся.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», передбачена відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1і 2 цього ж Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, яке тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, а не рух коштів з розподільчого рахунку на валютний рахунок одного і того ж платника. Відтак вказаний вище висновок відповідача не ґрунтується на нормах Закону.

Згідно додатку № 1 до акту перевірки від 24.07.2015 року за №198/2203/32115067), щодо нарахування пені до моменту прийняття господарським судом ухвал про порушення провадження у справі, відповідач прийшов до висновку, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду МКАС при ТПП України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості.

У зв'язку з тим, що платником податків не надано документів, які б підтверджували прийняття МКАС при ТПП України рішення про стягнення заборгованості, пеня, за результатами перевірки донарахована по день прийняття господарським судом позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі.

Відповідачем не заперечується, що під час проведення перевірки йому були надані лише постанови МКАС при ТПП України про прийняття до свого провадження справ за позовами ТОВ «Танк Транс» про стягнення коштів.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що у платника податків відсутні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про задоволення позовних вимог, лише зазначено, що таке на адресу позивача не надходило.

Відповідачем не спростовано обґрунтування позивача, що час перевірки у відповідача були відсутні будь-які належні та допустимі докази фактичного вирішення вказаних справ МКАС при ТПП України, оскільки рішення МКАС при ТПП України про припинення цих же проваджень надійшли позивачу лише 29.07.2015 року та 26.08.2015 року, тобто після завершення перевірки. Відповідно існування фактів порушення позивачем строків звернення до суду на час перевірки, жодними належними та допустимими доказами не підтверджені, що не відповідає Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідачем, згідно додатку № 1 до акту перевірки від 24.07.2015 року за №198/2203/32115067 та цього ж акту, при вказаному розрахунку пені не враховано терміни звернення позивача із позовною заявою до порушення провадження у справі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що днем прийняття позову судом вважається день його вручення безпосередньо канцелярії суду або день поштового відправлення позовної заяви на адресу суду, згідно штемпеля поштового відділення тощо, в наслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і пеня за їх порушення не сплачується.

Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 07.02.2011 року в справі за позовом корпорації НВІФ «Інтерпайп» до СДПІ в м. Дніпропетровську про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, податковий орган при нарахуванні пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на підставі вимог Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», неправомірно визначив термін зупинення її нарахування в порушення положень вказаного Закону з дати винесення судом ухвали про порушення провадження у справі, а не з дати звернення платника податків із заявою до суду.

Колегія суддів вважає, що позивач вчинив усі необхідні дії для стягнення боргу з нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами, що виключає можливість застосування до нього відповідальності за недотримання його іноземними контрагентами строків виконання договірних зобов'язань.

Факт прийняття господарським судом до розгляду позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості є підставою для зупинення строків встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а рішення суду про задоволення такого позову є підставою для несплати пені за вказані порушення.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13.02.2012 року в справі за позовом ТзОВ «Катех-Електро» до ДПІ в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним рішення (справа № 21-422а-11, номер в ЄДРСР 22204833).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню в частині 2132159,31 грн.

Щодо законності податкового повідомлення-рішення № 0000752203 від 20.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 4250,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 120.1. ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено, що до позивача протягом року було застосовано штраф за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків), а тому, штраф який має бути застосований до позивача повинен складати 850 грн. (170 х 5 = 850), що позивачем не заперечується, а також підтверджується розрахунком до акту перевірки.

З огляду на викладене, є правомірними висновки суду про скасування вказаного вище податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 3400,00 грн.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 року у справі № 813/4770/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

О.І. Мікула