Ухвала суду № 55766126, 11.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3627/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001231701 від 05 червня 2015 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 21-5, відповідно до направлень № 644 від 16 березня 2015 року, № 669 від 17 березня 2015 року та плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 04 травня 2011 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 730/17/НОМЕР_2 від 10 квітня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164; пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165; п. 167.1 ст. 167; пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168; п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України. Донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 40 340,85 грн.; ст. 44, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України, абз. 6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України та пункту 1 наказу № 481 від 16 вересня 2013 року, а саме: позивачем книга обліку доходів та витрат за період з 31 липня 2013 року по 31 грудня 2014 року на перевірку не надана.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001231701 від 05 червня 2015 року, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 50 426,06 грн. (40 340,85 грн. за основним платежем та 10 085,21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) 04 травня 2011 року зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника податків за № 35890. Згідно з реєстраційними даними, основними видами господарської діяльності позивача є: 46.31 - Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля; 47.21 - Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 52.59 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 82.92 - Пакування.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

За змістом ст. 5 вказаного Закону передбачено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Згідно з пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку.

Форма довідки, строк дії, порядок її видачі розробляються і затверджуються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з пп. «а» п. 171.2 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 2 Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 975 від 21 грудня 2010 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (далі - довідка) видається безоплатно сільською, селищною, міською радою особисто власнику сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки) у 10-денний строк з дня звернення за місцем проживання або місцем розташування земельної ділянки на підставі письмової заяви, якщо сільськогосподарська продукція вирощується (виробляється) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок); ведення садівництва; індивідуального дачного будівництва.

Згідно з п.п. 4-6 вказаного Порядку, довідка реєструється сільською, селищною, міською радою.

У разі втрати чи пошкодження довідки видається дублікат, про що вчиняється відповідний запис на бланку довідки.

У разі зміни інформації, зазначеної у довідці, власник сільськогосподарської продукції письмово інформує сільську, селищну, міську раду, яка у 10-денний строк видає йому нову довідку з урахуванням відповідних змін. При цьому попередня довідка анулюється. Довідка видається строком на п'ять років.

Довідка подається власником сільськогосподарської продукції податковому агенту.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, маючи у власності земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,99 га, звернувся до Добропільської сільської ради Голопристанського району Херсонської області про надання йому довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку.

25 липня 2012 року Добропільською сільською радою Голопристанського району Херсонської області видано ОСОБА_4 довідку форми № 3-ДФ за № 232, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 01 серпня 2006 року, строк дії довідки - до 25 липня 2017 року. Копію вказаної довідки ОСОБА_4 надав позивачу як своєму податковому агенту. У даній довідці зазначена земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства (не збільшена на розмір земельної частки (паю)) розміром 2,02 га.

Згідно з довідкою Добропільської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 139 від 17 квітня 2015 року, зазначено, що ОСОБА_4 на території Добропільської сільської ради має у власності земельну ділянку площею 2,27 га, а саме: для обслуговування житлового будинку - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 1,99 га, ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту - 0,03 га.

Крім того, листом Відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області № 29-28-0.3-3724/215 від 26 жовтня 2015 року повідомлено, що за гр. ОСОБА_4 зареєстровано земельну ділянку площею 1,99 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Добропільської сільської ради.

Також, листом Добропільської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 537 від 10 грудня 2015 року повідомлено, що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель № 548 від 23 липня 2010 року, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_4, площею 1,99 га є лише складовою земель сільськогосподарського призначення, а вказана в довідці за формою № 3-ДФ площа 2,02 га не вказує про збільшення розміру площі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Натомість, існуюча у власності ОСОБА_4 земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 0,03 га межує з його будинком та використовується в цілях власного господарства.

Як зазначено у листі Державної податкової адміністрації України № 7907/6/17-0715 від 26 квітня 2011 року, право на одержання довідки № 3-ДФ, у відповідності до підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 Кодексу, мають платники податку, що реалізовують надлишки сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), які є власниками такої продукції, вирощеної (виробленої) ними на земельних ділянках, що перебувають у їх власності, за умови дотримання вимог частини першої статті 121 Земельного кодексу. При цьому вказані платники не повинні мати на меті вирощування (вироблення) та реалізацію сільськогосподарської продукції задля одержання прибутку від її реалізації (ведення товарного сільгоспвиробництва).

Водночас, законодавчі підстави для видачі сільською, селищною, міською радою довідки № 3-ДФ відсутні, якщо платник податку, якому виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, має ще й земельний пай, право на який засвідчено земельним сертифікатом. При цьому не має значення, використовує чи ні (здає в оренду, обслуговує тощо) власник такий пай.

Також підстави для видачі довідки № 3-ДФ відсутні, якщо платник податку фактично використовує для вирощення (вироблення) сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), яка їм реалізовується, належні йому земельні ділянки, розмір яких перевищує встановлені статтею 121 Земельного кодексу розміри, тобто якщо земельні частки (паї) не здаються в оренду та/або не обслуговуються тощо.

Із системного аналізу наведених законодавчих норм колегія суддів дійшла висновку, що якщо платник податку фактично використовує для вирощення (вироблення) сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), яка їм реалізовується, належні йому земельні ділянки, розмір яких перевищує встановлені статтею 121 Земельного кодексу розміри, то підстави для видачі довідки № 3-ДФ, що надає право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку, відсутні.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що податковим органом неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0001231701 від 05 червня 2015 року, оскільки наявність довідки форми № 3-ДФ від 25 липня 2012 року за № 232 надавала позивачу право не утримувати ПДФО при виплаті вартості придбаної сільськогосподарської продукції ОСОБА_4

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до апеляційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтовуючи його неспроможністю їх сплати.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2016 року клопотання Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено Державній податковій інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів під час ухвалення судового рішення вирішує питання про стягнення з відповідача судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції згідно із Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року), ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду дорівнює 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви), ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ставки судового збору обраховуються, виходячи із мінімальної заробітної плати у розмірі 1 218,00 грн., який встановлений станом на 01 січня 2015 року.

Таким чином, судовий збір при поданні апеляційної скарги на постанову суду підлягав сплаті апелянтом у розмірі 554,69 (504,26 * 110 %) грн.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39483123; адреса місцезнаходження - вул. Кирпоноса, 28, м. Чернігів, 14000) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 554,69 грн. (п'ятсот п'ятдесят чотири гривні шістдесят дев'ять копійок).

Повний текст ухвали виготовлений 12 лютого 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.