Ухвала суду № 55766045, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4823/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2013 року СПД-ФО ОСОБА_5 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.12.2015, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 12.12.2012 № 3023/0002031720/292 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в загальній сумі 10 886,00 грн., з яких: 10 666,00 грн. - за основним платежем та 220,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

- від 12.12.2012 № 3024/0002041720/2921 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в загальній сумі 5 793,83 грн., з яких: 4 635,06 грн. - за основним платежем та 1 158,77 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2015 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, що зареєстрований 08.10.2003 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

В період з 30.10.2012 по 19.11.2012 Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 10 733,00 грн., у тому числі по періодам: за березень 2011 року - на суму 4 486,00 грн.; за червень 2011 року - на суму 5 304,00 грн.; за серпень 2011 року - на суму 876,00 грн.; за вересень 2011 року - на суму 67,00 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні оподатковуваного доходу на суму 30 983,61 грн. та призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 4 647,54 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 26.11.2012 № 4531/17-2/2808308676/122 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.12.2015:

- № 3023/0002031720/292, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у загальній сумі 10 969,75 грн., з яких: 10 733,00 грн. - за основним платежем та 236,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

- № 3024/0002041720/2921, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у загальній сумі 5 809,43 грн., з яких: 4 667,54 грн. - за основним платежем та 1 161,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній частині протиправними, а відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок оподаткування доходів громадян фізичних осіб-підприємців визначений ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Підпунктом 14.1.27 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у фізичної особи-підприємця виникає право відносити зазначені вище витрати, виключно у разі якщо такі витрати прямо пов'язані з наданням послуг у сфері основного виду господарської діяльності за умови їх документального підтвердження.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, умовою реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між СПД-ФО ОСОБА_5 (одержувач) та ТОВ «Пріоріті Імпорт» (постачальник) укладено усний договір на поставку товару (профіль алюмінієвий, металоконструкції).

Так, у березні 2011 року позивач на підставі рахунку-фактури від 02.03.2011 № СФ-21 придбав у ТОВ «Пріоріті Імпорт» товар (алюмінієвий профіль ПАС-1278) у кількості 504 кг на суму 26 913,60 грн., у тому числі ПДВ - 4 485,60 грн. (без ПДВ - на суму 22 428,00 грн.).

Позивачем зазначено, що алюмінієвий профіль був закуплений для використання у господарській діяльності для виробництва решіток вентиляційних РВ-1, PBJI, решіток повітрозбірних PB3-AL. Товар доставлявся транспортом постачальника на склад позивача, що підтверджується копією договору оренди складського приміщення.

На підтвердження факту придбання товару позивачем надано копію видаткової накладної від 31.03.2011 № 000000059 на суму 26 913,60 грн., у тому числі ПДВ - 4 485,60 грн., а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 «Сировина й матеріали», за яким ведеться облік наявності та руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється підприємством, або є необхідними компонентами при її виготовленні.

Оплата за придбаний товар здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується копією банківської виписки від 05.04.2011 та копією платіжного доручення від 04.04.2011 № 35.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ «Пріоріті Імпорт» податкову накладну від 31.03.2011 на суму 26 913,60 грн., у тому числі ПДВ - 4 485,60 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за березень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за цей податковий (звітній) період.

Однак, відповідачем вказано на недоліки в оформленні вказаної податкової накладної, а саме: у графі «Вид цивільно-правового договору» вказано «Договір поставки від 02.03.2011 № 000021».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наведені у накладній реквізити є реквізитами рахунку-фактури, на підставі якого здійснювалось придбання (поставка) товару, при цьому, номенклатура товару, його вартісні та кількісні показники збігаються.

Недоліки, на які посилається колегія суддів оцінює критично, оскільки заповнення податкової накладної відбувається за допомогою офіційної комп'ютерної програми «Податкова звітність» (OPZ), яка розроблена і безкоштовно поширюється Міністерством доходів і зборів України через офіційний сайт Міндоходів спеціально з метою формування податкової звітності в електронній формі і подання її платниками податків до податкових органів. Вказаний програмний продукт у рядку «Вид цивільно-правового договору» серед доступних опцій не передбачає можливість вказувати «Рахунок-фактура», адже об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів. Рахунок-фактура не є видом цивільно-правового договору, а є лише способом оформлення домовленості між сторонами правочину з приводу купівлі-продажу (поставки) товару.

