Ухвала суду № 55765981, 11.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №826/20482/14

Суддя доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

11 лютого 2016 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Старова Н.Е., перевіривши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Міністерством юстиції України як особою, яка не брала участі у справі, вважаючи, що постановою суду першої інстанції порушені її права та законні інтереси, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову повністю.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою не підлягає відкриттю з наступних підстав.

Як вбачається з позовних вимог, предметом спору є: визнання протиправним та скасування наказу від 01.12.2014 року №2718ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні ГПУ; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи із 02.12.2014 року та до моменту фактичного поновлення на посаді; зобов'язання видалити з офіційного веб-сайту http://www.gp.gov.ua/ інформацію про звільнення з посади відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" №1682-VII у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 Кодексу законів про працю України; зобов'язання ГПУ у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону, вчинити дії щодо видалення відповідних відомостей про позивача із вказаного реєстру.

Водночас, колегія суддів вказує на те, що оскаржуваною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 року було відмовлено в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання ГПУ у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону, вчинити дії щодо видалення відповідних відомостей про позивача із вказаного реєстру.

Водночас, Міністерство юстиції України у апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1682-VII органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.

Приписами ч.1 ст.7 Закону №1682-VII встановлено, що відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною 3 або 4 ст.1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Відповідно до пп.53-1 п.4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, Міністерство юстиції забезпечує відповідно до Закону України «Про очищення влади»: проведення перевірки, передбаченої зазначеним Законом; формування та ведення Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього.

Розділом II Положення про Департамент з питань люстрації Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Мін'юсту від 24.11.2014 №2539/к, встановлено, що Департамент з питань люстрації є самостійним структурним підрозділом апарату Міністерства юстиції України, основними завданнями якого є, зокрема: забезпечення ефективного виконання завдань та здійснення повноважень Міністерства під час формування та реалізації державної політики з питань очищення влади (люстрації); забезпечення проведення перевірок, передбачених Законом України «Про очищення влади».

Відтак, апелянт вважає, що рішення у справі №826/20482/14 впливає на права та обов'язки Міністерства юстиції України під час здійснення ним повноважень, передбачених Законом №1682-VII та який забезпечує формування та ведення Реєстру, незважаючи на те, що спірним рішенням суду було відмовлено у частині вимог щодо видалення відомостей про позивача з вищевказаного Реєстру.

Відповідно до ст.13 КАС України, особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч.1 ст.185 КАС України також передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на оскарження постави суду першої інстанції не є абсолютним та обов'язково зумовлене такою обставиною, як вирішення оскаржуваним судовим рішенням прав, свобод чи інтересів безпосередньо особи, яка оскаржує судове рішення.

В той же час, ретельно дослідивши матеріали справи та оскаржувану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 року, якою вирішено спір між ОСОБА_1 та Генеральною прокуратурою України, судом встановлено, що оскаржувана постанова жодним чином не стосується Міністерства юстиції України і не вирішує питання про його права, інтереси, свободи чи обов'язки.

Міністерством юстиції України у апеляційній скарзі зазначено, що рішення у справі №826/20482/14 безпосередньо впливає на права та обов'язки Міністерства юстиції України під час здійснення ним повноважень, передбачених Законом №1682-VІІ, а не вирішує питання про його права, інтереси, свободи чи обов'язки.

Міністерство юстиції України окрім іншого посилається на те, що воно є уповноваженим органом на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», проте апелянтом не наведено обгрунтованих доводів щодо того, яким чином спірна постанова перешкоджає проведенню Міністерством юстиції України перевірок.

Стосовно перешкод у веденні Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», то окрім того, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог, Законом передбачена певна процедура на внесення міністерством до Реєстру відомостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про очищення влади», відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» встановлено порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 року №1704/5 визначено перелік документів, які є підставою для внесення відомостей про особу в Реєстр.

Водночас, з урахуванням вказаного Положення та вимог закону вбачається, що Міністерство юстиції України формує та вносить відомості до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" на підставі інформації та рішень від інших суб'єктів владних повноважень.

Повноваженнями щодо самостійного прийняття рішення про включення особи до зазначеного переліку Міністерство юстиції України не наділене.

Відповідно, оскаржувана постанова суду не створює перешкод для внесення відповідних відомостей до цього реєстру у разі надходження документів та інформації, передбаченої п. 2 розділу ІІ «Формування та ведення Реєстру» Положення.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції не вирішує прав, свобод, інтересів чи обов'язків Міністерства юстиції України, в зв'язку з чим, апелянт в контексті ч.1 ст.185 КАС України, не наділений правом апеляційного оскарження даної постанови суду.

Вищим адміністративним судом України висловлено аналогічну правову позицію щодо подібних правовідносин в ухвалі від 18.11.2015 року (К/800/28481/15).

Згідно ч.2 ст.189 КАС України, отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 1 ч.5 ст.189 КАС України визначено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі випадку якщо справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 року не вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов'язки Міністерства юстиції України, суд не знаходить підстав для відкриття апеляційного провадження, оскільки Міністерство юстиції України не є тією особою, яка має право на звернення з апеляційною скаргою, з огляду на що питання пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою та відстрочення сплати судового збору не підлягає розгляду.

Враховуючи вищевикладене, підстави для відкриття апеляційного провадження відсутні.

Керуючись ст.ст. 186, 189 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Суддя Старова Н.Е.