Ухвала суду № 55765914, 11.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2016 рокусправа № 198/752/15-а Провадження №2-а/0198/20/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання:Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Юрївського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року у справі №198/752/15-а (провадження №2-а/0198/20/15) за позовом ОСОБА_1 управління соціального захисту населення Юрївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати дії відповідача щодо скасування пільг з 01.07.2015 року неправомірними та зобовязати відповідача повернути пільги з 01.07.2015 року, повернути положення, яке існувало до порушень.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що дія Порядку №389 розповсюджується не на всі категорії пільговиків. Виключення складають вдови, пенсії яким призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій осіб». Враховуючи, що вона відноситься саме до такої категорії осіб, пільги не мали права скасовувати. Також позивач зазначає, що з 01.09.2015 року згідно Закону України від 17.07.2015 року №653-VIIІ пенсії інвалідів війни не оподатковуються, відповідно, податкова пільга у розмірі 1710грн. не застосовується.

Постановою Юрївського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що пенсія призначена на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак, дія Порядку №389 на неї не розповсюджується. Тим більш, за ст.22 Конституцією України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів. На момент призначення пільги по оплаті житлово-комунальних послуг, діяла податкова соціальна пільга у розмірі 3654грн. Оскільки закон не має зворотної дії в частині зменшення розміру податкової соціальної пільги до 1710грн., відповідач протиправно скасував пільгу по оплаті житлово-комунальних послуг зі знижкою у 50%.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не зявились, у звязку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Юрївському районі Дніпропетровської області та отримує пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.16).

Також, з 21.06.2004 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, що мають право на пільги як «член сімї загиблого (померлого) ветерана війни» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються пільги, зокрема, 50-процентна знижка по оплаті житлово-комунальних послуг (пункти 4, 5, 6 ч.1 ст.15).

Саме цією пільгою користувалася позивач і такі обставини сторонами не заперечуються.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року внесені зміни в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, статтю 15 доповнено частиною сьомою наступного змісту: «Установити, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 20 частини першої цієї статті надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року, яким внесено зміни в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосовно пільг, є діючим, Конституційним судом України не визнаний неконституційним.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII, Кабінетом Міністрів України 4 червня 2015 року прийнято постанову №389, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (набрав чинності з 1 липня 2015 року). Вказаним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, зокрема, згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасники війни; особи, на яких поширюється чинність зазначеного Закону; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).

Згідно з п.3 Порядку №389, пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

У відповідності до п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень (стаття 7 Закону).

Отже, з урахуванням вказаних вище норм, з 1 липня 2015 року податкова соціальна пільга (у спірних правовідносинах - 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо) застосовується виключно за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує суму 1710 гривень.

Як встановлено судом, показник середньомісячного сукупного доходу сім'ї позивача, необхідний для визначення права на отримання спірної податкової соціальної пільги, є вищим за 1710 гривень, а тому дії відповідача є правомірними.

Посилання позивача на те, що її податкова соціальна пільга складає 3654грн. (потрійний базовий соціальний стандарт який використовують для визначення державних соціальних гарантій) є безпідставними, оскільки такі твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Позивач, вказуючи на такі обставини, не зазначає жоден нормативно-правовий акт, яким затверджено окрему податкову соціальну пільгу для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі потрійного базового соціального стандарту, який використовують для визначення державних соціальних гарантій.

Податкова соціальна пільга, як вже було зазначено, визначена саме Податковим кодексом України.

Посилання позивача на те, що дія Порядку №389 на неї не розповсюджується, оскільки вона отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є безпідставними, оскільки ознакою того, що дія Порядку №389 розповсюджується на особу, є не те, за яким законом їй призначено пенсію, а те, за яким Законом особа має право на пільгу за соціальною ознакою.

В даному випадку, позивач користувалася пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а відтак, дія Порядку №389 на неї розповсюджується.

Доводи апеляційної скарги про неприпустимість звуження змісту і обсягу пільг, компенсацій та гарантій, наданих громадянам України, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим, підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судовий збір, сплата якого була відстрочена ухвалою суду до ухвалення рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, у розмірі 535,92грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Юрївського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року у справі №198/752/15-а (провадження №2-а/0198/20/15) залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 535,92грн. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (пятсот тридцять пять гривень 92 копійки), здійснивши зарахування за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ; Код банку отримувача (МФО): 805012; Рахунок отримувача: 31217206781004; Код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.В. Мартиненко

Суддя:В.Ю. Поплавський

Суддя:Д.В. Чепурнов