На підтвердження реальності даної господарської операції позивачем також надано докази використання придбаного товару в процесі виробництва (профіль використовувався для виробництва вентиляційних решіток, що підтверджується актами списання від 31.05.2011 № СпТ-000004, від 30.06.2011 № СпТ-000005, актами переробки № 3 (за травень 2011 року), № 4 (за червень 2011 троку) та оборотно-сальдовими відомостями за березень, червень - вересень 2011 року).

Позивач реалізував виготовлену продукцію (решітки вентиляційні) ТОВ «Аргон», ТОВ «НВО Хладотехніка», на підтвердження чого надав видаткову накладну від 22.06.2011 № РН-0000056, податкову накладну від 22.06.2011 № 53, довіреність на одержання ТМЦ від 22.06.2011 № 55, виписку по банківському рахунку позивача від 16.06.2011; видаткову накладну від 06.06.2011 № РН-0000043, податкову накладну від 06.06.2011 № 42, довіреність на одержання ТМЦ від 06.06.2011 № 363, виписку по банківському рахунку позивача за 31.05.2011.

Позивачем (одержувачем) було укладено також усний договір з ТОВ «Інтер Груп Союз» (постачальник) на поставку товару (профіль алюмінієвий) на загальну суму 37 080,43 грн., у тому числі ПДВ - на суму 6 180,00 грн. (без ПДВ - на суму 30 900,36 грн.).

Так, у червні 2011 року позивач на підставі рахунку-фактури від 04.06.2011 № 4/06-1 придбав у ТОВ «Інтер Груп Союз» товар (алюмінієвий профіль ПАС-1106) у кількості 600 кг на суму 31 824,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 304,00 грн. (26 520,00 грн. - без ПДВ).

У серпні 2011 року позивач на підставі рахунку-фактури від 02.08.2011 № 00000051 придбав у ТОВ «Інтер Груп Союз» товар (металоконструкції) у кількості в 178 кг на суму 5 256,43 грн., у тому числі ПДВ - 876,07 грн. (4 380,36 грн. - без ПДВ).

Позивачем зазначено, що алюмінієвий профіль був закуплений для використання у господарській діяльності для виробництва решіток вентиляційних, а металоконструкції - з метою перепродажу. Товар доставлявся транспортом постачальника на склад позивача, що підтверджується копією договору оренди складського приміщення.

На підтвердження факту придбання товару позивачем надано копії двох видаткових накладних (від 04.06.2011 № 4/06-1 на суму 31 824,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 304,00 грн.; від 02.08.2011 № 000000074 на суму 5 256,43 грн., у тому числі ПДВ - 876,07 грн.), оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 «Сировина й матеріали», за яким ведеться облік наявності та руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється підприємством, або є необхідними компонентами при її виготовленні, а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», за яким ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ «Інтер Груп Союз» кошти у загальній сумі 37 080,43 грн., у тому числі ПДВ - на суму 6 180,00 грн. Факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок та копіями платіжних доручень.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Інтер Груп Союз» дві податкові накладні на загальну суму 37 080,43 грн., у тому числі ПДВ - на суму 6 180,00 грн. (від 04.06.2011 № 21 на суму 31 824,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 304,00 грн.; від 02.08.2011 № 18 на суму 5 256,43 грн., у тому числі ПДВ - 876,07 грн.). Вказані суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за червень та серпень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

Витрати на придбання вказаного товару у загальній сумі 30 900,43 грн. (вартість товару без ПДВ) позивач врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік.

Однак, відповідачем вказано на недоліки в оформленні вказаних податкових накладних, а саме: у графі «Вид цивільно-правового договору» вказано «Договір поставки ...», якого не надано до перевірки.

Як і в попередньому випадку, судом першої інстанції вірно встановлено, що наведені у податкових накладних реквізити є реквізитами рахунків-фактур, на підставі яких здійснювалось придбання (поставка) товарів, при цьому, номенклатура товару, придбаного у ТОВ «Інтер Груп Союз», його вартісні та кількісні показники збігаються.

Однак, зазначені недоліки не мають правового значення для вирішення даної справи, адже за відсутності інших розбіжностей, рахунок-фактура є документом, яким, зазвичай у діловому обороті, оформлюються правочини з купівлі-продажу (поставки) товарів.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем також надано докази використання придбаного товару (алюмінієвих профілів) у процесі виробництва (профіль використовувався для виробництва вентиляційних решіток, що підтверджується актами списання, актами переробки та оборотно-сальдовими відомостями, а також подальшого перепродажу металевих конструкцій у вересні 2011 року ТОВ «Шерп-технологія» з націнкою (підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями на одержання ТМЦ).

Разом з тим, у вересні 2011 року позивач придбав у ТОВ «Меблева дистрибуційна компанія» дитяче крісло на суму 402,00 грн., у тому числі ПДВ - на суму 67,17 грн. (334,83 грн. - без ПДВ).

Суму податку на додану вартість (67,17 грн.), сплачену ТОВ «Меблева дистрибуційна компанія» у складі ціни за придбаний товар, позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий (звітній) період.

Податковий орган визнав неправомірним включення позивачем вказаної суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з тим, що ця операція не пов'язується з господарською діяльністю позивача.

Позивач під час судового розгляду в суді першої інстанції визнав правомірність вимог податкового органу, у зв'язку з чим уточнив позовні вимоги і не оскаржував в цій частині податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 № 3023/0002031720/292 (щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість).

Крім цього, заперечуючи проти вимог поданого адміністративного позову, відповідач також посилається на дані Акту ДПІ у Печерському районі міста Києва від 14.04.2012 № 897/22-3/37318710 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пріоріті Імпорт» та дані Акту від 24.11.2011 № 2438/2304/37269936 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз», де посадові особи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва стверджували, що ТОВ «Інтер Груп Союз» відсутнє за місцезнаходженням у місті Києві, а громадянин ОСОБА_7, який є засновником та директором цього товариства надав податковій міліції пояснення, що не має відношення до діяльності вказаного підприємства.

Зазначені обґрунтування відповідача колегія суддів оцінює критично, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право податкового органу обґрунтовувати свої висновки в акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів. Висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

Що стосується визначення позивачу податкового грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4 667,54 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Так, визначення позивачу вказаної суми грошового зобов'язання пов'язується із здійсненням позивачем таких господарських операцій: 1) придбання у ТОВ «Інтер Груп Союз» двох партій товару (алюмінієвого профілю та металоконструкцій) на загальну суму 37 080,43 грн., у тому числі ПДВ - 6 180,00 грн. (без ПДВ - 30 900,36 грн.); 2) помилки, якої припустився позивач при визначенні показника валового доходу за 2011 рік на суму 83,19 грн.

Витрати на придбання вказаного товару у загальній сумі 30 900,43 грн. (вартість товару без ПДВ) позивач врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік.

За висновками контролюючого органу позивачем завищено витрати на суму 30 900,36 грн., оскільки операції з придбання товару мали фіктивний характер і це призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб.

Однак, як було зазначено вище, твердження відповідача щодо фіктивності вказаних господарських операцій не відповідають дійсності.

Щодо помилки, якої припустився позивач при визначенні показника валового доходу на суму 83,19 грн., позивач під час судового розгляду даної справи в суді першої інстанції визнав правомірність вимог податкового органу, у зв'язку з чим уточнив позовні вимоги і не оскаржував в цій частині податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 № 3024/0002041720/2921 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних та інших документів на підтвердження заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 12.12.2012 № 3023/0002031720/292 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в загальній сумі 10 886,00 грн. та № 3024/0002041720/2921 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в загальній сумі 5 793,83 грн., які в цій частині підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 12.02.2016

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.